Джерела географічної інформації
Географія
Фізична географія України
Україна та її географічні дослідження
Джерела географічної інформації
Розрізняють такі джерела географічної інформації.
1. Географічні інформаційні системи (ГІС). ГІС – це створені за допомогою ЕОМ “архіви” географічних знань про територіальну організацію і взаємодію суспільства та природи. До складу ГІС включаються:
– ЕОМ;
– програмне забезпечення;
– просторова інформація у вигляді картографічних даних про природні компоненти, господарство, угіддя, дороги
Функціонування ГІС здійснюється в такій послідовності:
– збір та автоматизоване оброблення географічної інформації;
– просторова прив’язка географічної інформації та її подання у вигляді електронної карти на екрані дисплея;
– переведення цієї карти в разі потреби у паперову форму (наприклад створення атласів).
Важливим складником ГІС є аерокосмічна інформація, дані аеровізуальних спостережень, наземних датчиків тощо.
В Інституті географії НАНУ йде розробка багатоцільової Національної ГІС України, метою якої є створення географо-кібернетичної моделі країни.
2. Географічні
– польові дослідження;
– мандрівки;
– краєзнавчі екскурсії;
– заняття туризмом, альпінізмом.
Польові дослідження бувають експедиційними і стаціонарними. До експедиційних належать вивчення окремих природних компонентів, галузей господарства тощо. Природні і господарські комплекси пізнаються в процесі комплексних географічних досліджень (природно-географічних, ландшафтознавчих, економіко-географічних тощо). Експедиційні дослідження поділяють на три періоди:
– підготовчий;
– польовий експедиційний;
– камеральний (опрацювання зібраних матеріалів, написання звіту, складання карт).
Під час експедиційних досліджень використовуються аерокосмічні знімки земної поверхні. Їх дешифрують, тобто розпізнають відображені на них об’єкти за їх формою, кольором, тоном зображення.
Штучні супутники забезпечують можливість дослідження динаміки та періодичності природних процесів, унікальних явищ і об’єктів (вивержень вулканів, пожеж, сходів снігових лавин, зсувів, розломів земної кори, забруднення атмосфери тощо).
У 1995 р. запущено перший український супутник “Січ-1”, оснащений приладами для дистанційного дослідження Землі, інвентаризації та оцінювання земель, пошуків корисних копалин, метеорологічного прогнозування, контролю стану навколишнього середовища. В Україні функціонують Центр аерокосмічних досліджень Землі, Центр радіофізичного зондування Землі, Морський гідрофізичний інститут.
Нині отримується географічна інформація про природні й техногенні процеси, зміни природного середовища, геохімічні аномалії, міста і приміські території, забруднення атмосфери, підтоплення, стан рослинного покриву, ділянки радіоактивного забруднення, викиди очисних споруд тощо.
Стаціонарні географічні дослідження проводяться регулярно впродовж багатьох років на спеціально обладнаних географічних стаціонарах. На них детально вивчаються зміни природних комплексів у часі. Стаціонарні географічні дослідження проводяться на базах Інституту географії НАН України, Київського, Львівського, Одеського, Харківського і Таврійського університетів.
Україна є членом Світової служби погоди, Світової метеорологічної організації. Гідрометеорологічні умови є важливими економічними і соціальними чинниками: від них залежать соціальний і економічний стан держави, екологічна ситуація, агровиробничий комплекс, енергетика, транспорт, комунальне господарство, військова безпека.
3. Джерелами географічної інформації є краєзнавчі дослідження та описи рідного краю, міст та інших населених пунктів. До них також належать описи мандрівок, туристичних та альпіністських маршрутів, екскурсій.
4. Важливими джерелами географічної інформації є карти й атласи. Картографічні зображення відтворюють розміри й властивості географічних об’єктів за допомогою географічних засобів і знаків (ліній, фігур), а також кольорового тону. Комбінації географічних знаків і фону є засобами картографічного моделювання, створення картографічних образів (геозображень). Для розуміння відображених на карті природних і господарських об’єктів, компонентів природних умов, процесів, а також закономірностей їх поширення до карт додаються легенди. Текст легенди, географічні назви, терміни та поняття дозволяють “читати” карту, користуватися нею.
Карти є найважливішими складниками інформаційних структурних блоків географічних атласів. Виняткове значення набувають національні атласи. За Указом Президента України від 01.08.2000 р. “Про національний атлас України” створюється атлас, у якому буде відображена просторова характеристика природних умов і ресурсів, населення, господарства, екологічних умов, науки і культури України.
Географічну інформацію продукують:
– Інститут географії;
– Інститут геологічних наук;
– Інститут ботаніки;
– Інститут зоології;
– Рада з вивчення продуктивних сил України;
– регіональні природничо-наукові та суспільно-економічні підрозділи Національної академії наук України.
5. Різноманітну географічну інформацію зберігають Національний природничий музей України, обласні, районні, міські Краєзнавчі музеї.
6. Різноманітна географічні інформація є у Підручниках, посібниках, статистичних довідниках, словниках, енциклопедіях, наукових журналах, періодичних виданнях. Географічною інформацією наповнені засоби масової інформації: газети, передачі радіо і телебачення. Створюються географічні науково-популярні, документальні, навчальні фільми. Географічну інформацію можна знайти у художній літературі, творах живопису, ландшафтній архітектурі тощо. Великі можливості для отримання і використання актуальної географічної інформації надає Інтернет.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...