Головна ⇒ 📌Географія ⇒ Географічне положення Північної Америки. Історія відкриття та освоєння

Географічне положення Північної Америки. Історія відкриття та освоєння

РОЗДІЛ І V МАТЕРИКИ ПІВНІЧНОЇ ПІВКУЛІ

Тема 1. Північна Америка

Тема 2. Євразія

Опрацьовуючи теми розділу, ти ознайомишся із географічним положенням та історією дослідження материків Північної півкулі, розглянеш особливості їхньої геологічної будови та рельєфу, кліматичних процесів, географії кліматичних поясів та областей, територіального розподілу річково-озерної мережі та підземних вод.

Із грунтово-рослинним покривом і тваринним світом ознайомишся у процесі вивчення зональних природних

комплексів материків. Багато нового довідаєшся про пам’ятки природи зі списку ЮНЕСКО, екологічні проблеми, населення та країни материків.

Тема 1. ПІВНІЧНА АМЕРИКА

& 30. Географічне положення Північної Америки. Історія відкриття та освоєння

Пригадай або здогадайся

1. Чим географічне положення Північної Америки відрізняється від географічного положення вже вивчених материків?

2. Які розміри має Північна Америка порівняно з іншими материками?

3. Хто перший з європейців проклав шлях уздовж західного і південного узбереж материка?

Географічне положення

Третій за розмірами. Північна

Америка – третій за розмірами материк Землі (після Євразії та Африки). Її площа – 20,4 млн квадратних кілометрів (з островами 24,25 млн км2) (мал. 4.1).

Північна Америка розташована повністю в Північній та водночас у Західній півкулях. На півдні материк перетинає тропік, на півночі – Північне полярне коло. Крайні точки материка: на півночі – мис Мерчісон (73° пн. ш., півострів Бутія); на півдні – мис Мар’ято (8° пн. ш.); на сході – мис Сент-Чарльз (56° зх. д.); на заході – мис Принца Уельського (168° зх. д.).

Розміщення відносно материків та океанів. Північна Америка омивається водами Тихого (із заходу), Атлантичного (зі сходу) й Північного Льодовитого (з півночі) океанів. Берингова протока відокремлює Північну Америку від Євразії, а Панамський канал – від Південної Америки.

Берегова лінія Північної Америки дуже порізана. На півночі біля материка розташований найбільший острів земної кулі – Гренландія (2,2 млн км2) і багато великих та малих островів Канадського Арктичного архіпелагу. Північно-західна окраїна материка утворює півострів Аляску, продовженням якої є Алеутські острови, а східна – півострів Лабрадор, що омивається великою, але мілкою Гудзоновою затокою. Біля східних берегів Північної Америки лежать острови Ньюфаундленд та Великі й Малі Антильські. Останні відокремлюють від Атлантичного океану Карибське море та Мексиканську затоку, обмежену півостровами Флорида та Юкатан.

Мал. 4.1 Північна Америка на знімку з космосу

Мал. 4.2. Затока Фанді під час відпливу і припливу

Найбільш порізаною є берегова лінія на північному заході, де багато островів, заток і бухт. На західному узбережжі материка є велика звужена затока – Каліфорнійська, яка відокремлена від океану півостровом Каліфорнія. У вузьких затоках східних берегів, що глибоко врізуються в суходіл, спостерігаються найвищі на Землі морські припливи – до 18 м (затока Фанді) (мал. 4.2). Біля берегів материка проходять багато течій: Аляскінська, Каліфорнійська, Лабрадорська і течія Гольфстрім.

Материк у кліматичних поясах. Основні особливості клімату Північної Америки визначаються значною протяжністю материка з півночі на південь, впливом оточуючих океанів, особливостями рельєфу. Північна Америка за формою близька до трикутника, тобто звужується в напрямку до екватора. Найвужчу частину материка, яка лежить на південь від паралелі 20° пн. ш., називають Центральною Америкою.

Протяжність материка від берегів Північного Льодовитого океану до берегів Тихого океану по меридіану 100° зх. д. становить 5 772 км. Від берегів Тихого до берегів Атлантичного океану вздовж паралелі 40° пн. ш. відстань становить 4 270 км.

Північна Америка розташована в усіх кліматичних поясах, крім екваторіального.

Чи відомо тобі?

У фізичній географії під Центральною Америкою зазвичай розуміють частину північноамериканського континенту від перешийка Теуантепек до Панамського перешийка. Історично Центральну Америку інколи розглядають як самостійний регіон світу. Панівна мова там – іспанська, єдиним винятком є англомовна країна Беліз.

Історія відкриття та освоєння Північної Америки

Двічі відкритий. Вперше нога європейця ступила на материк на початку XI ст. Десь у 981 або 982 р. нормани під керівництвом Еріка Рудого відкрили Гренландію. А в 1000 р. його син Лайф Еріксон (мал. 4.3) разом з одноплемінниками досягли берегів Північної Америки. Одначе нормани не підозрювали, що відкрили новий материк, вважаючи його узбережжя продовженням відомих їм островів Ісландії та Гренландії.

Датою відкриття Північної Америки вважається 12 жовтня 1492 p., коли іспанські мореплавці, очолювані Христофором Колумбом, досягли островів поблизу берегів материка. Але і Колумб не здогадувався, що відкрив новий материк, адже був переконаний, що проклав новий, західний шлях до Індії.

Мал. 4.3. Пам’ятник Лайфу Еріксону в місті Бостоні (СІЛА)

Дослідження узбережжя материка. Воєнні походи іспанців, які попрямували шляхами Колумба на територію Центральної Америки, супроводжувались новими географічними відкриттями. За іспанцями біля берегів континенту з’явилися експедиції інших європейських країн. їхні маршрути пролягали північніше територій, що вже були захоплені Іспанією. У кінці XV ст. італієць Джон Кабот (мал. 4.4) на англійській службі відкрив для європейців острів Ньюфаундленд та узбережжя півострова Лабрадор.

У середині XVI ст. французька експедиція під керівництвом Жака Картье (мал. 4.5) досягла затоки Св. Лаврентія й увійшла в гирло однойменної річки. На узбережжі було засноване поселення, яке назвали Канадою. Англійці Джон Девіс (XV ст.), Генрі Гудзон (XVI ст.), Вільям Баффін (XVII ст.), сер Олександр Маккензі (XVIII ст.) та інші мандрівники продовжили дослідження північно-східних і північних берегів материка.

У відкритті та освоєнні західних берегів Північної Америки великою є заслуга російських мореплавців середини XVIII ст. Експедиція Вітуса Берингата Олексія Чирикова пройшла вздовж Алеутських островів, півострова Аляска. Було відкрито та описано нові острови та Тихоокеанське узбережжя. Перші постійні російські поселення в Північній Америці заснував Григорій Шеліхов. З його ім’ям пов’язують виникнення так званої Російської Америки – північно-західної частини материка, що стала належати Росії. Пізніше ці володіння у 1867 р. були продані Сполученим Штатам Америки (США).