Геоморфологічна будова
Розділ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ УKPAЇНИ
Тема 3. РЕЛЬЄФ. ГЕМОЛОГІЧНА БУДОВА
§16. Геоморфологічна будова
Географічна розминка
Зважаючи на закономірності формування рельєфу, назвіть чинники, що зумовили сучасний характер поверхні території України.
Визначте дрібні форми рельєфу вашої місцевості.
Геоморфологічна будова і геоморфологічна карта. Поверхня кожної з великих форм рельєфу далеко не однорідна. І на рівнинах, і в горах можна натрапити на безліч дрібніших форм рельєфу. Так само
Геоморфологічну будову можна описати або відтворити за допомогою спеціальної геоморфологічної карти. На відміну від фізичної, вона не лише відображає основні форми рельєфу, а й містить відомості про закономірності утворення і поширення різних типів рельєфу. Типи рельєфу України безпосередньо пов’язані з тектонічними структурами і геологічною будовою її території.
Поширення різних типів рельєфу. Вулканогенні типи рельєфу виникли внаслідок вулканічної діяльності. Такі форми рельєфу трапляються, зокрема, в Криму, як-от згаслий вулкан Карадаг. Подекуди в Криму магма, яка піднімалася по глибоких розломах із земних надр, так і не вийшла на поверхню. Вона поступово охолонула і застигла, сховавшись під осадовими породами. Тепер ці породи подекуди зруйнувалися й розмилися, оголивши вулканічні породи. До таких гір належать Аюдаг і Кастель, що так само розташовані на південному узбережжі півострова.
Вулканогенні типи рельєфу трапляються також у Карпатах. І не тільки у Вулканічному хребті, а й на Закарпатській низовині.
Так, в околицях міста Берегове Хустського району, де колись діяли вулкани, тепер впадають в очі численні горби.
Мал. 57. Мукачівський замок, що на вершині вулканічного купола
Нотатки краєзнавця
Корисні вулкани. У Карпатах та в Закарпатті вулканічні куполи здавна ставали своєрідним міцним фундаментом для середньовічних замків і фортець. Так, у центрі Ужгорода на такому куполі свого часу було збудовано фортецю, за що колишній грізний витвір природи і дістав назву Замкова гора. Пам’ятки середньовічної архітектури – Мукачівський (мал. 57) і Хустський замки так само розташовані на вершинах вулканічних куполів. Для спорудження замків зазвичай використовували міцні вулканічні породи.
Мал. 58. Грязьові вулкани Керченського півострова
На Керченському півострові вулканогенні форми рельєфу пов’язані з діяльністю грязьових вулканів (мал. 58). їх тут понад п’ятдесят, переважно невеликих горбів заввишки інколи лише 1-2 м. Подекуди вони повільно зростають завдяки грязі, що стікає по схилах грязьової сопки. Однак деякі вулкани, що згасли, мають вигляд округлих порівняно невеликих прогинів, які нагадують казани.
Найбільшим грязьовим вулканом Керченського півострова і всієї України є Джау-Тепе (у перекладі з тюркської – “ворожа вершина”). Його абсолютна висота становить близько 120 м, а відносна – 60 м.
Історична довідка
Найгрізніший “бруднуля”. Грязь незавжди спокійно виливалася з жерла Джау-Тепе. Історія зберегла відомості й про катастрофічні виверження цього вулкана. Так, 1914 року він нагадав про себе страшенним гуркотом, який було чути на відстані 10 км, і стовпом чорного диму, що здіймався до хмар. Разом із гряззю, шматки якої (завширшки до 2 м) розліталися на відстань 500 м, вулкан викидав великі, у зріст людини, брили.
Денудаційні типи рельефу (у перекладі з латинської – “оголення”) утворилися внаслідок руйнування гірських порід і перенесення їхніх уламків із підвищених форм рельєфу. Активну участь в утворенні денудаційного типу рельєфу відіграють води, лід, вітер. Саме завдяки їм такий тип рельєфу виник, зокрема, у Кримських горах, де у Внутрішньому і Зовнішньому пасмах поширені так звані куести (мал. 59).
Денудаційний тип рельєфу характерний і для Карпат, а також для багатьох височин України, де виникли численні пагорби-“останці”, пасма, вали, уступи тощо. Так, наприклад, на Подільській височині майже на 200 км простягаються Товтри – горбисте пасмо. Це залишки бар’єрних рифів давнього моря на зразок сучасного Великого Бар’єрного рифу біля північно-східних берегів Австралії.
Мал. 59. Куести в Кримських горах
Водно-ерозійні типи рельєфу, що утворилися завдяки дії текучих вод, поширені повсюдно (мал. 60-62). Найменші з них – це рівчаки та вимоїни. А серед найбільших, зокрема, річкові долини, що подекуди мають каньйоноподібну форму і сягають завглибшки 180-200 м, як-от на Подільській височині. Саме тут утворився найдовший в Україні каньйон – Дністровський, що має довжину 250 км і сягає глибини 100-120 м. Так само глибокі (до 100-150 м) подекуди каньйоноподібні річкові долини відомі й на Приазовській височині.
У Кримських горах невелика гірська річка Аузун-Узень спромоглася виробити трикілометрову ущелину завглибшки 250320 м. За аналогією до відомого каньйону Північної Америки, вона дістала назву Великий каньйон.
З-поміж водно-ерозійних форм досить поширені на території України також балки та яри (мал. 61, 62). Особливо їх багато у східній частині Придніпровської височини, де вони густо, наче шрами, вкривають поверхню. Великі яри, завдовжки кілька кілометрів і завглибшки пересічно 30, 40 м, перерізають схили. Тому тут утворилися численні горбисто-пасмові підвищення, що відомі як Канівські гори (мал. 63).
Густою мережею ярів та балок вирізняється Донецький кряж, передусім його центральна частина (мал. 64). Поверхня тут часом нагадує відомий північноамериканський бедленд.
Відомим осередком яружно-балкового рельєфу є також Словечансько-Овруцький кряж, що на Поліській низовині. Глибина окремих ярів тут сягає 35-40 м, а довжина вимірюється кількома кілометрами.
Алювіальні типи рельєфу (у перекладі з латинської – “нанесення”) утворені відкладами водних потоків. До них належать заплави і надзаплавні тераси в річкових долинах. Наприклад, у долині Прип’яті заплави подекуди сягають 20 км, а тераси – 150 км завширшки.
Мал. 60. Каньйон р. Смотрин
Мал. 61. Балка
Мал. 62. Яр
Мал. 63. Канівські гори
Мал. 64. Донецький кряж
Мал. 65. Водно-льодовикові типи рельєфу
Льодовикові та водно-льодовикові типи рельєфу є наслідком діяльності покривного й гірського льодовиків (мал. 65). На рівнинах це ками – горби, завширшки іноді понад 1 км і заввишки від 5 до 30 м, представлені поодинокими формами й цілими полями. Вони трапляються на півночі Волинської, Житомирської та Київської областей. Так само на Поліссі подекуди трапляються й ози – лінійно витягнуті пасма завдовжки понад 20-30 км і заввишки до 30 м. Завдяки покривному льодовику минулих часів на півночі території України також поширені зандри – піщані (зандрові) рівнини. Вони сформувалися в результаті злиття поодиноких конусів, утворених потоками талих вод біля краю льодовика, і мають вигляд смуг до 20-30 км завширшки.
На схилах Українських Карпат, зокрема на масиві Чорногора, трапляються ерозійні форми рельєфу, як-от кари. Вони мають вигляд кріслоподібних заглиблень, які, розростаючись і зливаючись між собою, можуть утворити цирки – великі заглиблення у вигляді амфітеатру.
Суфозійні типи рельєфу (у перекладі з латинської – “підкопування”) виникають унаслідок вимивання водами дрібних часток грунту і просідання поверхні. Так, на сході Причорноморської низовини на лесовому покриві утворились численні плоскодонні западини і поди (великі западини) овальної форми. Глибина деяких подів сягає 15 м, а площа – 1 км2.
Чимало невеликих (площею лише в кілька метрів квадратних) замкнутих безстічних поглиблень є і на Придніпровській низовині. За зовнішніми ознаками їх тут називають степовими “блюдцями”.
Карстові типи рельєфу – лійки, печери, колодязі – утворилися внаслідок розчинення природними водами крейдових, гіпсових і вапнякових гірських порід (мал. 66). За сумарною протяжністю найбільших порожнин нашій країні належить одне з провідних місць у світі. Тільки у гірській частині Криму вивчено понад 800 природних печер, шахт і колодязів. Найглибша карстова печера в Україні – Солдатська, що на масиві Карабі-Яйла. Тут водам вдалося проникнути у вапнякову товщу до глибини 517 м.
Близько 100 печер виявлено на Поділлі, у Тернопільській області. Саме тут вода розчинила гіпсові породи в горизонтальному напрямку на відстані понад 200 км! Так утворилася найдовша у світі гіпсова печера, яку назвали Оптимістична. Її ще й досі досліджують, тому протяжність цієї печери поступово “зростає”. За останніми даними вона становить 217 км.
Еолові (вітрові) типи рельєфу названі так за ім’ям давньогрецького бога вітрів Еола. Утворені вітром піщані горби і пасма, дюни і кучугури найпоширеніші на Поліссі. Деякі з них простягаються тут на десятки кілометрів, сягаючи до 25 м заввишки. Великий погорбований піщаний масив площею понад 1500 км2 – Олешківські піски – утворився також у пониззі Дніпра.
Мал. 66. Карстова печера
Морські абразійні типи рельєфу створені процесами абразії (у перекладі з латинської – “зіскрібання”). Це руйнування хвилями і прибоєм берегів морів. Унаслідок такого руйнування на берегах утворюються обриви місцями з вертикальними уступами. Подекуди витвори морських хвиль набувають чудернацьких форм, як-от Карадазькі (“Золоті”) ворота біля підніжжя Карадагу (мал. 67). Ця скеля-острівець нагадує браму заввишки 25 м і складається з вулканічних порід (базальтів).
Морські акумулятивні типи рельєфу (у перекладі з латинської – “збирання в купу”, “накопичення”) виникли завдяки акумуляції, тобто накопиченню хвилями гірських порід уздовж узбережжя Чорного та Азовського морів. Це пляжі, пересипи, а також видовжені піщані смуги – “стрілки” і “коси” (мал. 68). Найбільша з-поміж них Арабатська Стрілка завдовжки 115 км і завширшки понад 7 км. Тендрівська Коса видовжена на 65 км і має ширину близько 2 км.
Мал. 67. Карадзькі ворота
Мал. 68. Кінбурнська коса
Мал. 69. Озеро на місці колишнього кам’яного кар’єру
Техногенні типи рельєфу спричинені діяльністю людини і можуть бути вироблені та насипні. До найбільших за розмірами вироблених техногенних форм рельєфу належать меліоративні канали, приміром Північнокримський або Каховський. Численні вироблені техногенні форми пов’язані з видобуванням корисних копалин, як-от: у Дніпропетровській, Кіровоградській, Житомирській, Вінницькій областях, Криму тощо (мал. 69). Серед насипних техногенних форм рельєфу дамби, насипи шосейних доріг і залізниць. А на Донбасі відходи вуглевидобутку утворили цілі “гори” конусоподібної форми – терикони.
Проблема
Інтенсивний видобуток корисних копалин на території Донецького кряжа спричинив помітні зміни місцевого рельєфу. Тут виникли не лише штучні ями – кар’єри і штучні горби – насипи, а й штучні “гори” – терикони. Запропонуйте заходи щодо усунення цих негативних явищ.
Практичне завдання
Визначте походження форм рельєфу у вашій місцевості.
УЗАГАЛЬНЕННЯ
Геоморфологічна будова – це закономірне утворення та розташування форм рельєфу на певній території.
Геоморфологічна будова території України зумовлена взаємодією внутрішніх і зовнішніх сил Землі.
Ключові терміни і поняття
Геоморфологічна будова геоморфологічна карта типи рельєфу: вулканогенні, денудаційні, водно-ерозійні, льодовикові й водно-льодовикові, суфозійні, карстові, еолові, алювіальні, морські абразійні, морські акумулятивні, техногенні
Самоперевірка
Назвіть основні типи рельєфу, які ви нанесли б на геоморфологічну карту вашої місцевості. Обгрунтуйте відповідь.
Поясніть закономірності поширення різних типів рельєфу на території України.
Назвіть чинники, що зумовили утворення різноманітних форм рельєфу в Україні.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...