Інституціональні та неоінституціональні концепції ризиків у підприємницькій діяльності – спосіб пізнання представниками інституціоналізму невизначеності і ризиків підприємництва та сукупність поглядів щодо їх (ризиків) сутності в процесі інституціональних змін. На думку Д. Норта, “інституціональні зміни визначають те, як суспільства розвиваються в часі, і таким чином є ключем до розуміння історичних змін”. В інституціональній та трансакційній теоріях проблеми екстремального принципу виживання розглядаються на рівні суспільства
загалом у процесі його тривалої еволюції та на рівні окремої фірми. Головний інтерес у цій теорії становить безпосередньо процес адаптації. Згідно з інституціональною теорією, інституціональні зміни охоплюють традиційні цінності та умовності, кодекси і норми поведінки, які вивчають скоріше соціологія, культурологія, політологія і соціальна психологія, ніж традиційна економіка. Ключова роль інститутів в умовах невизначеності і ризиків полягає насамперед у тому, що вони різко зменшують інституціональну невизначеність і є одним із способів перетворення невизначеності на більш-менш передбачуваний ризик.
Стабільність інститутів забезпечується складним набором обмежень, які охоплюють формальні правила, пов’язані ієрархічними залежностями, де зміна кожного наступного рівня ієрархії потребує більших витрат, ніж зміна попереднього. До цього набору входять також неформальні обмеження, які є продовженням, розвитком і конкретизацією формальних правил і добре пристосовані до виживання завдяки тому, що становлять частину звичайної поведінки людей. Інституціональний розвиток суспільства або економіки відбувається під впливом взаємодії між інститутами та організаціями, коли перші визначають “правила гри”, а другі є “керівниками організації”. Поняття “організація” в інституціональних теоріях охоплює переважно різні політичні установи (політичні партії, сенат, міська рада, контрольне відомство), економічні установи (економічні структури – фірми, корпорації, профспілки, сімейні ферми, кооперативи), суспільні установи (церкви, клуби, спортивні асоціації), навчальні заклади (школи, університети, центри професійного навчання). В підприємництві сутність інформаційного відбору полягає в тому, що для виживання підприємцю необхідно не тільки переважати конкурентів за ступенем адаптованості до ринку або за ступенем перетворення його сегментів на свою користь, а й визначитися з правильним вибором інформації, її селекцією, що часто і забезпечує успіх бізнесу в середовищі невизначеності. Тому для ефективної адаптації потрібен вихід на владні ієрархічні структури, оскільки чим вищими владними повноваженнями наділені певні автономні групи (команди, клани), тим більшою часткою підприємницького доходу й рідкісних ресурсів (влади на інформацію, на прийняття рішень, продукти, послуги, фінанси) вони можуть володіти й отримувати надприбутки майже без економічного ризику. Намагання механічно перенести державно-ринкові пропорції, що склалися впродовж десятиліть на Заході, при проведенні реформ в Україні і Росії небезпечні, оскільки “забігання вперед” у поведінкових системах спричиняє “рух назад”. Зокрема, монетаризм як головний засіб “ліквідації структурних диспропорцій” і підтримання економіки в рівновазі був використаний “однобічно”, поза зв’язком з іншими механізмами перехідних процесів – лише в інтересах вузького кола осіб. Внаслідок цього фінансова система відірвалася від матеріального виробництва, відбулося безпрецедентне соціальне розшарування суспільства, а соціальна захищеність населення стала вже не наслідком, а передумовою майбутніх “реформ”. Д. Норт водночас мимоволі упускає той факт, що і серед еліт, які формують нові правила гри, існує такий самий інформаційний відбір, що всередині цих еліт (які Норт визначає як “керівників” і “підприємців”) постійно точиться боротьба, лобіювання інтересів, тому їх становище нестійке. Запроваджуючи власні форми інституціонального відбору, еліти намагаються досягти лише реалізації локальної адаптації, тобто власних, причому нагальних, цілей та інтересів, хоча вони повинні були б реалізувати інтереси народу, тобто намагатися досягти реалізації повної та ефективної адаптації.
Loading...