Історична школа

Історична школа – своєрідне тлумачення предмета політичної економії та історичного методу дослідження, відповідно до яких ця наука вивчає не економічні закони, а описує конкретно-історичні форми народного господарства в тій чи іншій країні. Виникла у Німеччині в середині XIX ст. Найвідомішими представниками І. ш. були німецькі економісти Вільгельм Рошер, Бруно Гільдебранд, Вернер Зомбарт, Макс Вебер та інші. Економічні явища, на думку представників цієї школи, зумовлені історичною обстановкою. Тому саму назву „ політична економія” вони

ототожнювали з поняттям „ національна економіка”. Вони звертали увагу на те, що політична економія повинна вивчати не ставлення людей до речей, а відносини між самими людьми. Вважаючи, що ринок не спроможний досягти стійкої рівноваги економічної системи, вони виступали за активне втручання держави, яка є єдиною умовою ефективного функціонування економіки. Для виживання суспільства необхідно, на їх думку, надавати в користування бідних верств населення більшу частку результатів прогресу. Розглядали психологічні та етичні фактори не менш важливими за економічні і наголошували на доцільності ширшого підходу
до вивчення економічного і соціального життя. Вернер Зомбарт приділяв значну увагу організаційним і технологічним факторам Разом з тим він ототожнював економічні і юридичні аспекти явищ, що розглядалися. Співставляючи індивідуума і суспільство, прихильники І. ш. першочергову роль відводили суспільству. Макс Вебер заперечував ідею К. Маркса про відчуження засобів виробництва від безпосередніх працівників і замінив її тезою про бюрократизацію політичного і суспільного життя, твердив, що соціалізм призведе до розширення бюрократизації суспільного життя. Окремі представники даної школи виступали за централізоване управління економікою, впровадження планування, законодавчого регулювання, стверджували, що державні фінанси можуть стати ефективним знаряддям досягнення соціальної справедливості, виступали за необхідність соціальних реформ. Основними теоретико-методологічними хибами І. ш. є ігнорування об’єктивного характеру економічного життя, вилучення з предмета політичної економії економічних законів, переоцінка національних особливостей розвитку економіки, ненаукове застосування принципу історизму, антиісторичний підхід до капіталістичного способу виробництва (вважали його вічним ладом), суб’єктивне тлумачення цінності (вартості) тощо.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Історична школа