Капіталізм – економічна система, яка базується на соціально-економічній відчуженості основної маси працівників від більшості об’єктів власності (передусім засобів виробництва), від економічної влади і самого процесу праці й підпорядковує собі інші форми некапіталістичної власності – дрібнотоварну, кооперативну, – формуючи цілісний процес розширеного капіталістичного відтворення. К. зародився в надрах феодалізму в період розпаду його економічної структури, в деяких країнах – на початку XVI ст. у формі окремих підприємств капіталістичного
типу. Першою найпростішою формою капіталістичного підприємства була проста кооперація. Згодом її замінила мануфактура – вищий тип підприємства (великі робітничі майстерні), що базувалася на поділі праці та ручній ремісничій техніці. Панівною формою підприємства наприкінці XVIII – на початку XIX ст. стала фабрика. Суспільною формою цих підприємств і продуктивних сил загалом була індивідуальна капіталістична власність. Нині роль суспільної форми виконують декілька типів і форм капіталістичної власності, між якими існують відносини підпорядкування. К. як економічна система підпорядковується
насамперед специфічним економічним законам, які функціонують в період її існування і головним з-поміж яких є закон виробництва і привласнення додаткової вартості, що на рівні зовнішніх, поверхневих форм виявляється як закон виробництва і привласнення прибутку. Водночас у межах економічної системи К. діють всезагальні й загальні економічні закони, кожен з яких має специфічні форми вияву. За К. діють також стадійні й ступеневі та ін. економічні закони. До якісно нових стадійних законів розвитку економічної системи К. належать закон перетворень банків з посередників на монополістів; закон зрощування банківського монополістичного капіталу з промисловим монополістичним капіталом і утворення фінансового капіталу та ін. Розвиток економічної системи на одному з її щаблів визначає, зокрема, закон одержавлення капіталістичної економіки. Дія цих законів супроводжується розвитком якісно нових економічних суперечностей. Такою суперечністю вищої стадії К. є суперечність між одержавленням і монополізацією економіки. В економічну систему К. також входять техніко – економічні та організаційно-економічні відносини і господарський механізм. Найважливішими рисами суспільної форми капіталістичного способу виробництва є монополізація незначною частиною суспільства переважної маси засобів виробництва і використання їх як знарядь привласнення чужої праці більшості населення та ін. (див. Домонополістичний капіталізм). У процесі еволюції К. його сутнісні риси (передусім типи і форми капіталістичної власності) зазнали важливих кількісних та якісних перетворень, наповнилися елементами нового змісту, набули окремих ознак більш розвиненого суспільного способу виробництва (див. Закон адекватності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил). Водночас частково послаблюється техніко – економічна і соціально-економічна відокремленість найманих працівників від засобів виробництва. Щодо найманих працівників втрачає певною мірою свою значущість і така основна ознака К., як праця під контролем капіталіста і його власність на виготовлений продукт. Частково втрачає силу така ознака суспільної форми капіталістичного способу виробництва, як відчуженість робітників від процесу управління виробництвом. Щодо підриву товарно-грошових відносин діють дві суперечливі тенденції (див. Товарне виробництво). Вільна конкуренція замінюється монополістичною, модифікуються її форми й методи. Якісних змін зазнає й держава, оскільки перетворюється у важливий елемент базису (див. Держава), а отже, господарський механізм та інші підсистеми. Сучасний К. поєднує в собі не лише звичні властивості цієї формації, а й низку перехідних ланок до соціалістичних форм, окремих елементів соціалістичного способу виробництва, які називають “капіталізм з людським обличчям”, капіталізованим соціалізмом або соціалізованим капіталізмом.
(
1 votes, average:
5.00 out of 5)
Loading...