Класифікація інвестицій
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА
РОЗДІЛ II
РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА
ТЕМА 15
ІНВЕСТИЦІЙНІ РЕСУРСИ
15.2. Класифікація інвестицій
Розглянемо класифікацію згідно з наступним загальноприйнятим набором класифікаційних ознак (рис. 15.1):
– об’єкт інвестування;
– характер участі в інвестуванні;
– період інвестування;
– форма власності інвестора;
– регіональний характер інвестицій;
– ступень ризику.
За об’єктом інвестування розрізняють реальні інвестиції, фінансові інвестиції, інтелектуальні
Реальні інвестиції – вкладення у виробничі фонди (основні та оборотні). В основному, це вкладення в матеріальні активи – будинки, споруди, обладнання та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи (патенти, ліцензії, “know-how”, технічна, науково-технічна, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація).
Всередині цієї групи, як правило, виділяють наступні види інвестицій: інвестиції, які направляють на розширення виробничих потужностей, на реконструкцію та розширення діючого виробництва, відтворення основних фондів,
Фінансові інвестиції – характеризують вкладення капіталу в різні фінансові інструменти (в основному в цінні папери) з метою отримання прибутку в майбутньому. Фінансові інвестиції, у свою чергу, підрозділяються на прямі (внесення засобів у статутний фонд юридичної особи в обмін на його корпоративні права) і портфельні (придбання цінних паперів та інших фінансових активів на фондовому ринку).
Інтелектуальні інвестиції – це вкладення в об’єкти інтелектуальної власності, які виходять з авторського права, винахідницького та патентного права, права на промислові зразки та корисні моделі.
Інвестиції в людський капітал – це вкладення в освіту, підвищення кваліфікації, соціальну сферу. Ці інвестиції довгострокові та скуповуються в майбутньому.
За характером участі в інвестуванні виділяють прямі та непрямі інвестиції.
Прямі інвестиції передбачають пряму участь інвестора у виборі об’єктів інвестування і вкладення капіталу. Вони здійснюються шляхом безпосереднього вкладення капіталу до статутних капіталів інших підприємств. Пряме інвестування здійснюють в основному досвідчені інвестори, які достатньо поінформовані про об’єкти інвестування і добре ознайомленні з його механізмом.
Непрямі інвестиції передбачають вкладення капіталу інвестора, опосередковане іншими особами (фінансовими посередниками). Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного вибору об’єктів інвестування і наступного керування ними. У цьому випадку вони купують цінні папери, що випускаються інвестиційними й іншими фінансовими посередниками, що зібрані в такий спосіб інвестиційні засоби розміщають за своїм розсудом, вибираючи найбільш ефективні об’єкти інвестування, беручи участь у керуванні ними, розподіляючи отримані доходи серед своїх клієнтів.
Наступною класифікаційною ознакою є період інвестування. За цією ознакою виділяють короткострокові та довгострокові інвестиції.
Рис. 15.1. Класифікація інвестицій
Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року, а під довгостроковими інвестиціями – вкладення капіталу на період понад один рік. У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізуються в такий спосіб: до 2-х років; на 2-3 років; на 3-5 років; понад 5 років.
За формами власності інвесторів розрізняють приватні, державні, іноземні та спільні інвестиції.
Приватні інвестиції характеризують вкладення коштів фізичних і юридичних (недержавних форм власності) осіб.
Державні інвестиції – вкладення капіталу державних підприємств, а також коштів державного бюджету різних рівнів і державних позабюджетних фондів.
Іноземні інвестиції – вкладення, які здійснюються іноземними громадянами, юридичними особами і державами.
Спільні інвестиції – це вкладення, що здійснюються суб’єктами даної країни й іноземних держав.
За регіональною ознакою можна виділити інвестиції усередині країни і за кордоном.
Інвестиції усередині країни (внутрішніми інвестиціями) – це вкладення коштів в об’єкти інвестування, розміщені в територіальних кордонах даної країни.
Інвестиції за кордон – це вкладення коштів в об’єкти інвестування, розміщені за межами територіальних кордонів даної країни (до цих інвестицій відносяться також придбання різних фінансових інструментів інших країн).
За рівнем інвестиційного ризику інвестиції поділяють на безризикові, низькоризикові, середньоризикові, високоризикові, спекулятивні.
Безризикові інвестиції – це вкладення коштів у такі об’єкти інвестування, за якими відсутній реальний ризик втрати капіталу (очікуваного доходу) і практично гарантовано отримання розрахункової суми інвестиційного доходу.
Низькоризикові інвестиції – це вкладення капіталу в об’єкти інвестування, ризик за якими значно нижчий від середньо ринкового.
Середньоризикові інвестиції – рівень ризику за об’єктами інвестування приблизно відповідає середньоринковому.
Високоризикові інвестиції – рівень ризику перевищує середньо ринковий.
Спекулятивні – вкладення капіталу в найризикованіші інвестиційні проекти або інструменти інвестування, за якими очікується найвищий рівень інвестиційного доходу.
Розглянута класифікація дозволяє виділити основні напрями інвестиційної діяльності, але вона не враховує ряду специфічних рис інвестиційного процесу, які здійснюють суттєвий вплив на процес оцінювання. Інвестиції можуть бути також класифіковані за рядом додаткових ознак:
– за використанням в інвестиційному процесі обмежених ресурсів – землі, капітальних ресурсів та персоналу;
– за потрібною сумою первинних капіталовкладень – інвестиції в малі, середні та великі проекти;
– за степенем підвладності впливу інших інвестицій – незалежні інвестиції; інвестиції, що потребують супутніх інвестицій; інвестиції, чутливі до прийняття конкуруючих інвестиційних рішень;
– за формою отриманого ефекту (залежать від цілей інвестування): економічні, соціальні, технічні, екологічні;
– за функціональною діяльність, з якою найбільш тісно пов’язані інвестиції;
– за галузевою класифікацією;
– за ступенем обов’язковості здійснення – обов’язкові, не абсолютно обов’язкові, необов’язкові.
З точки зору моменту вкладення інвестицій та використання результатів розрізняють: одноразові інвестиції – одноразовий випуск продукції (до цієї групи належать інвестиції, витрати яких здійснюються в один момент часу, і, відповідно, випуск продукції є одноразовим актом, через деякий час після завершення процесу інвестування); багаторазові інвестиції – одноразовий випуск продукції (в цьому випадку витрати капіталу здійснюються в часі, а випуск продукції – одномоментно), одноразові інвестиції – багаторазовий випуск продукції.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...