КОМУНІКАЦІЯ МАСОВА
Соціологія короткий енциклопедичний словник
КОМУНІКАЦІЯ МАСОВА ( від лат. communicatio – повідомлення, передача; coramunicare – радитися) – соціокультурна взаємодія в масштабах суспільства через розповсюдження та обмін інформацією за допомогою технічно обладнаних мас-медіа (преси, радіо, телебачення, відеосистем, кіно). Стан К. м. – один із фундаментальних чинників сучасних суспільств, який може розширюватися у глобальних масштабах, цементуючи цілісність усієї людської спільноти. К. м. конституюється на основі циркуляції в соціумі знань,
Стан К. м. реалізується на когнітивному та інтерактивному рівнях Перший пов’язаний із забезпеченням інф. засад когнітивної роботи гранично широких аудиторій, соціальних суб’єктів різного рангу. Прилучаючись до K. м., вони знайомляться з інформацією, яка транслюється, і можуть використовувати її як пізнавальний ресурс у формуванні власних уявлень, думок, установок, ціннісних орієнтацій. У разі ж крит. або некрит. осмислення під впливом пропаганди, тиражовані нею образи соціального світу здатні інтеріоризовуватися, проникати в системи цінностей і норм різних соціальних груп, категорій населення, роблячи тим самим спонукальний і регулятивний вплив на зміст і способи їх контактів. Спонукання до інтеракції соціальних суб’єктів, котре повідомляється їм у процесі К. м., набуває різноманітних форм – від здійснення ними соціальної та ціннісної ідентифікації себе й інших, символ, змагання за пріоритет інтерналізованих ними образів соціуму до ініціювання безпосередньої взаємодії у вигляді різноманітних актів підпорядкування, опору або солідарності.
Відповідальна за К. м. система мас-медіа має усі ознаки соціального ін-ту. Вони постійно модернізуються технологічно, відгукуючись на потреби соціуму в інформації та масовому спілкуванні або реагуючи на зміни заг. культурного характеру, а також самі проектують нові стилі інф. взаємодії. Відтворення їх інституціального статусу збігається з прагненням до автономії, що все більше розширюється, не тільки у розповсюдженні та передачі, а й у виробленні соціального знання і контролюванні соціальних практик. Проте ефективність впливу мас-медіа на процеси соціальної диференціації та соціальної інтеграції зумовлюється тим, наскільки їх зазіхання на самостійність узгоджуються чи протистоять впливу й вимогам інших ін-тів. Мас-медіа підвладні контролю з боку ін-тів влади – держави, правлячих еліт, політ, партій, що здійснюється за допомогою правового регулювання, цензури або ідеол. пресингу, котрі набувають більш м’яких форм у демокр. розвинених суспільствах. На мас-медіа чинять тиск екон. структури, зацікавлені у їх функціонуванні як прибуткових індустріальних комплексів, що виробляють інф. та розважальну продукцію для все більшої кількості споживачів. Мас-медіа зазнають впливу і інституціальної культури, яка санкціонує трансмісію або узаконених, або ж таких, що мають бути узаконеними, цінностей, норм, стилів життя окремих соціальних, соціокультурних груп і суспільств в цілому, а також культурних зразків повсякдення. Виконуючи функцію виразника громадської думки, мас-медіа не застраховані від інструментального використання з боку громадськості. Аудиторія мас-медіа як суб’єкт К. м. також здатна настійно оголошувати про свої смаки та пристрасті, задавати рівень заг. доступності сенсів, що транслюються, семіотичного та психол. сприйняття інформації, формуючи відповідні очікування стосовно преси, радіо, телебачення. Окрім участі в макромасштабних процесах, К. м. укорінюється і в повсякденність, підтримуючи взаємозв’язок її публічної та буденної сфер шляхом підключення розпорошених у просторі індивідів до значущої для суспільства інформації.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...