КОНОПЛІ – ПРЯДИВНІ КУЛЬТУРИ
ПРЯДИВНІ КУЛЬТУРИ
7.2. КОНОПЛІ
ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Коноплі – стародавня культура. Перші згадки про цю культуру є у китайській літературі IX ст. до н. е. Волокно конопель уже тоді використовували для виробництва тканин. Культура конопель з Середньої Азії потрапила до Східної і Середньої Європи. У Київській Русі коноплі вирощували вже у IX ст., а з XVI ст. продавали волокно конопель багатьом країнам світу. У Південну Америку коноплі завезли іспанці у XVI ст. Дикі види конопель ще й тепер поширені в Азії. Коноплі вирощують також в Італії, Югославії,
В Україні коноплі висівають на площі 3,5 тис. га.
Основні посівні площі конопель зосереджено в лісостепових районах України, Білорусі, Башкирстану, Сибіру, на Поволжі.
У південних областях України (Дніпропетровській, Миколаївській та Одеській) вирощують високоврожайні південні сорти конопель.
Волокно конопель міцне, грубе і довге, стійке проти гниття. Довге волокно використовують для виготовлення брезенту, мотузок та інших виробів, а коротке (клоччя) – для різних господарських потреб. Вихід волокна – 20-28% маси сухих стебел.
Насіння конопель містить 30-35% олії,
Конопляна макуха є цінним концентрованим кормом для тварин. Вона містить до 30% білка, 5-8 жиру і близько 20% безазотистих екстрактивних речовин.
Високі врожаї конопель щороку вирощують у багатьох господарствах Черкаського, Чигиринського, Золотоніського районів Черкаської області – 10-14 ц/га волокна. Важливим резервом підвищення врожайності та зниження затрат на виробництво волокна є впровадження однодомних сортів конопель.
На Сарненській дослідній станції Інституту гідротехніки і меліорації УААН урожайність соломки південних конопель на окультурених торфових грунтах становила від 80 до 140 ц/га, а вихід волокна – від 20 до 30 ц/га.
На сортодільницях Сумської області врожайність волокна конопель досягає 25- 26,7 ц/га.
БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА. Коноплі (Cannabis L.) належать до родини Коноплевих. Розрізняють три види конопель: посівні, або звичайні (С. saliva), індійські (С. indica) і дикі (С. ruderalis). Усі види конопель – однорічні рослини.
Коноплі посівні – однорічна рослина. Залежно від сорту та умов росте заввишки від 0,7 до 5 м і більше.
Корінь стрижневий, проникає в грунт на глибину до 2 м і більше. Основна маса бічних коренів розміщується у шарі грунту до 40 см. Коренева система у матірки розвинена сильніше, ніж у плосконі.
Стебло пряме, внизу округле, а у верхній частині шестигранне, зрідка вкрите залозистими волосками з добре помітними вузлами. Краще волокно мають з найвищих стебел, в яких найменша кількість довгих тонких міжвузлів. Стебло – найцінніша частина рослини, маса його становить 60-65% маси рослини у повітряно-сухому стані.
Волокнисті пучки стебла складаються з луб’яних волокон завдовжки 20-40 мм, склеєних пектиновою речовиною. Найбільше волокон міститься у середній частині стебла, менше – біля основи та у верхній частині.
За анатомічною будовою стебло конопель подібне до стебла льону. Проте, крім первинних волокнистих пучків, у нижній частині стебла конопель утворюються кільця вторинних пучків, які складаються з коротких менш здерев’янілих еластичних волокон, що непридатні для обробки.
Високі тонкі й нерозгалужені стебла утворюються переважно в загущених посівах на родючих грунтах і дають найбільше волокна високої якості.
Листки конопель пальчастороздільні з прилистками, що легко обпадають.
Коноплі – дводомна рослина. Чоловічі рослини називають плоскінню, а жіночі – матіркою. Різняться вони суцвіттями: квітки плосконі зібрані у менш облиствлену китицю і мають лише тичинки з пиляками, а матірки – в колосоподібні суцвіття у пазухах листків і мають тільки маточки.
У перші два-три тижні вегетації плоскінь від матірки відрізнити неможливо. Однак пізніше чоловічі рослини стають вищими, з тонкими стеблами і меншою кількістю листків.
Чоловічі квітки розкриваються через кілька діб після цвітіння жіночих. Квітки плосконі після цвітіння відмирають. Плоскінь дає дещо вищий вихід волокна відносно маси стебла, проте на матірку припадає 2/3 загального врожаю волокна.
Останнім часом створені сорти однодомних конопель, які дають такі самі врожаї волокна, як і дводомні, але за врожаєм насіння перевищують останні. Крім того, насіння однодомних конопель менше обсипається під час достигання.
Коноплі – перехреснозапильна культура. Штучне запилення сприяє підвищенню врожайності насіння.
Плід конопель – двостулковий горішок сіро-зеленого кольору. Маса 1000 насінин – 18-25 г. Насіння конопель містить 30-35% олії, 23- 25 білка, близько 20 крохмалю, 15 клітковини і 4% золи.
Індійські коноплі вирощують в Індії, Ірані, Туреччині та інших країнах для добування наркотичних речовин.
Дикорослі види конопель поширені у багатьох районах Середньої Азії, Сибіру і Поволжя. Деякі дослідники (П. М. Жуковський) вважають, що вони походять від здичавілих культурних конопель.
БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ. Коноплі – рослини, досить вибагливі до клімату і родючості грунтів. Завдяки великій різноманітності форм скоростиглі північні коноплі поширені до Архангельська, а південні досить урожайні і в умовах субтропіків.
Насіння конопель дружно проростає за температури грунту 6-8 °С. Молоді рослини легко переносять весняні приморозки до мінус 3-5 °С. Оптимальна температура для росту конопель – 20-25 °С. Зниження температури до 15 °С під час бутонізації і цвітіння затримує ріст конопель. Південні коноплі більш теплолюбні та менш вибагливі до вологи грунту, ніж середньоросійські. Коноплі мають високий транспіраційний коефіцієнт – 600-700. Вологість грунту має становити 70-80% повної вологоємності. Надмірне зволоження негативно позначається на рості та розвитку рослин.
На початку розвитку і до бутонізації коноплі ростуть повільно, а потім їх ріст посилюється. У період від бутонізації до цвітіння добовий приріст становить 5-6 см і більше, нагромадження основної маси волокна досягає 75% загального врожаю.
Коноплі належать до культур короткого дня. У разі скорочення світлового дня вегетаційний період південних конопель скорочується на 40, а середньоросійських – на 20%.
Надземна частина конопель росте швидше, ніж коренева система, тому високі врожаї їх збирають на грунтах з достатнім вмістом поживних речовин і вологи. Найвищі врожаї волокна й насіння вирощують на чорноземах і багатих на гумус грунтах.
Під час вирощування конопель на торфоболотних грунтах рівень залягання грунтових вод має бути 100-120 см. Найпридатніші для вирощування конопель грунти з близькою до нейтральної реакцією (рН = 6,5.. .7,4). Добре ростуть і розвиваються вони на заплавних грунтах річкових долин. Для вирощування конопель найкращі низинні місця, захищені від північних вітрів.
Форми і сорти конопель. Найпоширеніші звичайні коноплі, які різняться морфологічними ознаками, тривалістю вегетаційного періоду і біологічними особливостями. їх поділяють на три географічні форми: північні, середньоросійські та південні.
Північні коноплі мають низьке стебло (50-70 см), дрібне насіння (маса 1000 насінин 12-15 г). Вегетаційний період триває 65-70 діб. Вирощують їх у північних районах Росії (Архангельська область, Карелія тощо).
У середньоросійських конопель стебло вище (130-180 см). Маса 1000 насінин – 15-20 г. Вегетаційний період триває 80-120 діб. Вирощують їх в основних коноплярських районах.
Південні коноплі мають високе стебло (3-4 м). Вирощують їх у південних районах України, на Північному Кавказі, у Киргизстані і Казахстані (вирощують на волокно і насіння). Маса 1000 насінин – 18-25 г. Вегетаційний період триває 140-160 діб. У північних районах їх висівають лише на волокно (зеленець) насінням, завезеним з півдня. Урожайність волокна південних конопель у 1,5-2 рази вища, ніж середньоросійських.
До південних конопель належать сорти Південноукраїнські, Кавказькі, Італійські, Моздокські. У країнах Середньої Азії вирощують східноазійську форму конопель – високорослу (4-6 м) і досить пізньостиглу (вегетаційний період – 145 діб і більше).
Із районованих сортів конопель найпоширеніші такі:
Дніпровські однодомні б – ранньостиглий сорт. Маса 1000 насінин – 18-19 г. Вихід волокна дуже високий – 22-31%. Якість волокна також висока. Врожайність насіння 5,5-9,3 ц/га. Районований у лісостеповій зоні.
Південні достигаючі однодомні 16 – ранньостиглий сорт. Характеризується високою однорідністю стеблостою (понад 90% рослин однодомної матірки). Відносно стійкий проти хвороб і шкідників. Вихід волокна дуже високий – 16-38%. Урожайність насіння – 8,2-8,5 ц/га. Поширений у лісостеповій зоні.
Південні достигаючі однодомні 14 – ранньостиглий сорт. Вихід волокна дуже високий – 32%. Урожайність насіння – 14,7, а волокна – 29,5-33,9 ц/га. Поширений у лісостеповій зоні.
Південні достигаючі однодомні 31 – ранньостиглий, високоврожайний сорт. Вихід волокна – 30,5%, волокно високої якості. Поширений у Сумській області.
Золотоніські однодомні 11. Створені на Золотоніській дослідній станції конопель. Вегетаційний період сорту в середньому триває 130 діб. Висота рослин досягає 250 см. Середній урожай соломки становить 90,7 ц/га, насіння – 4,5, волокна – 25,8 ц/га, вихід волокна – 27,6%. Районований у лісостеповій зоні.
Дніпровські однодомні 14. Сорт створений в Інституті луб’яних культур УААН. Вегетаційний період сорту – 123 доби. Урожайність стебел конопель – 85,3 ц/га. Вміст усього волокна – 25,5%, вихід довгого волокна – 19,2%.
Сорт зареєстрований у 1995 р. і рекомендований для вирощування у лісостеповій зоні.
Глухівські 33. Сорт створений в Інституті луб’яних культур УААН. Тривалість вегетаційного періоду – 120 діб, урожайність стебел – 69,9 ц/га, насіння – 6,1 ц/га, вміст усього волокна – 30,6%, вихід довгого волокна – 24,9%, середній номер волокна – 9. Стійкість проти вилягання – 4,7 бали, ураженість фузаріозом,% – 0,0.
Сорт зареєстрований у 1997 р. і рекомендований для вирощування у лісостеповій зоні.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. МІСЦЕ В СІВОЗМІНІ. Найкращими попередниками для вирощування конопель є картопля, буряки, махорка, вико-вівсяна сумішка, зернобобові, овочеві, а також озимі, удобрені органічними добривами. Після конюшини і люцерни, а також на присадибних удобрених ділянках (коноплищах) коноплі можна вирощувати в сівозміні не більше ніж два роки.
На торфових грунтах добрими попередниками для вирощування конопель є коренеплоди, силосні культури, вико-вівсяна сумішка.
За беззмінної культури врожайність конопель набагато знижується внаслідок поширення шкідників (вовчка, кукурудзяного метелика) і хвороб.
Коноплі розміщують у спеціальних коноплярських або польових сівозмінах з таким чергуванням культур: 1 – коноплі; 2 – кукурудза на силос; З – коноплі; 4 – коноплі; 5 – картопля або цукрові буряки. Часто коноплі вирощують на заплавних землях і лучних грунтах перед новим залуженням.
ОБРОБІТОК ГРУНТУ. Для вирощування конопель після просапних культур проводять глибоку зяблеву оранку, а після зернових – лущення стерні з наступною зяблевою оранкою на глибину 25-30 см. На дерново-підзолистих грунтах з неглибоким орним шаром значні прирости врожаю мають після поглиблення його плугами з грунтопоглиблювачами. За даними Інституту луб’яних культур УААН, після оранки на глибину 22 см урожайність волокна становила 7,9, а на 30 см – 8,4 ц/га.
Ранньою весною роблять боронування, а через кілька діб – культивацію у два сліди з наступним боронуванням. Перед сівбою часто проводять ще одну культивацію на глибину 5-6 см з одночасним боронуванням. На торфових грунтах, крім передпосівного боронування, здійснюють коткування важкими котками.
УДОБРЕННЯ. Коноплі, як уже зазначалося, дуже вибагливі до вмісту в грунті поживних речовин. З урожаєм 60 ц/га соломи і 7 ц/га насіння вони виносять з грунту 100-140 кг азоту, 60-120 калію, 40-55 фосфору, 80- 130 кальцію і 18-25 кг магнію.
Урожайність конопель набагато підвищується після внесення органічних добрив, зокрема гною. Дослідами встановлено, що під коноплі дуже ефективно вносити великі норми гною. Гній вносять під зяблеву оранку або напровесні під час переорювання зябу. Норма внесення залежить від типу грунту і попередника. На чорноземах опідзолених, дерново-підзолистих грунтах вносять 30-40, а на менш родючих – 40-60 т/га.
У дослідах Інституту луб’яних культур УААН, проведених на чорноземах вилугуваних, приріст урожаю соломки конопель після внесення 20 т/га гною становив 10,9 ц/га, 40 т/га – 20 і 80 т/га – 35 ц/га.
Коноплі добре реагують на внесення торфогнойових і торфофекальних компостів (20-30 т/га і більше). Гноївку використовують переважно для підживлення (8-10 т/га), розбавляючи водою у співвідношенні 1 : 3 і добавляючи до неї 1 ц/га суперфосфату.
Для підживлення конопель використовують також пташиний послід (6-8 ц/га).
Мінеральні добрива не тільки підвищують урожай, а й поліпшують якість волокна. Найвищі врожаї конопель вирощують після внесення повного мінерального добрива.
За даними Інституту луб’яних культур УААН, на грунтах, де вносили гній, вносять повне мінеральне добриво (К45Р30К30), а там, де органічних добрив не вносили, – N120Р90К90.
На торфових грунтах під коноплі вносять 40-60 кг/га діючої речовини фосфорних і 120-160 кг/га калійних добрив. Доцільно вносити також невелику кількість азотних добрив (30 кг/га діючої речовини селітри). На малорозкладених торфовищах гною вносити треба небагато – 10-15 т/га для посилення діяльності грунтових мікроорганізмів. Крім того, рекомендується вносити 25 кг/га мідного купоросу або 5 ц/га піритних недогарків, якщо їх не вносили під попередню культуру. Мідні добрива значно підвищують урожай і якість волокна. Вносять також 1-2 кг/га борних добрив. Якщо на торфових грунтах після конопель висіватимуть інші польові культури, під коноплі рекомендується, крім мінеральних добрив, вносити гній або компост – близько 10 т/га.
Внесення у рядки під час сівби конопель гранульованого суперфосфату (50 кг/га) так само ефективне, як і суцільне внесення (150 кг/га).
Значний приріст урожаю волокна і насіння конопель мають після підживлення посівів. Перше підживлення проводять через 7-8 діб після появи сходів, друге – через два тижні після першого. Підживлюють посіви повним мінеральним добривом (N20-30P30-40K30-40). Ефективне також підживлення конопель гноївкою і пташиним послідом.
СІВБА. Перед сівбою насіння конопель перевіряють на схожість і чистоту, протруюють вітаваксом 200 (75% з. п.) із розрахунку 1,5-2 кг/т препарату. Для сівби використовують добірне насіння. Сіють коноплі у ранні строки, коли температура грунту на глибині 5-6 см досягне 8- 10 °С. Якщо коноплі висівають у пізні строки, врожай волокна зменшується на 20-30%, а умови збирання і первинної переробки погіршуються.
Залежно від напряму культури конопель застосовують вузькорядний, рядковий і стрічковий способи сівби.
Середньоросійські коноплі для вирощування на волокно і насіння, а також південні для вирощування на зеленець сіють рядковим способом з міжряддями 13-15 см або вузькорядним з міжряддями 7,5 см. Коноплі на насіння сіють широкорядним або стрічковим способом з шириною міжрядь 50-60 см, а у стрічці – 15 см. Норма висіву – 35-40 кг/га. Орієнтовна норма висіву для середньоросійських конопель для вирощування на зеленець, волокно і насіння становить 54 млн схожих насінин на 1 га, або 120 кг/га, а для однодомних на зеленець – 4 млн схожих насінин на 1 га, або 80-90 кг/га. Якщо південні коноплі висівають на насіння широкорядним способом, норма висіву становить 20-25, а стрічковим з міжряддями у стрічці 15 см – 20-35 кг/га насіння. Масову норму висіву встановлюють з урахуванням господарської придатності та маси 1000 насінин.
У кращих господарствах часто застосовують перехресний спосіб сівби конопель, що сприяє кращому розміщенню рослин на площі і підвищує врожай волокна.
Для знищення бур’янів під час весняної культивації вносять гербіцид дуал (96% к. е.) – 1,1-2,1 л/га.
Висівають коноплі зерновими або льоновими сівалками.
Насіння конопель на важких грунтах загортають на глибину 3-4, а на легких – 4-6 см. У південних районах глибина загортання становить 4- 6 см. Після сівби, особливо на торфових грунтах, обов’язкове коткування.
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ. Грунтову кірку на посівах знищують ротаційними мотиками або кільчастими котками. На широкорядних посівах протягом вегетації 2-3 рази розпушують грунт у міжряддях. Глибина розпушування у суху погоду становить 5-6, а за достатньої кількості опадів – 8-10 см.
Для боротьби з конопляною блохою посіви обприскують децисом (2,5% к. с.) 0,3 л/га.
У посушливих районах південні коноплі вирощують на зрошуваних землях. Перший полив проводять, коли рослини досягнуть висоти 25 см, а наступні – через кожні 15-20 діб. Норма поливу становить 600-800 м3/га води.
Для боротьби з бур’янами доцільно використовувати гербіцид НАБУ (20% к. е.) – 1,5 л/га у вигляді обприскування посівів у фазі 2-4 листочків у бур’янів.
ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ. Коноплі збирають у різні строки. Якщо їх вирощують на волокно і насіння, спочатку вибирають плоскінь, а пізніше (через 35-40 діб) – матірку. Плоскінь вибирають вручну після закінчення цвітіння, а матірку – коли насіння у середній частині волоті достигне. Щоб полегшити вибирання плосконі на посівах, через кожні 2,5 м прокладають доріжки шириною 25-30 см. Для цього вздовж площі на 1- 2 рядках вибирають плоскінь і матірку. Потім вибирають плоскінь з усього поля, зв’язують у снопики діаметром 15-18 см, ставлять у бабки для просушування, а потім мочать або відправляють на завод. Матірку скошують у валки або збирають комбайном ККУ-1,9. Валки обмолочують через 3-5 діб після скошування і сушать насіння до стандартної вологості (11-12%), а соломку відправляють на завод чи замочують у спеціальних ямах протягом 7-8 діб у теплий період. Потрібно стежити за тим, щоб треста не перемокла, оскільки це знижує вихід довгого волокна.
Якщо коноплі вирощують на зеленець, плоскінь і матірку збирають одночасно під час масового цвітіння плосконі, коли забарвлення рослин стає зеленувато-жовтим. Матірку збирають тоді, коли достигне 70-75% насіння у середній частині суцвіть.
На насіння однодомні коноплі збирають прямим комбайнуванням (ККУ-1,9) після достигання 75% насіння у волоті одно – та дводомної коноплі та після достигання 50-60% у разі збирання снопов’язалкою ЖСК-2,1. Після просушування через 4-5 діб обмолочують на молотарці МЛК-4,5А.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...