Критерії класифікації монополій – розмежування окремих типів, видів і форм монополій залежно від структури економічної системи, фаз суспільного відтворення та ін. Так, відповідно до структури технологічного способу виробництва, передусім структури продуктивних сил, виділяють один узагальнений тип монополії – техніко-економічний, а в його межах розрізняють окремі види та форми, зокрема: 1) техніко-технологічна (базується на монополізації передових наукомістких засобів праці та передових технологій); 2) кадрова (базується на монополізації
найбільш освіченої та кваліфікованої робочої сили); 3) сировинна (базується на монополізації найкращих джерел сировини); 4) наукова (базується на монополізації передових досягнень науки, зокрема патентів, ліцензій, інших форм інтелектуальної власності); 5) енергетична (базується на монополізації найбільш прогресивних джерел енергії, використовуваних людьми сил природи); 6) інформаційна (базується на монополізації новітніх інформаційних технологій та засобів зв’язку); 7) організаційна (базується на монополізації передових форм і методів організації виробництва і праці); 8) організаційно-економічна (базується
на монополізації найкращих управлінських кадрів, передових маркетингових досліджень тощо). Відповідно до структури економічної власності розмежовують три основні типи монополій: 1) державну (базується на монополізації власності на частину засобів виробництва, національного доходу, інтелектуальної власності тощо); 2) колективну капіталістичну (базується на привласненні асоційованим, колективним капіталом різних елементів системи продуктивних сил); 3) приватнокапіталістичну (базується на власності однієї особи або сім’ї та зосередженні в одних руках функцій управління, в т. ч. контролю за власністю). Оскільки в межах економічної системи виділяють і господарський механізм, на цій основі розрізняють певні типи монополій на управління макроекономічними процесами: адміністративну (базується на зосередженні в руках держави основних важелів адміністративного регулювання за допомогою указів, декретів, розпоряджень тощо); монополію на централізовані механізми економічного регулювання (базується на зосередженні в руках держави важелів фінансово-кредитного, грошового, податкового, регіонального та інших важелів регулювання макроекономічних процесів); монополію на внутріфірмове, внутрікорпораційне та інші регулювання (базується на зосередженні у великих монополістичних об’єднань найважливіших важелів планомірного та організованого розвитку на мікроекономічному рівні). Залежно від фаз суспільного відтворення виділяють виробничу (промислову, транспортну та ін.) монополію, ринкову, або обмінну (оскільки вона базується на монополізації сфери обміну, чи ринку у вузькому значенні цього поняття – тут виділяють насамперед торговельні монополії), розподільчу (банківську, яка займається розподілом кредитних ресурсів тощо), споживчу (монополізація сфери попиту). Внаслідок їх злиття виникають якісно нові типи монополій (наприклад, поєднання промислової й банківської монополії формує фінансову монополію). З погляду організаційних відносин з урахуванням соціальної структури суспільства розрізняють монополію капіталу (її організаційною формою є спілки підприємців) і профспілкову монополію (представлену профспілками), які контролюють умови продажу робочої сили, в т. ч. праці. Окремі типи монополій виділяють залежно від диференціації продукту, технології виробництва й обслуговування споживачів та інших критеріїв. Ними є: 1) монополія окремого підприємства; 2) монополія, що базується на диференціації продукту; 3) природна манополія.
Loading...