Культурологічний словник КРЕДИТ ДОВІРИ – форма страхового захисту підприємців від незадовільних фінансових наслідків, збитків, завданих власним персоналом, якому з огляду на виконувані ним службові обов’язки довірено майнові цінності.

Культурологічний словник “ВАРВАРСЬКЕ” НАСЕЛЕННЯ – загальноприйнятий термін назви племен, народів античного часу, які межували з античними державами, але самі перебували ще на стадії родового ладу; “варварами” давні греки називали своїх нецивілізованих сусідів.

Культурологічний словник АЗБУКА СЛОВ’ЯНСЬКОЇ СИМВОЛІКИ – символіка абетки, створеної братами Кирилом (Костянтином) та Мефодієм у 863 році. Не одне століття вчені всього світу намагались розкрити таїну слов’янського алфавіту. Цікаві гіпотези висували М. Толстой, М.

Культурологічний словник ПОЛІХРОМНИЙ (з грец.) – багатобарвний. У кераміці поліхромія має особливості, зумовлені матеріалом та практичними вимогами до посуду. Кольори П. керамічного декору стародавніх культур (неглазурованої кераміки) – чорний, різні відтінки брунатного, оранжевого, жовтого,

Культурологічний словник ПЛІНФА (грец.) – широка й пласка обпалена цегла – будівельний матеріал, що його використовували у візантійському зодчестві, а також у Київській Русі (на спорудженні Софійського собору, церкви Спаса на Берестові та ін.).

Культурологічний словник ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ (від франц. mdividual – особистий) – неповторність психіки та особистості людини, своєрідне поєднання її фізичних та психологічних особливостей.

Культурологічний словник ІНТЕРЕС (від лат. interest – має значення) – поняття, що характеризує важливе, значуще, потрібне для індивіда, сім’ї, колективу, групи, класу, нації, суспільства в цілому. Розрізняють І. особисті і загальні (сімейні, групові, класові,

Культурологічний словник СТРУКТУРАЛІЗМ (від лат. structura – взаємне розташування, зв’язок) – напрям гуманітарних досліджень, який обирає своїм предметом сукупність інваріантних зв’язків (структур) у динаміці різних систем.

Культурологічний словник А КАПЕЛА (італ. а сарреііа) – хоровий багатоголосий спів без супроводу музичних інструментів; притаманний народному музичному мистецтву (українському, грузинському) і церковній музиці; використовували у своїх творах Палестріна (1525-94, композитор, най – відоміший

Культурологічний словник ПСИХОГЕНЕТИКА (від грец. psyche – душа і genesis – походження) – наука, що вивчає наслідковий характер психічних та поведінкових реакцій, їхню залежність від спадкових структур організму.

Культурологічний словник ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНЕ – один із найважливіших видів виховання, полягає в цілеспрямованому формуванні моральної свідомості, розвитку морального почуття й формуванні звичок і навичок моральної поведінки людини відповідно до певної ідеології. М. в. починається

Культурологічний словник РОКОКО (фр. гососо – черепашка неправильної форми) – мистецький стиль, що розвинувся в добу пізнього бароко (перша пол. XVIH ст.) з характерним орнаментом у формі кривих ліній, що нагадують черепашку. Характеризується примхливо-вишуканим

Культурологічний словник РЕФЕРЕНДУМ (від лат. referendum – те, що має бути повідомлене) – всенародне опитування з найважливіших питань державного життя, в якому беруть участь всі громадяни, які мають виборчі права.

Культурологічний словник КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ – перша вища школа в Україні. Заснована 1632 р.

Культурологічний словник ЛОГОС – першооснова буття в його впорядкованості та законовідповідності; раціональна діяльність розуму, спрямована на усвідомлення системності й гармонійності світу.

Культурологічний словник АСТЕНІЯ (від грец. – безсилля, кволість) – стан, який характеризується підвищеною стомлюваністю, ослабленням чи втратою здатності до тривалого фізичного і розумового напруження. Виникає в дітей як наслідок перенесених інфекційних захворювань (кір, скарлатина,

Культурологічний словник ФАНТАЗІЯ (лат. phantasia, з грец. – уява) – 1) Процес створення людиною нових образів на основі пережитого. Суто людська психічна властивість, необхідний компонент творчої діяльності. Ф. тісно пов’язана з мрією і уявою.

Культурологічний словник ПЕРСПЕКТИВА (від лат. perspicio – бачу наскрізь, уважно розглядаю) – потенціальна можливість розвитку особистості. Розрізняють історичну П., соціальну, життєву. Життєва П. – умовно символічний компонент просторово-часової структури життєдіяльності особистості в її соціально-практичних

Культурологічний словник ЖЕРТВОПРИНЕСЕННЯ – один із стародавніх релігійних обрядів принесення жертв духам померлих предків, обожнюваним предметам, богам, злим духам тощо. Ж. виникло в епоху первісного суспільства, коли мисливці кращу частину своєї здобичі залишали для

Культурологічний словник БАЗИЛІКА (від грец. basilikе – царський дім) – прямокутна в плані споруда, розділена поздовжніми рядами колон або пілонів на кілька частин (нефів), які мали самостійні перекриття. Середній неф вищий від бічних. Перед

Культурологічний словник ЛІТОТА (від грец. litotes – простота) – вид метонімії (заміни одного слова іншим, суміжним за суттю), зворот мови, протилежний перебільшенню (гіперболі); заміна будь-якого виразу іншим, рівнозначним, але у формі заперечення (напр., “згоден”

Культурологічний словник АНАЛІЗ (від грец. – розкладання, розчленування, розбирання) – логічний прийом, метод досліджень, розкладання виучуваного предмета на складові частини, кожна з яких потім окремо досліджується для того, щоб виділені елементи поєднати за допомогою

Культурологічний словник САКРАЛЬНЕ (від лат. sacer – священний) – наділене божою благодаттю. Таким є релігійна віра, таїнства, церква, особи, зведені у священицький сан, речі і дії, що стосуються релігійного культу. С., на відміну від

Культурологічний словник ВІТЕР – символ духу, дихання Всесвіту; невловимості, неусвідомленості; швидкості; якоїсь звістки (як правило, однієї); шкоди, руйнації і водночас оновлення. В. – конкретне вираження однієї з основних стихій світобудови повітря (інші – Земля,

Культурологічний словник НЕОТОМІЗМ (від neo – новий і томізм) – філософське вчення католицизму, яке відтворює головні положення схоластичного вчення Томи Аквінського (Аквіната).

Культурологічний словник ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ПОРІГ (від лат. differens – різниця) – мінімальна різниця між стимулами, котра може бути сприйнята.

Культурологічний словник ГРАФІТІ – написи та малюнки, виконані в давнину майстрами-будівельниками або відвідувачами на стінах архітектурних споруд, а також на різних предметах.

Культурологічний словник БОГОСЛУЖБОВІ КНИГИ – книги, які містять правило та опис порядку богослужінь, а також тексти для них. У православ’ї для треб (хрещення, вінчання, похоронної відправи тощо) використовується “Требник”, для проведення літургії та інших

Культурологічний словник МЕТА – передбачення у свідомості результату, на здобуття якого спрямовано діяльність окремої людини, групи або усього суспільства. Категорія мета у вигляді логічної моделі фіксує бажане, до чого людина прагне, що є для

Культурологічний словник ЕНТРОПІЯ СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНА – процес зниження рівня системно-ієрархічної впорядкованості, культурного комплексу будь-якого суспільства.

Культурологічний словник АРМАТУРА (лат. armatura – озброєння, спорядження) – 1) У будівництві – складова частина залізобетонних конструкцій. 2) В архітектурі класицизму – елементи скульптурного декору (зображення зброї, військового спорядження, прапорів тощо) на фасадах будинків,

Культурологічний словник КУТЯ (від грец. – зерно, боби) – обрядова страва східних слов’ян та ін. народів (румун, греків) під час новорічних свят. Вживання К. відоме з дохристиянських часів. Готується з цілих зерен пшениці, рису,

Культурологічний словник МІФОЛОГІЯ (від міф і…логія) – 1) Історичний тип світогляду на ранніх стадіях розвитку суспільства, що існує у формі переказів та обрядів, які утверджують прийняту в даному суспільстві систему цінностей (див. цінностей система)

Культурологічний словник ОБРЯДИ РЕЛІГІЙНІ – сукупність символічних індивідуальних або колективних дій віруючих, яка об’єднує їхні релігійні уявлення і спрямована на встановлення двосторонніх відносин між людиною і надприродними об’єктами.

Культурологічний словник ПАТРІАРХАЛЬНИЙ (від грец. раtriarches – прабатько) – пов’язаний із старовиною, давніми традиціями і звичаями.

Культурологічний словник ІКОНОПИС – вид культового станкового живопису (ікони). І. виник на основі античної художньої культури. Іконоборство, що набуло поширення у VIII-IX ст., загальмувало розвиток І. Іконописні твори виконувалися в техніці яєчної темпери та

Культурологічний словник ІНДИВІД (лат. неподільне) – людина як окрема природна істота, представник виду, носій індивідуально своєрідних рис. Найістотніші характеристики індивіда – цілісність психофізичної організації, стійкість у взаємодії із зовнішнім світом.

Культурологічний словник РИФЛЕННЯ (від англ. riffle – жолобок) – утворення на посудині або іншій речі правильних рядів горизонтально орієнтованих боріздок та виступів.

Культурологічний словник АВТОРИТАРНІСТЬ (франц. autoritaire – владний, від лат. autori – tas – влада, вплив) – соціально-психологічна характеристика особистості, яка відображає її прагнення максимально підпорядкувати своєму впливові партнерів по взаємодії та спілкуванню.

Культурологічний словник ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА – активізація здатностей особистості до певного виду діяльності, психічної підготовки, спрямована на формування і закріплення стійких якостей (знань, умінь, навичок), потрібних у тій чи іншій діяльності, уміння вчасно користуватися своїми

Культурологічний словник БЮДЖЕТ (англ. budget, букв. – сумка) – 1) Затверджений у законодавчому порядку розпис доходів і видатків держави на певний строк. 2) План доходів і видатків установи, підприємства або окремої особи на певний

Культурологічний словник ПРОФАНАЦІЯ (лат. profanatio, від profano – оскверняю) – 1) Початкове значення – неповага до святині, наруга над пам’яттю. 2) Неуцьке перекручування, опоганювання, опошлення чогось, зневажливе ставлення до чогось загальновизнаного, наруга над пам’яттю

Культурологічний словник УСТАНОВКА – стан готовності до певної активності, спрямованої на задоволення тієї чи іншої потреби. Психологічний стан суб’єкта, породжений зорієнтованістю на мету і готовністю до дії. Сприятлива або несприятлива оцінювальна реакція на будь-що

Культурологічний словник АКАДЕМІЗМ (франц. academisme) – 1) Напрям, що склався в мистецьких академіях у XVI-XIX ст.; грунтувався на наслідуванні зовнішніх форм мистецтва античності та епохи Відродження; сприяв систематизації художньої освіти. Виник в Італії (болонська

Культурологічний словник ШЛЯГЕР (нім.) – модна пісня про кохання (“товар, що легко збувається”).

Культурологічний словник ШАНС (від франц. chance – удача, випадковість) – умова, яка може забезпечити успіх, удачу; ймовірність здійснення чогось.

Культурологічний словник КОМЕДІЯ (грец.) – 1) У стародавній Греції імпровізована весела вистава – процесія з музикою, піснями й танцями. 2) Драматичний твір веселого характеру, часто з висміюванням негативних явищ у побуті чи суспільному житті.

Культурологічний словник КУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ (від лат. contextus – зчеплення, з’єднання, зв’язок) – сукупність життєвих обставин, завдяки яким утворюється той чи інший зміст.

Культурологічний словник МОТИВ (франц. motif, від лат. moveo – рухаю) – спонукальна причина дій і вчинків людини. Основою М. діяльності людини є її різноманітні потреби. Внаслідок усвідомлення і переживання потреб у людини виникають певні

Культурологічний словник КОЛЕКТИВІЗМ – концепція, яка надає вищості груповим цілям та інтересам над особистісними.