Маржиналістська концепція підприємницьких ризиків – сукупність поглядів, ідей представників маржиналізму, яка пояснює поведінку підприємця в екстремальних умовах та винагороду за його діяльність в контексті концепції граничної корисності. Представники маржиналізму в моделі людини економічної розглядали людину передусім як економічно раціональну, яка не лише визначає власну вигоду, а й оптимізує свої дії. Центральним є положення, що економічна поведінка підприємця максимізується за наявності обмежень за принципом зрівняння граничних
значень. Так, у концепції фірми оптимальний результат досягається за умови зрівняння граничних фізичних продуктів на кожний долар і вартісної оцінки фактора виробництва. М. к. п. р. визначила перехід від загальної теорії підприємництва до внутріфірмової концепції як засіб оптимізації різних параметрів внутрі-фірмового управління з метою отримання підприємницького доходу, уникнення певних ризиків і використання наданих шансів. На думку Т. Тюнена, чистий дохід досягає максимуму, якщо кожний з факторів використовується до моменту, коли гранична цінність продукту дорівнює його граничним факторним витратам.
Для виживання підприємцю необхідно перевершувати конкурентів за ступенем пристосованості до навколишнього середовища, або за ступенем його перетворення на свою користь. Маршалл наголошував, що у своїй діяльності фірми проходять через цикли енергії та ділової ініціативи, а історія фірм характеризується біологічним циклом життя. Він пов’язував поняття “комбінація факторів” із запропонованим ним “принципом заміщення” однієї комбінації факторів іншою в межах окремої фірми. Щодо економічної системи загалом цей принцип відігравав роль механізму відбору більш стійких і здатних до розвитку комбінацій факторів виробництва – подібно до дії закону природного відбору Дарвіна. Так, багато з молодих дерев не виживає і лише незначна кількість поступово стають міцнішими, але з часом поступово втрачають життєві сили, поступаються місцем молодим. Подібне нібито відбувається з розвитком фірм і підприємств, зокрема з перетворенням акціонерних компаній у застійні, що свідчить про “економічну екологію”. Коли в одному місці у фірми спостерігається розлад справ, то процвітання та успішне просування вперед в іншому буде більш ніж компенсацією. Звідси Маршалл виводить закон зростання віддачі: збільшення обсягу витрат праці й капіталу, як правило, зумовлює удосконалення організації виробництва, що підвищує ефективність використання праці та капіталу й означає прогресивний розвиток суспільства. Маршалл розробив цілісну концепцію поведінки підприємця в межах трьох параметрів ринку (ціна, попит, пропозиція) у формі взаємодії покупців і продавців у короткому і довгому періодах. Менеджери можуть забезпечувати свою заробітну плату надмірною інтенсифікацією праці тих, чию роботу контролюють, а водночас і прибутковість свого підприємства законним шляхом, а також зводячи до мінімуму кількість неправильно виконаних операцій. Він поділяв підприємців на тих, хто відкриває нові, кращі методи господарювання, і тих, хто йде второваними шляхами. Характеристика прибутку лише як винагороди за ризик піддавалися Маршаллом різкій критиці на тій підставі, що від багатьох видів ризику можна застрахуватися, але в такому разі не існуватиме самого надприбутку (квазіренти). Водночас цій концепції властивий біологізаторський підхід (перенесення законів природи на економічні явища і процеси), в ній також відтворені недоліки концепції граничної корисності.
Loading...