Менеджмент банківський – комплекс обгрунтованих управлінських рішень і дій, спрямованих на поліпшення діяльності банку (реалізацію його основних функцій) з метою максимізації його прибутку. Йдеться про особливості планування, організації, координації, мотивації, контролю та реалізації банківського капіталу в кредитно-фінансових підприємствах. У комерційному банку управлінські рішення ухвалюються на стратегічному, організаційному, операційному і фінансовому рівнях, які формують системний М. б. Ці рівні М. б. значною мірою збігаються
з основними напрямами такого менеджменту. Стратегічний М. б. Грунтується на принципових засадах і втілюється власниками комерційного банку, які розглядають питання призначення та стратегії банку (від якої залежить вибір напрямів комерційної діяльності, побудова відповідної організаційної структури підприємства, добір партнерів, створення банківської інфраструктури та ін.). Основною метою стратегічного М. б. за сучасних умов є підвищення ринкової вартості банку та довготермінова ефективність його діяльності. На цьому етапі М. б. повинен враховувати вплив зовнішніх факторів, які виступають джерелами банківських
ризиків (див. Кредитний ризик). Крім стратегічних цілей, формулюються проміжні цілі (розширення або скорочення своєї діяльності у певних напрямах, встановлення різних форм контролю за витратами, утримання ринкових позицій та ін.), реалізацію яких здійснює правління банку. Основними напрямами М. б. є банківський маркетинг (див. Маркетинг банківський), управління активами і пасивами, управління рентабельністю банківської діяльності та банківськими ризиками, кадровий менеджмент в межах банку, дивідендна політика. Організаційний М. б. спрямований на створення і підтримку ефективної структури управління, формування висококваліфікованого кадрового потенціалу, створення комунікаційних систем тощо. Зокрема, розподіл праці в банківській діяльності потребує оптимального поєднання централізації і децентралізації в ухваленні рішень, посилення відповідальності менеджерів середньої та нижчої ланок управління. Операційний М. б. – управлінські дії, пов’язані з виконанням пасивних і активних операцій. У даному разі слід впливати на формування надійної клієнтури, залучення її грошей, створити сприятливі умови для користування грошовими коштами з урахуванням інтересів клієнтів і передусім ефективного розміщення банківських активів. Фінансовий М. б. передбачає управління рентабельністю банку, зокрема підтримання фінансової стабільності комерційного банку, забезпечення його прибутковості й ліквідності шляхом комплексного управління активами та зобов’язаннями (пасивами). Функція організації у М. б. передбачає формування оптимальної структури банку, упорядкування всіх елементів у цілісну систему управління і форму їх зв’язку, а також надання окремим структурним підрозділам необхідних ресурсів, прав та зобов’язань. З метою врахування чинників зовнішнього середовища необхідно організовувати рекламну службу, консалтинговий підрозділ і підрозділ персонального обслуговування акціонерів. Функція координації передбачає встановлення раціональних зв’язків між підрозділами в умовах зміни внутрішнього та зовнішнього середовищ. Комерційні банки повинні планувати та здійснювати свою діяльність на відкритому фондовому, валютному, міжбанківському ринках на близьку і віддалену перспективи. Функція мотивації банківських працівників реалізується шляхом ухвалення адекватних економічних, адміністративних і моральних стимулів. З урахуванням світового досвіду необхідно також здійснювати належний внутрішній контроль за діяльністю банківських працівників, які забезпечують рух банківського капіталу. Управління активами, а водночас і пасивами, здійснюється за допомогою таких найважливіших методів. По-перше, методу загального фонду, тобто розміщення залучених коштів без урахування вимог до ліквідності щодо вкладів до запитання, ощадних і термінових вкладів, позик та власного капіталу. Цей метод вважається ефективним лише тоді, коли основним джерелом банківських коштів є вклади до запитання. По-друге, методу конверсії коштів, при якому розмір необхідних ліквідних коштів залежить від джерел їх залучення. Це зумовлено тим, що кожне з таких джерел має неоднакову швидкість обігу. Тому визначається декілька центрів прибутковості у межах одного комерційного банку, нерозривно пов’язаних з їх ліквідністю. По-третє, методу грунтовного аналізу банківських коштів з урахуванням величини банку. Так, наприклад, у великому престижному банку частина залишків коштів клієнтів на вкладах до запитання, як правило, залишається в банку, що дає йому можливість вкладати їх в акції, облігації та ін., а також забезпечує вищий рівень прибутків. При цьому систематичний моніторинг стану та перспектив кредитного процесу, що поєднується з постійним комплексним аналізом якості кредитного портфеля банку, посідає важливе місце у системі банківського менеджменту. Головне завдання, яке вирішується на цьому етапі, полягає в обгрунтуванні першочергових практичних пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення кредитної політики комерційного банку.
Loading...