Головна ⇒ 📌Економічний словник ⇒ Моделі майбутньої світової цивілізації

Моделі майбутньої світової цивілізації

Моделі майбутньої світової цивілізації – сукупність концепцій і принципів їх побудови, в яких прогнозується розвиток економічної системи та відповідних надбудовних інститутів у загальнопланетарному масштабі в III тисячолітті (зокрема у XXI ст.). У межах економічної системи М. м. с. ц. виділяють такі підсистеми: розвиток техніки і технології, міжнародного поділу праці, відносин власності та господарського механізму з розмежуванням цих процесів на рівнях регіональному (окремих інтеграційних угруповань типу ЄС, нових індустріальних країн),

метарегіональному (насамперед на рівні всіх розвинених країн світу, слаборозвинених держав) та глобальному (взаємодія наймогутніших світових центрів, слаборозвинених і розвинених країн та ін.). У сфері надбудовних відносин М. м. с. ц. передбачають існування єдиної світової держави, її конституційного устрою, світової культури та ін. Щодо розвинених країн світу моделями їх майбутнього розвитку називають інформаційне суспільство, а отже, інформаційну економіку, постіндустріальне суспільство. Засадничі принципи побудови цих суспільств – окремі речові елементи продуктивних сил (інформації, науки), що означає ігнорування

або істотну недооцінку відносин економічної власності, а в методологічному аспекті – відсутність системного підходу, проповідування принципів інформаційного або наукового детермінізму та ін. (див. Моделі трансформаційних процесів у постсоціалістичних країнах). Серед глобальних моделей економічного розвитку виділяють модель гармонійної глобальної економіки та модель периферійної економіки. Концепція гармонійної глобальної економіки (її автори – всесвітньо відомі економісти Я. Тінберген, Д. Форрестер та ін.) передбачає, що нові інформаційні та телекомунікаційні технології, НДЦКР, новітні “ноу-хау”, досягнення організаційного менеджменту та маркетингу проникатимуть у слаборозвинені країни, і суперечності між цими регіонами світового господарства поступово послаблюватимуться. Ця модель грунтується на справедливому новому міжнародному поділі праці, виявом якого є рівноправний розвиток світової торгівлі, зокрема в межах СОТ. Однак такий підхід виправданий лише за відсутності значної диференціації в рівнях конкурентоспроможності національних економік, чіткого дотримання провідними країнами принципів вільної світової торгівлі та ін. Таке розуміння моделей майбутнього розвитку, зокрема світової торгівлі, грунтується на положенні про ринковий характер світової економіки, що не узгоджується з реаліями навіть кінця XX ст. Щодо ринкової економіки, яка базується на приватній власності, то її невідповідність моделі майбутнього розвитку людства визнана 1992 на Міжнародній конференції ООН на рівні керівників держав і урядів з проблем навколишнього середовища і майбутнього розвитку цивілізації. Водночас небезпідставним є твердження окремих науковців про інтенсивний розвиток у майбутній світовій економіці інтелектуальної власності, яка стане основою зростання національного багатства. Щодо структури майбутніх наднаціональних органів управління світовою економікою прихильники гармонійної глобальної економіки, крім реформованої ООН та її спеціалізованих установ (що є прийнятним варіантом

Моделі майбутнього уряду), називають МВФ (як світового казначея), ТНК, ТНБ, які є передусім органами світового економічного панування США, а також органами здійснення неоколоніальної політики (див. Транснаціональні корпорації). Так, лише видимі втрати (вивезення прибутків, відсотки на обслуговування зовнішнього боргу, відплив національного капіталу та ін.) слаборозвинених країн від нерівноправних міжнародних економічних відносин з розвиненими країнами сьогодні перевищують 600 млрд дол. Невидимі втрати (“втеча умів”- у розвинених країнах світу на початку XXI ст. перебувало бл. 1,5 млн висококваліфікованих спеціалістів із країн, що розвиваються, а у США після навчання залишається 65% випускників вищих навчальних закладів, – праця мігрантів та ін.) – ще більші. З огляду на це пропозиції прихильників гармонійної глобальної економіки узаконити ТНК, ТНБ, МВФ як установи майбутньої світової держави означають значною мірою збереження дискримінаційного поділу світу. Згідно з концепцією “периферійної економіки” (автори якої – економісти зі слабо – та середньо-розвинених держав), зовнішня торгівля не може бути головною рушійною силою економічного зростання традиційного сектора (добування сировини і виробництво продовольства), тому необхідні докорінна перебудова міжнародного поділу праці, глибокі структурні зміни у господарстві розвинених країн, спрямованих на їх раціональну взаємодію з економікою слаборозвинених країн. Щодо світової торгівлі, зокрема створення СОТ, прихильники концепції “периферійної глобальної економіки”, деякі науковці з розвинених країн вважають її модернізованою формою неопротекціоністської політики наймогутніших держав світу, засобом вирішення окремих проблем боргової кризи (див. Концепції світової торгівлі). Для правового обгрунтування М. м. с. ц. існує понад 10 проектів Всесвітньої конституції – програм побудови єдиної наднаціональної держави, загальнопланетарного уряду, завдання якого – створення ефективної системи безпеки, розробка довготермінової економічної, політичної та соціальної стратегій, зокрема стратегії раціонального використання ресурсів, захисту навколишнього середовища, створення єдиного для всіх країн законодавства та ін. На думку американського вченого М. Алперта, на кожному континенті доцільно створити федерацію, яка готуватиме перехід до об’єднання п’яти таких федерацій в єдину загальнопланетарну державу. Прогресивній та домінуючій тенденції (до інтернаціоналізації господарського життя та надбудовних відносин, тобто формування єдиної суспільно-економічної формації) протистоїть тенденція до утворення моноетнічних держав. За даними Міжнародної спілки географів, до 100-річчя ООН у її складі налічуватиметься приблизно 100 нових держав. За цих умов національні держави повинні добровільно, з вигодою для себе делегувати наднаціональним органам окремі свої функції, що унеможливить антагонізм інтересів світової держави і національних країн. Недоліками більшості М. м. с. ц. є також проповідування пріоритетності принципів ринкової економіки (крім висновків, зроблених на Міжнародній конференції ООН) у сфері світової економіки, ігнорування відносин економічної власності у сфері міжнародних економічних відносин та акцентування на юридичному аспекті власності (зокрема, на перерозподілі прав власності на рівні різних економічних суб’єктів), відсутність комплексного підходу до змін у продуктивних силах, передусім ролі людини в майбутньому суспільстві, та ін.