Соціологія короткий енциклопедичний словник
МОРЕНО (MORENO) Джекоб Леві (20.05.1892 – 14.05.1974) – амер. соціальний психолог, психіатр, засновник соціометрії. Закінчив Віденський ун-т, працював у психіатричних закладах Австрії та США (з 1927); створив перший терапевтичний театр психодрами (1936); видавець міжнар. журналів “Соціометрія” та “Психотерапія” (1937); засновник та керівник Ін-ту соціометрії та психодрами (Ін-т М., 1940); проф. Нью-йоркського ун-ту (1951). Перебував під впливом поглядів З. Фрейда, Г. Зіммеля, Л. Візе, Ч. Кулі.
Вивчаючи психол.
відмінності людей у невеликих групах, бажаючи не тільки розглядати соціальні проблеми, а й вирішувати їх, М. створює з цією метою нову науку про основні соціальні закони – соціономію. Вона охоплює всі рівні соціального життя людей через вивчення процесів у малих групах (соціодинаміка). Він створює систему особливих методів виявлення та кількісного виміру міжособистісних взаємовідносин людей у малих групах (соціометрія) та концепцію лікування особливими методами людей чи розв’язання проблем, пов’язаних з браком навичок поведінки в малих групах (соціатрія).
М. так визначав створену ним науку: “Математичне
вивчення психологічних якостей населення, експериментальна техніка та результати, отримані при застосуванні кількісного та якісного методу”. М. вважав, що основою сусп. життя є “соціальний атом” – індивід, оточений емоційними зв’язками з іншими. Ці зв’язки здійснюються нематеріальними згустками емоційної енергії, спрямованими від людини до людини. Вони утворюють “психо-соціальну сітку” – сплетіння індивідуальних притягань, симпатій чи антипатій, що є невидимою, внутрішньою, неформальною мікроструктурою кожної групи поряд із зовнішньою, офіційною макроструктурою. У цьому зв’язку М. сформулював одне з фундаментальних положень соціометрії, згідно з яким соціальні процеси, що відбуваються у групі та суспільстві, можна правильно зрозуміти лише з урахуванням мікро – та макроструктур – сукупності психічних відношень людей, їх бажань, відчуттів, уяви тощо та просторового взаєморозташування при виконанні ними виробничих функцій. Коли зовнішня макроструктура не відповідає внутрішній мікроструктурі, виникають неврози і конфлікти, тобто психічне здоров’я людини, адекватність її поведінки залежать від її становища у внутрішній неформальній структурі відносин у групі. Брак симпатій породжує життєві труднощі. Програмну концепцію М. сформулював так: “Замість аналізу соціальних класів, які складаються з мільйонів людей, ми займаємося ретельним аналізом невеликих груп. Це відхід від соціального всесвіту до його атомарної структури”.
Мікроструктура, місце людини в неформальних зв’язках розкривається за допомогою соціометричних тестів, соціоматриць та різних соціограм, на яких грунтується соціометричний метод. Соціограма є своєрідним статист, зрізом відносин у колективі. Динаміка цих відносин та причини конфліктів можуть бути виявлені створеними М, психодрамою та соціо драмою. Виявлений конфлікт усувається хірургічним шляхом (реорганізацією макроструктури – перегрупуванням людей так, щоб у всіх випадках поряд були люди, що симпатизують одне одному) чи терапевтичним (терапевтичний театр – групова психотерапія, коли пацієнт отримував полегшення завдяки програванню деяких психологічних станів та соціальних ролей на сцені, засвоюючи необхідні навички, актуальні в умовах кожного окремого моменту та спонтанної творчості).
Критикуючи, з одного боку, хиби капіталіст, ладу, а з другого – критично ставлячись до вчення К. Маркса, М. вважав, що в історії людства існує три типи революцій: християнський, марксистський та соціометричний (чи заг.). Соціометрична революція повинна здійснитися шляхом специфічної рев. дії – початися зі зміни психології та свідомості людей з послідовним перегрупуванням у просторовому відношенні величезних мас людей відповідно до їх симпатій та антипатій.