Мошави

Related posts:

1. Внутрігосподарське планування Внутрігосподарське планування – діяльність управлінського апарату підприємства, фірми, компанії щодо встановлення завдань окремим підрозділам (цехам, бригадам, ланкам), виробничим дільницям, виділення необхідних ресурсів і забезпечення їх виконання. Завдання можуть бути як перспективні, так і поточні та оперативні. Поточні плани (техпромфінплани) є складовою річних планів, що охоплюють розвиток виробництва, техніки, фінансів та ін., передбачають виробництво і реалізацію […]...
2. Розміщення продуктивних сил Розміщення продуктивних сил – наука, яка вивчає раціональний просторовий розподіл особистісного і речового факторів продуктивних сил та їх територіальну організацію на різних рівнях на підставі різних груп економічних законів. Рівнями такої організації є населений пункт, район, область, автономна республіка та країна. Законами, які регулюють Р. п. с., є такі загальні економічні закони, як закон економії […]...
3. Закон зростання витрат Закон зростання витрат – закон, згідно з яким із заміною виробництва одного товару іншим за повної зайнятості ресурсів альтернативні витрати виробництва другого товару зростають. При переході від виробництва одних товарів до виробництва інших необхідно пристосувати (адаптувати) ресурси, оскільки їх неможливо повністю використати у виробництві альтернативних товарів. Чим більше підприємець намагається виробити альтернативних товарів, тим більше […]...
4. Запаси Запаси – наявність відповідних матеріальних ресурсів, до яких належать засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності, необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, і ще не використовуються. Розрізняють такі види 3.: 1) виробничі (засоби виробництва на складах підприємства, організації, будови для забезпечення безперебійного виробничого процесу, які постійно перебувають в обігу […]...
5. Збагачення праці Збагачення праці – якісно нова форма організації праці, яка передбачає зростання зацікавленості людини – працівника у збагаченні змісту самого процесу праці (див. Зміст праці). З. п. передбачає відмову від принципів тейлоризму (роздрібнення операцій і жорсткої регламентації рухів кожного працівника тощо), виконання кожним робітником дедалі більшої кількості операцій, вибір різних варіантів виконання робіт, посилення його самостійності, […]...
6. Інтенсифікація сільського господарства Інтенсифікація сільського господарства – зростання продуктивності праці у сільськогосподарському виробництві внаслідок ефективнішого використання оброблюваних земель та інших ресурсів на основі впровадження нової техніки й технології, сучасних форм організації виробництва і праці, зокрема, підвищення родючості грунту, продуктивності худоби, якісного поліпшення виробництва. Основними показниками рівня І. с. г. є: 1) сума виробничих фондів, а також поточних витрат […]...
7. Матеріально-технічне постачання Матеріально-технічне постачання – галузь сфери матеріального виробництва, яка забезпечує доведення продукції виробничого призначення (сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів тощо) від виробника до споживача з метою її виробничого і невиробничого споживання. М.-т. п. передбачає: визначення реальної потреби підприємств, об’єднань, організацій та установ у матеріальних ресурсах; з’ясування джерел, які забезпечуватимуть цю потребу; чітку організацію доставки ресурсів до […]...
8. Спеціалізація сільськогосподарського виробництва Спеціалізація сільськогосподарського виробництва – форма суспільного поділу праці в аграрному секторі економіки та його раціональної організації, яка передбачає зосередження виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції в самостійних галузях або групі взаємопов’язаних галузей, які, своєю чергою, визначають головний виробничий профіль окремих підприємств, районів, областей і зон. Основними формами С. с. в., що виділяються за критеріями масштабності, є […]...
9. Закон усуспільнення виробництва і праці Закон усуспільнення виробництва і праці – внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки між ускладненням продуктивних сил, передусім засобів праці, та прогресом суспільного характеру виробництва, які втілюються у розвитку техніко-економічних відносин, насамперед у поглибленні суспільного поділу праці. Вихідним пунктом в ускладненні продуктивних сил є поява нових засобів праці. Так, переважання ручних засобів праці передбачає їх використання […]...
10. Спеціалізація Спеціалізація – найдосконаліша форма суспільного поділу праці, яка передбачає відокремлення і створення підприємств і галузей для випуску однорідної продукції та обмеження її номенклатури. Основними формами С. є предметна (передбачає виготовлення окремих видів і типорозмірів готової продукції, що використовується у сфері споживання або при виробництві продукції в інших галузях; така С. передбачає відокремлення галузей), подетальна (передбачає […]...
11. Баланс трудових ресурсів Баланс трудових ресурсів – система показників, що характеризують кількість і структуру трудових ресурсів, їх розподіл та використання. Розробляється на поточний і перспективний періоди загалом з виділенням окремих регіонів. У першій частині Б. т. р. відображається наявність трудових ресурсів, у другій – розподіл їх за видами зайнятості: у суспільному господарстві (з виділенням державного, колективного, приватного); на […]...
12. Ефективність економічна Ефективність економічна – досягнення найбільших результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці. Е. е. – конкретна форма вияву закону економії часу. їх зв’язок здійснюється через зростання продуктивності праці. її підвищення означає зростання ефективності сукупної праці, ефективності всього виробництва, зумовленої насамперед прогресом продуктивних сил, внаслідок впливу близько 60 факторів. Фактори, що належать до продуктивних сил, […]...
13. Економічні ресурси Економічні ресурси – сукупність ресурсів, які використовуються в господарській діяльності для виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і нематеріальних благ, задоволення потреб населення, що зростають. Е. р. поділяють на природні (сировинні, геофізичні), трудові, капітальні (основні фонди), оборотні засоби (матеріали), фінансові, інформаційні. Е. р. – пасивні речові та активні особисті фактори виробництва, які використовують для виробництва […]...
14. Норма Норма (лат. norma – правило, взірець) – 1) взірець і правила поведінки або дій людини, а також міра оцінки чого-небудь; 2) встановлена міра витрат різноманітних ресурсів (або витрат живої та уречевленої праці) на виробництво одиниці продукції, виконання певного виду робіт чи надання одиниці послуг у конкретному періоді залежно від умов виробництва. Вимірюється в одиницях, прийнятих […]...
15. Інвестиційне співробітництво Інвестиційне співробітництво – різновид міжнародних економічних відносин, мета якого – раціональний перерозподіл інвестиційних ресурсів між країнами і використання переваг від участі в міжнародному поділі праці на основі формування передового технологічного способу виробництва. Основні типи інвестицій, що перерозподіляються: реальні, фінансові (фінансово-кредитна діяльність відповідних міжнародних інститутів, у т. ч. з цінними паперами) та інтелектуальні (підготовка висококваліфікованих фахівців, […]...
16. Оцінка економічна природних ресурсів Оцінка економічна природних ресурсів – комплекс методів, за допомогою яких у грошовій формі визначаються суспільна (економічна, соціальна, екологічна) корисність і вартість (цінність) внеску окремих ресурсів у підвищення рівня задоволення суспільних потреб у сфері виробництва і споживання. О. е. п. р. передбачає передусім урахування впливу на природу суспільного виробництва, зокрема техногенного навантаження, задоволення суспільних потреб, витрат […]...
17. Технічне переоснащення підприємств Технічне переоснащення підприємств – практична форма впровадження досягнень НТП у виробництво, що передбачає широкомасштабне використання нової техніки, унаслідок чого забезпечується якісне розширене відтворення основних виробничих фондів та підвищення ефективності виробництва. За сучасних умов у розвинених країнах світу Т. п. п. передбачає передусім упровадження автоматизованого виробництва та комплексної механізації. Найбільше це характерно для монополізованого сектора економіки, […]...
18. Трудомісткість продукції Трудомісткість продукції – показник, який характеризує витрати робочого часу на виробництво будь-якої споживчої вартості або на виконання конкретної технологічної операції. Т. п. – зворотний показник продуктивності праці. Він визначає ефективність використання головної продуктивної сили суспільства – трудових ресурсів. На рівень Т. п. впливає ряд факторів: технічний розвиток виробництва (фондоозброєність й енергоозброєність праці, якість предметів праці, […]...
19. Командна економіка Командна економіка – економічна система, яка функціонує на основі переважно адміністративних рішень, команд, наказів, постанов вищестоящих органів управління. Широкого розвитку досягла у колишньому СРСР. Характеризувалася тотальним одержавленням, директивним всеохоплюючим плануванням, централізованим розподілом матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, жорстким контролем за цінами та доходами, орієнтацією на моральні стимули, загальнодержавні інтереси. Позитивними рисами командної економіки є можливість […]...
20. Норма рентабельності Норма рентабельності – показник ефективності виробництва на підприємствах, у фірмах і компаніях, галузях та інших ланках господарства країни, який відображає раціональне використання ресурсів, живої та уречевленої праці. Обчислюється двома методами: 1) відношенням прибутку до собівартості продукції у відсотках (застосовується для визначення дохідності витрат на виробництво окремих видів товарів і послуг); 2) відношенням прибутку до всього […]...
21. Ефективність праці Ефективність праці – співвідношення між результативністю праці та витратами (в т. ч. ступенем раціонального використання ресурсів), що виражається у досягненні максимального ефекту за мінімальних витрат. Між витратами праці на створення одиниці продукції та Е. п. існує обернено пропорційна залежність. Е. п. є багатоаспектною економічною категорією, кожен з аспектів якої розкриває окремі її сутнісні сторони і […]...
22. Стимули до праці Стимули до праці – фактори, які виражають економічні відносини щодо залучення людей до трудової діяльності певних економічних результатів. Для з’ясування механізму стимулів до праці необхідно визначити, хто стимулює, спонукає, кого спонукають до праці (як правило, їх називають суб’єктами стимулювання), заради чого (об’єкт стимулювання), чим спонукають до праці (форми заохочення працівників і підприємств). С до п. […]...
23. Закон зростання управлінських витрат Закон зростання управлінських витрат – внутрішньо необхідні, сталі та суттєві зв’язки між збільшенням чисельності управлінського апарату та ефективності їх праці за умов інтенсивного виробництва на етапі розгортання НТР, з одного боку, та зростанням частки раціональних управлінських витрат у витратах виробництва за випереджальних темпів зростання продуктивності праці на підприємствах, фірмах, компаніях, з іншого. До складу управлінського […]...
24. Масове виробництво Масове виробництво – машинне або автоматизоване виробництво, яке характеризується випуском одноіменної продукції у великих кількостях за значної стабільності її номенклатури. Такими видами продукції є автомобілі, трактори, тканини, взуття та ін. М. в. у розвинених країнах світу значною мірою грунтується на технологічному способі виробництва, заснованому на автоматизованій праці. Це передбачає використання спеціалізованого устаткування, інструментів, високоякісної сировини […]...
25. Оплата праці в сільському господарстві Оплата праці в сільському господарстві – часткова винагорода в грошовій або натуральній формах за працю, витрачену в процесі виробництва сільськогосподарської продукції. Неповна оплата праці зумовлена тими ж чинниками, що і у промисловості (див. Оплата праці). Особливості О. п. в с. г. зумовлені передусім типом та формою власності на засоби виробництва і створений продукт, родючістю та […]...
26. Ресурсозбереження Ресурсозбереження – один із важливих напрямів підвищення ефективності виробництва. Досягається Р. за рахунок комплексу науково-технічних, організаційних, економічних заходів, спрямованих на найбільш раціональне, економне використання всіх видів ресурсів Із зростанням чисельності населення, його потреб збільшується виробництво товарів і послуг. Але це повинно здійснюватися не за рахунок нарощування видобутку сировини, виробництва матеріалів, енергії, а за рахунок їх […]...
27. Закон суспільного поділу праці Закон суспільного поділу праці – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між розвитком продуктивних сил і об’єктивно неминучим поглибленням процесу поділу праці в різних формах, зокрема спеціалізації виробництва й праці, та зростанням на цій основі продуктивності праці. Спеціалізація виробництва супроводжується підвищенням ступеня його однорідності, удосконаленням засобів і предметів праці, підвищення рівня механізації […]...
28. Економія часу Економія часу – форма вияву закону економії часу, що передбачає постійне зменшення витрат часу на різноманітні види діяльності в будь-яких сферах і типах господарювання (державному, приватному, колективному), а також у домашньому господарстві, занять у вільний час тощо. Е. ч. досягається впровадженням досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, вдосконаленням форм і методів організації виробництва, поліпшенням структури самої […]...
29. Виробнича функція Виробнича функція – економіко – математичний метод аналізу господарської діяльності на макро – і мікрорівнях, що дає змогу прогнозувати розвиток економіки, виявляти шляхи підвищення ефективності виробництва, встановлювати функціональну залежність між витратами факторів виробництва (в т. ч. їх взаємозамінюваності) і результатами (продуктами). Так само визначають фактори зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, цін. Однією з передумов […]...
30. Нормування праці Нормування праці – встановлення величини затрат праці на виготовлення одиниці виробу або виконання заданого обсягу роботи у певних організаційно-технічних умовах. Н. п. є однією із найважливіших складових частин наукової організації праці. Н. п. в основному здійснюється аналітичним методом, який передбачає розчленування технологічного і трудового процесів на складові частини, їх аналіз, проектування найвигідніших умов і розрахунок […]...