ПРИСЛІВНИК
НЕЧАСТИНОМОВНИЙ СТАТУС СЛУЖБОВИХ СЛІВ
У традиційній граматиці поряд із повнозначними, або самостійними, частинами мови, що виявляють переважно повний набір різнорідних ознак (залежно від домінантного критерію у цьому наборі їх кількість різна: від чотирьох (іменник, прикметник, дієслово, прислівник) до шести, а іноді й більше (іменник, прикметник, займенник, числівник, дієслово і прислівник), виділяється клас не повнозначних (службових) частин мови, або службових слів, до яких зараховують здебільшого прийменник, сполучник
і частку. Окреме місце поза цими класами слів відводять вигукові. У різних концепціях службових слів переважало старе атомістичне розуміння їх як незмінних слів, що об’єднуються в класи (частини мови) за певною ознакою. Так, прийменником називається службова частина мови, яка виражає граматичні (синтаксичні) відношення між; повнозначними словами (між іменниками, між дієсловами та іменниками). Сполучник – така службова частина мови, яка виражає граматичні (синтаксичні) відношення між членами речення або окремими реченнями. Частка – це службова частина мови, що надає додаткових смислових та емоційних відтінків
слову, словосполученню або реченню. Розгляд прийменників, сполучників та часток як службових частин мови свідчить про те, що вони безпідставно ставляться в одну площину з повнозначними частинами мови. Застосування триєдиного критерію до класифікації слів свідчить про не частиномовний статус виділених класів службових слів, тому що вони не виявляють жодної ознаки з комплексу диференційних різнорідних ознак. До не частин мови зараховують прийменники, сполучники, частки та вигуки представники різних лінгвістичних шкіл і напрямів, зокрема В. В. Виноградов, І. І. Мєщанінов, Є. Курилович, А. М. Мухін, О. П. Суник, А. Н. Савченко та ін. Така кваліфікація їх статусу грунтується на реальних семантичних, синтаксичних, морфологічних, логічних та інших показниках. Семантичний критерій, який передбачає встановлення у них лексичного значення, взагалі не можна застосувати. В. В. Виноградов у зв’язку з цим зауважував, що службові слова стосуються позамовної дійсності тільки через посередництво і за допомогою слів – назв. Це дає підстави вважати, що вони позбавлені номінативної функції. Прийменники, сполучники і частки передають семантику відношень між різними мовними одиницями – словами, словосполученнями та реченнями. Обслуговуючи повнозначні слова або синтаксичні одиниці вищого рангу, вони виконують роль релятивних елементів, виразників релятивної семантики. Так, наприклад, у словосполученні читати казку для дитини прийменниково-відмінкова форма для дитини виражає значення адресата; у реченні Мати з дитиною привітно посміхається прийменникова форма орудного з дитиною передав соціативно-посесивне значення; у реченні Громадяни України підтримали акт про незалежність, тому що вони хочуть стати вільним народом сполучник тому що виражає причинові семантико – синтаксичні відношення між підрядною причиновою частиною Вони хочуть стати вільним народом і предикативним ядром головної частини Громадяни України підтримали акт про незалежність.
Виразником релятивної семантики у реченні Навіть дорослі взяли участь у шкільній шоу – вікторині виступає частка навіть, бо вона виділяє рему речення при його актуальному членуванні (Навіть дорослі Ц взяли участь у шкільній шоу – вікторині), виконуючи комунікативне завдання – хто взяв участь у шкільній шоу – вікторині.
Релятивну семантику у межах морфологічного слова, як відомо, передають синтетичні релятивні морфеми, зокрема відмінкові флексії. Виразниками семантики відношень у межах синтаксичної одиниці або між синтаксичними одиницями виступають прийменники, сполучники та частки. Отже, за семантичною ознакою (релятивною семантикою) вони мають статус морфеми, але не синтетичної, а аналітичної. За морфологічною ознакою прийменники, сполучники і частки також уподібнюються до морфем, тому що так само одноморфемні на противагу морфологічним одиницям – конструкціям, які мінімально членуються на дві морфеми – кореневу і релятивну.
Loading...