Сполучник



УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
МОРФОЛОГІЯ

Сполучник

Сполучником називається службова частина мови, яка вживається для зв’язку однорідних членів речення, частин складного речення та складових частин тексту.

Сполучник не має лексичного значення, не змінюється, не буває членом речення, не входить ні до члена речення, ні до частин складного речення.

За будовою розрізняють сполучники прості, складні й складені.

Прості – це сполучники, які складаються з одного слова: Та, і, що, а, але та ін.

Складні – сполучники,

утворені тісним поєднанням повнозначних слів із частками або прийменниками: Щоб, якщо, якби, неначе, немовбито, притому і т. ін.

Складеними називаються сполучники, утворені із двох або більше слів: Тому що, а як же, у міру того як, дарма що, хоч би.

За походженням сполучники бувають непохідні (а, але, та, і, бо) і похідні, які перейшли в сполучники з інших частин мови (через те що, тому що, незважаючи на те що).

За вживанням виділяють неповторювані сполучники (а, але, проте), повторювані (І… і, то… то, чи… чи, або… або) та парні (Хоч…, але; як…, так; не тільки…, а й).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Площі подібних трикутників.
Ви зараз читаєте: Сполучник