Головна ⇒ 📌Бухгалтерський облік ⇒ Облік безготівкових міжнародних розрахунків

Облік безготівкових міжнародних розрахунків

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК У БАНКАХ

ТЕМА 6

ОБЛІК ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ

4. Облік безготівкових міжнародних розрахунків

Запровадження кореспондентських відносин. Організація міжнародних розрахунків допускає вибір видів і способів платежу, валютної ціни, валюти платежу і форми розрахунків. У міжнародних торгових розрахунках переважно використовується валюта країни партнера-резидента України або вільно конвертована валюта.

Операції комерційного банку з іноземною валютою можна розподілити на три групи:

Операції, що здійснюються за ініціативою банків-кореспондентів (“зовнішні” операції).

2. Операції, що здійснюються з ініціативи клієнта (клієнтські операції).

3. Операції, що здійснюються з ініціативи банку (внутрішньо-банківські операції).

До першої групи належать:

А) операції, що відображають зміну стану коррахунків банку;

Б) операції, пов’язані з надходженням коштів (у тому числі валютної виручки) на рахунки клієнтів банку через коррахунки в інших банках.

До другої групи належить велика кількість операцій, що ініціюються клієнтами. Найпоширеніші з них є:

А) відкриття і закриття

валютних рахунків клієнтів;

Б) переказ валюти в інші фінансові установи (банк);

В) переказ валюти клієнту того самого банку;

Г) видача готівкової валюти клієнту;

Д) прийом готівкової валюти від клієнта;

Е) купівля-продаж валюти на біржі за дорученням клієнта.

До третьої групи належать такі операції:

А) операції, пов’язані з одержанням і видачею міжбанківських кредитів;

Б) купівля та продаж банком валюти на біржі;

В) безумовна конвертація фіксованої частини валютної виручки клієнта після закінчення строку переказу клієнтом цих грошей;

Г) нарахування і відрахування відсотків за розрахунками, позичковими і депозитними рахунками клієнтів у іноземній валюті;

Г) відкриття та закриття внутрішньобанківських (внутрішніх) особових рахунків для обліку операцій в іноземній валюті (рахунки конверсії, комісії, доходів і видатків банку і т. ін.);

Д) внутрішньобанківський переказ валюти (з одного внутрішнього рахунка на інший);

Е) переоцінювання залишку на валютних рахунках.

Особлива увага приділяється безготівковим міжнародним розрахункам як торговим операціям банку.

Для розрахунків між банками в іноземній валюті доцільно мати прямі кореспондентські відносини з банками-нерезидентами або (якщо нормативи не дозволяють чи немає іншої потреби) відкрити кореспондентський рахунок у іноземній валюті в уповноваженому українському банку.

Кореспондентські відносини – це договірні відносини між банками, мета яких – здійснювати платежі і розрахунки за дорученням один одному. Вони регламентуються угодою про кореспондентські відносини між банками, які знаходяться як усередині країни, так і за її межами.

Міжбанківські кореспондентські відносини включають у себе сукупність усіх можливих форм співробітництва між двома банками; банки по-різному взаємодіють між собою; вони можуть бути конкурентами, змагаючись у зацікавленості клієнтів, або діловими партнерами, надаючи кредити один одному.

Нарешті, банки можуть бути кореспондентами, водночас міняючись ролями – почергово виступати в якості клієнтів один одного. Кореспондентські відносини між двома банками розвиваються в часі від порівняно простої вихідної бази до комплексного співробітництва.

Необхідність у кореспондентських відносинах виникає в тих випадках, коли банк не може надати будь-які послуги своїм клієнтам або коли інший банк зробить це краще, швидше і дешевше. З урахуванням цього і потрібно серйозно підходити до вибору банків-кореспондентів, щоб за характером діяльності вони доповнювали операції один одного, що виконуються банками для своїх клієнтів.

На початковому етапі комерційні банки запроваджують кореспондентські відносини з іноземними банками, виходячи з інтересів своєї клієнтури. Комерційні банки шукають контакти з банками тих країн де знаходяться партнери їх власних клієнтів, яким необхідно виконати розрахунки згідно з зовнішньоторговельними угодами.

Крім угоди, банки обмінюються стандартними документами, що свідчить про їхній юридичний статус, фінансовий стан на час укладання угоди та про осіб, уповноважених підтверджувати фінансові документи. Отже, такий комплект документів містить:

1) заяву про відкриття коррахунка (форма № 0401025);

2) дві картки зі зразками підписів і відбитком печатки (форма № 0401026);

3) копію Статуту банку;

4) копію засновницької угоди;

5) копію Генеральної ліцензії (свідоцтва про право відкриття коррахунків в Україні, розширеної ліцензії);

6) річний звіт банку;

7) баланс на останню звітну дату;

8) список банків-кореспондентів;

9) заключення аудиторської перевірки.

Питання про запровадження кореспондентських відносин з банками-партнерами виникає тоді, коли діяльність банку набуває перехідної національної межі, що залежить передусім від клієнтів або від географічної орієнтації їхнього бізнесу. Виходячи з цього, слід визначати види операцій, а також відповідні географічні регіони. Тому, звичайно, банки мають один, максимум два накопичуваних рахунки за кожним видом валюти, де концентруються основні валютні кошти.

У випадку неконкурентоспроможності умов, запропонованих банком-партнером, існує можливість співпраці без відкриття коррахунка, задовольняючи, таким чином, інтереси своїх клієнтів щодо проведення ділових операцій у певному регіоні, але не зазнаючи збитків від необхідності сплачувати значні комісійні за підтримання і ведення рахунків.

Кореспондентські відносини без рахунка – це відносини між кредитними установами за рахунками певної кредитної установи та її кореспондента в третій кредитній установі.

Зараз гривневі та валютні прямі коррахунки банків в Україні здійснюються так (зазначені номери відповідних балансових рахунків):

– реально використовуються для розрахунків у іноземній валюті рахунки № 1500А як через уповноважені банки України, так і через іноземні банки;

– прямі гривневі рахунки між банками-резидентами відкриваються тільки з дозволу НБУ при достатньому обгрунтуванні потреб у прямих кореспондентських відносинах, оскільки всі гривневі платежі повинні проходити через систему електронних платежів;

– за відсутності рахунків можна проводити документальні операції, в тому числі акредитивні, операції інкасо і форексні операції. При укладанні угоди щодо кореспондентських відносин банки беруть до уваги низку факторів, що свідчать про надійність (кредито – і платоспроможність) майбутнього банку-партнера.

Вимоги до фінансових документів і рейтингової інформації банку передбачають наявність такої інформації:

1) річний звіт банку (англійський варіант для зарубіжних банків-кореспондентів);

2) заключення міжнародних аудиторів (найбільш відомі аудиторські фірми: Coopers & Lybrand, Deloitte Touche, Arthur Andersen, Ernst & Young, Price Waterhouse, KPMGPeatMarwickH та ін.);

3) різноманітна рейтингова інформація. Вимоги до сучасних засобів телекомунікації передбачають наявність:

– SWIFT;

– телекса;

– модема;

– інформаційно-дилінгових систем:

А) Reuter Dealing System 2000 – укладання угод у режимі реального часу;

Б) інформаційної і консультаційної підтримки через системи RELCOM, СС: Mail, SPRINT, REMART, MFD.

При всій різноманітності існуючих рахунків банки, встановлюючи один з одним кореспондентські відносини, використовують три термінологічні одиниці.

1. “Лоро” – рахунок, що відкривається банком своїм банкам-кореспондентам, на який вносяться всі суми, що одержані або видані за їхнім дорученням. За рахунком “лоро” звичайно нараховуються відсотки за кредитним залишком та комісійна винагорода з

Виконання доручень. По відношенню до балансу банку цей рахунок пасивний.

Активно використовуються гривневі рахунки “лоро” іноземних банків у банках України (рахунок № 1600П). Хоча вони відкриваються в національній валюті, але щоб мати право на відкриття, банк повинен отримати валютну ліцензію.

Використання рахунків “лоро” визначено в “Порядку бухгалтерського обліку та розрахунків за рахунками “лоро” банків-нерезидентів у валюті України”, який запроваджений 23.05.1997 р., де йдеться про такі напрями платежів з “лоро” рахунків:

– на гривневий депозит в уповноважених банках України;

– на рахунки “лоро” інших банків-нерезидентів;

– на користь резидентів України на рахунки у вітчизняних банках (при цьому повинен бути експортний контракт, за яким вітчизняний резидент отримує гроші від нерезидента); – до фонду резервування валюти в ОПЕРУ НБУ;

– на купівлю іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі (на суму, яку отримує нерезидент від вітчизняного резидента згідно з імпортним контрактом, або на суму відсотків, отриманих за депозитом).

Інший рух за рахунком № 1600П забороняється.

2. “Ностро” – це рахунок певної кредитної установи у банках-кореспондентах, на якому відображаються взаємні платежі.

3. “Востро” – рахунок, що ведеться банком за кордоном у місцевій валюті. Банк, що розміщує на цей рахунок кошти, буде посилатися на нього, як на рахунок “ностро”.

Умови ведення рахунків регламентуються під час запровадження кореспондентських відносин між двома кредитними установами. При цьому передбачається, в якій валюті буде вестись рахунок, чи повинні платежі проводитися в межах на рахунка сум, що обліковуються на них, або в порядку овердрафта. При цьому, як правило, обумовлюється ліміт овердрафта, що надається, з урахуванням категорійності банку. Врешті, сума ліміту овердрафта може варіювати залежно від обігів за цим рахунком, рівня інфляції та підвищення нормативів надійності.