Олігархія фінансова – верхівка економічно панівного класу, яка зосередила в своїх руках більшу частину національних багатств, контроль за власністю, а отже, законодавчу, політичну та ідеологічну владу. У США, зокрема, бл. 5 млн мільйонерів, однак до О. ф. наприкінці 80-х XX ст. належало приблизно 400 осіб, капітал яких перевищував 160 млн доларів. У Великобританії до неї належать приблизно 300 супербагатіїв. У 2001 400 найбагатших людей США володіли статками у понад 600 млрд дол., їх загальні статки становили 951 млрд дол. (понад 2,3 млрд дол. на кожного), серед
них було 266 мільярдерів. Організаційно-економічна форма існування О. ф. – гігантські фінансові групи, в яких відбувається зрощення великого банківського, промислового капіталів, торговельних монополій та інших видів монополій без їх організаційного об’єднання в одну монополію на основі зміцнення фінансових зв’язків, особистої угоди “унії” керівництва, спільності інтересів великих акціонерів та ін. Основними акціонерами більшості наймогутніших американських монополій є фінансові інститути, могутні універсальні фінансові комплекси, насамперед гігантські комерційні банки. Водночас деякі промислові
монополії мають у своєму складі кредитно-фінансові підрозділи, а самі є ядром фінансової групи. Окремі фінансові групи існують тут, як і раніше, у формі сімейних холдингових компаній, але на основі фінансової диверсифікації – контролю за промисловими монополіями і гігантськими банками. Фінансово-монополістичні групи були відносно адекватною формою розвитку з початку XX ст. до 60-х. На зміну їм поступово приходить поєднання кількох фінансових груп, які ділять між собою сфери впливу, спільно здійснюють контроль за галузями і сферами господарства. Якщо раніше ядром фінансово-монополістичної групи були переважно окремі гігантські комерційні банки, то на сучасному етапі відбувається зрощення таких банків, пенсійних фондів та ін. На зміну владі, що базувалася на володінні значною частиною акцій певної компанії з окремою сім’єю, приходить нова форма влади, заснована на опосередкованому володінні акціонерною власністю через різні фінансово-кредитні інститути (універсальні банки, комплекси найбільших банків) і гігантські корпорації з інших сфер економіки. Утворення таких груп свідчить про якісно новий ступінь монополізації економіки, нову форму організації фінансового капіталу, його еволюцію. Основні методи економічного панування О. ф. – “система участі”, особиста угода-“унія”, підкуп вищих чиновників державного апарату, політичних діячів через фінансування виборчих кампаній, надання у майбутньому високооплачуваних посад, корупція та ін. О. ф. привласнює основну частину монопольного прибутку. Поява нової форми організації фінансового капіталу збільшує концентрацію багатств у руках купки монополістичної буржуазії. У США, наприклад, лише 1% най – заможніших сімей володіє майже 70% акцій усіх корпорацій країни, їхнє багатство в 1,5 разу перевищує сукупне багатство 80% сімей, що перебувають у нижній частині майнової піраміди. Для нових фінансових груп характерний щільніший зв’язок з державою, зокрема з державною формою власності, державною олігархією (вищими чиновниками державного апарату й вищими менеджерами державних підприємств). Особливість еволюції фінансового капіталу та О. ф. – тенденція до транснаціоналізації та поширення впливу фінансових груп на міжнародній арені. О. ф. почала формуватися й у пострадянських країнах. Зокрема, в Росії у 90-х з’явилося 8 мільярдерів (у доларовому еквіваленті). Загалом у світі 2004 налічувалося 691 мільярдер, у країнах Центральної і Східної Європи – понад 50 (в т. ч. 31 – з Росії, 4 – із Польщі, 6 – з України). В Україні, за даними тижневика “Forbes” (США), – це Ренат Ахметов (2,4 млрд дол.), Віктор Пінчук (зять Кучми), Сергій Тарута та ін. Офіційно найбагатшою людиною в світі є Білл Гейтс (майже 41 млрд дол.); в Україні неофіційно найбагатшим є Л. Кучма.
Loading...