Означення – Другорядні члени речення
УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
Другорядні члени речення
Означення
Означенням називається другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета і відповідає на питання Який? чий? котрий? скільки? (в усіх їхніх відмінкових формах).
Означення бувають: узгоджені, неузгоджені, прикладки.
Узгодженим називається означення, виражене словом, що має такий самий рід (в однині), число та відмінок, що й означуване слово. Узгоджені означення виражаються:
– прикметниками:
Нам жорна ті (Зн. в.) із
– дієприкметниками:
Біліють смолоскипи грайливо пофарбованих ялин (В. Симоненко);
– прикметниковими та дієприкметниковими зворотами:
Десятків зо три вуликів, понакриваних покрівлями череп’яними й з кори, стояло серед гайка (Б. Грінченко);
– займенниками:
На цій землі все мужнє і натхненне, все пройняте любов’ю висоти (Р. Гамзатов);
– числівниками:
Аж на третій яр чути ваш базар (Народна творчість).
Неузгоджені означення пов’язуються з означуваним словом зв’язком керування або прилягання. Неузгоджені
– іменниками в непрямих відмінках із прийменником або без нього:
Година (яка?) Для праці настала (Леся Українка). Поволеньки голос (чий?) оповідача тихішає (Остап Вишня);
– займенниками його, її, їх (родовий відмінок від особових він, вона, вони у значенні присвійного): Сили (чиї?) Його були вичерпані (І. Франко);
– прислівниками:
Зійшов над хатою місяць (який?) уповні (Марко Вовчок);
– неозначеною формою дієслова:
Спочатку у мене була думка (яка?) відмовитись (О. Довженко);
– словосполученням:
Карета (яка?) Швидкої допомоги забрала її в лікарню (О. Копиленко).
Прикладкою називається означення, виражене іменником. Вона дає предмету нову назву:
Не сон-трава на могилі вночі процвітає, то дівчина заручена калину сажає (Т. Шевченко); Коли стемніє, до яблуньки-дички приходить дикий кабан-сікач і, перевертаючи купи листя, шукає яблучка (І. Цюпа).
Прикладками є власні назви при загальних словах: Місто Харків, село Матусів, райцентр Шпола, річка Лопань, видавництво “Весна”.
Прикладка може бути непоширеною, що складається з одного слова: Гульвіса-вітер, річка Дніпро, зима-Лихоманка; та поширеною, що складається з кількох слів: Колгосп “Шлях до комуни” вважався одним із передових у районі.
По відношенню до означуваного слова прикладка може стояти перед і після означуваного слова: Мати-природа щільно загорнула кожний качан у дванадцять ніжних прозорих пелюсток (О. Донченко); Весною Муха-Ледащиця майнула у садок (А. Малишко).
Прикладки можуть узгоджуватися і не узгоджуватися з означуваним словом.
Неузгоджені прикладки, що означають назви підприємств, установ, газет, журналів і под., беруться в лапки і пишуться з великої літери: Журнал “Наталі”, завод “Іскра”, поема “Сон”, вафлі “Артек”; Можуть приєднуватися до пояснюваного слова за допомогою слів імені, пам’яті, родом, на прізвище і под. і писатися з великої літери без лапок: Турнір Імені Ірини Дерюгіної, Харківський національний педагогічний університет Імені Г. С Сковороди.
Узгоджені прикладки приєднуються до означуваного слова за допомогою слова Як: Наталка Як учениця, прапор Як символ незалежності (кома у таких випадках не ставиться).
Прикладки можуть писатися окремо й через дефіс, що залежить від семантики поєднуваних складників.
1. Якщо прикладкою виступає видова назва, то дефіс між означуваним іменником і прикладкою не ставиться: Місто Київ, ріка Москва, трава звіробій. Якщо ж у ролі прикладки виступає родова назва, то між означуваним іменником і прикладкою ставиться дефіс: Звіробій-трава, Москва-ріка, Сапун-гора.
2. Якщо узгоджуваний іменник, що має атрибутивне (означальне) значення, виступає в ролі прикладки в постпозиції, він приєднується до пояснюваного іменника дефісом: Вовк-жаднюга, дівчина-красу-ня, хлопець-богатир.
Якщо такий іменник виступає в препозиції до означуваного іменника, то він пишеться окремо: богатир хлопець, жаднюга Вовк, красуня дівчина.
3. Пояснюваний іменник і прикладка можуть мінятися місцями (причому атрибутивну роль виконує іменник у постпозиції), між ними завжди ставиться дефіс: Дівчина-грузинка й грузинка-дівчина, учитель-фізик і фізик-учитель, художник-пейзажист і пейзажист-художник.
4. Якщо прикладка входить до складу терміна, вона втрачає атрибутивне значення, перетворюючи словосполучення на складний іменник без сполучного звука. Такі іменники пишуться через дефіс: гриб-паразит, жук-короїд, заєць-русак, льон-дов-гунець.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...