Другорядні члени речення
Українська мова
Синтаксис
Другорядні члени речення
Додаток (відповідає на питання непрямих відмінків).
Буває прямий (відповідає на питання знахідного відмінка без прийменника: бачити його) та непрямий (відповідає на питання всіх інших відмінків: ).
Означення (відповідає на питання який? чий?).
Буває угоджене (пов’язане з означуваним словом зв’язком узгодження: 
) і неузгоджене (пов’язане з означуваним словом зв’язком керування або прилягання: ).
Особливий вид означення – прикладка
.Обставина. Має такі види:
– місця (де? куди? звідки?);
– часу (коли? з якого часу? до якого часу?);
– мети (для чого? з якою метою?);
– причини (чому? з якої причини?);
– способу дії (як? яким способом?);
– умови (за якої умови?);
– допустові (незважаючи на що?);
Різновидом обставини є порівняльний зворот.
Кома при порівняльному звороті
Порівняльний зворот – це слово чи словосполучення, яке образно визначає ті чи інші члени речення. Він може вводитись у речення сполучниками як, наче, ніби, мов, немов.
Порівняльний
Над нами день встає, як стяг зорі багряний. (Сос.)
Порівняльний зворот не виділяється комами в таких випадках:
1. Якщо він є частиною нерозкладного словосполучення: червоний як рак, спить як убитий, міцний як дуб.
2. Якщо він є іменною частиною складеного присудка:
А дівчина було як сонце. (М. В.)
3. Якщо йому передує заперечна частка не або слова майже, зовсім:
Хлопець міркує зовсім як дорослий.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)Я використовую такі слова ввічливості.