ОЗНАКИ МОРФОЛОГІЧНОГО СЛОВА – ПРЕДМЕТ МОРФОЛОГІЇ
МОРФОЛОГІЯ
1. ПРЕДМЕТ МОРФОЛОГІЇ.
ОЗНАКИ МОРФОЛОГІЧНОГО СЛОВА
Морфологія (від гр. morphe – форма і logos – слово, вчення) – розділ граматики, що вивчає системи форм слова, або його парадигми, граматичні категорії форм, а також граматичні класи слів (частини мови).
Обсяг поняття “морфологія” в різних концепціях визначається неоднаково. При вузькому підході воно визначаються як розділ науки про мову, що займається вивченням форм словозміни. Існує і розширене розуміння морфології як науки про форми, що охоплює будь-які, а не
Основною одиницею морфології, як і лексикології, е слово. Якщо в лексикології вивчається його лексичне значення, походження, місце в словниковому складі, то в морфології граматичні зміни та граматичні характеристики слова. Слово як граматична одиниця – це система всіх його форм з їх граматичними значеннями. Зміни слів у морфології виступають як засіб вираження граматичних відношень. Виражені формами граматичні відношення не зв’язані безпосередньо
Слова як лексичні та граматичні одиниці об’єднуються в частини мови, тобто лексико-граматичні класи слів. Кожна частина мови має свій власний комплекс граматичних категорій, у яких представлене те узагальнене значення, яке властиве всім словам цієї частини мови.
У сучасній теоретичній морфології слову надається статус основної одиниці морфологічного ярусу мовної структури за кількома ознаками, що виділяються в нього на фоні інших одиниць мови:
1. Слово характеризується синтаксичною і позиційною самостійністю. Суть синтаксичної самостійності полягає у його здатності виконувати функцію члена речення або окремого однослівного речення. Позиційна самостійність слова – це його широка, але не абсолютна рухливість у реченні, здатність того самого слова в різних реченнях займати різні позиції.
2. Слово має лексичне значення. Воно позначає предмети і явища, тоді як морфологічна одиниця нижчого порядку – морфема – лише оформляє слова, вказуючи на відношення між предметами і явищами.
3. Слово – морфологічно членована одиниця. В українській мові воно є тільки двоморфемним, тому що до його складу обов’язково входить корінь (носій лексичного значення) і афікс (носій власне – граматичного або словотвірно-граматичного значення, які є мінімальними, далі не членованими значущими одиницями. Саме через формальну і семантичну членованість на морфеми слово називають морфологічною одиницею – конструкцією. Щодо слова морфема є мінімальною морфологічною одиницею. Речення як найвища граматична одиниця також членується на два компоненти – суб’єкт і предикат, але вони мають іншу семантичну природу, бо речення позначає ситуацію. Оскільки слово виступає компонентом речення, то воно й кваліфікується щодо нього як мінімальна, найменша семантико – синтаксична одиниця. Щодо морфеми слово є найбільшою морфологічною одиницею, морфологічною одиницею-конструкцією, тому що воно складається з морфем.
4. Слово характеризується граматичним варіюванням, що виділяється в окремий різновид його мовного варіювання. Воно утворює граматичні форми – словоформи. Подібно до того, як варіанти (словоформи) об’єднуються у відповідний інваріант (слово), так і ряд слів об’єднується у відповідний лексико-граматичний клас – частину мови, що є найвищим виявом системної організації слів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...