Головна ⇒ 📌Біологія ⇒ Паразитичні плоскі черви: сисуни і стьожкові Клас Сисуни

Паразитичні плоскі черви: сисуни і стьожкові Клас Сисуни

Тема 4. ЧЕРВИ

§ 16. Паразитичні плоскі черви: сисуни і стьожкові Клас Сисуни

Розглянемо загальний вигляд, спосіб життя і життєвий цикл сисунів на прикладі печінкового сисуна.

Загальний вигляд. Печінковий сисун – черв’як завдовжки близько 5 см, що формою нагадує плаский листочок. Черв’як має два присоски: ротовий і черевний. Присоски допомагають паразиту надійно прикріпитися до стінок жовчних протоків. Тіло сисуна міститься в шкірно-м’язовому мішку, вкрите дуже щільною оболонкою, війок не має. Системи органів сисуна загальними

рисами подібні до систем органів планарії. (Пригадай, які системи органів має планарія і яка їх будова.) Органи чуття в цього черв’яка недорозвинені.

Спосіб життя. Печінковий сисун – паразит, що живе в протоках печінки великої рогатої худоби. Іноді він паразитує в тілі людини, спричинюючи небезпечну хворобу – фасціольоз. Живиться сисун кров’ю і тканинами тіла хазяїна, які всмоктує, працюючи глоткою, наче насосом. Частину поживних речовин він може поглинати безпосередньо крізь поверхню тіла, життєвий цикл. За добу дорослий сисун продукує десятки тисяч яєць. Щоб з явилася нова особина сисуна, яйце

обов’язково має потрапити у воду там з нього вийде крихітна личинка. Всередині тіла личинки міститься багато зародкових клітин. Усе її тіло вкрите війками, за допомогою яких личинка плаває. Вона має два ока, тому орієнтується в просторі і знаходить собі майбутнього хазяїна – молюска малого ставковика. Хазяїна, в тілі якого розвивається личинка, прийнято називати проміжним. Личинка потрапляє в тіло молюска, де з її зародкових клітин без запліднення розвиваються нові личинки, які виходять у воду. Ці личинки другого покоління мають хвіст і два присоски, за такими ознаками в них уже можна упізнати майбутнього сисуна. Вони осідають на траві біля берега водойми, хвіст у них зникає, і на поверхні тіла утворюється щільна захисна оболонка. Разом з травою такі личинки потрапляють у шлунок корови, де позбавляються оболонки і, активно рухаючись, проникають у жовчні протоки печінки. В організмі корови личинка перетворюється на дорослого черв’яка і розмножується статевим способом (мал. 30). Хазяїна, в тілі якого живе і розмножується дорослий паразит, називають остаточним.

Різноманітність сисунів. Клас Сисуни налічує понад 4000 видів. Усі його представники є паразитами зі складним життєвим циклом, що відбувається за участю одного чи двох проміжних хазяїв, один з яких – обов’язково молюск.

Тяжке захворювання в людини спричинює котяча двоустка, яка паразитує в жовчних протоках печінки. З яйця котячої двоустки, що потрапило у воду, виходить личинка, яка заражає свого першого проміжного хазяїна – молюска. В його тілі відбувається розмноження, і личинки нового покоління проникають у тіло риби, що стає другим проміжним хазяїном. Личинки перетворюються на цисти і можуть перебувати в тілі риби тривалий час. Якщо таку рибу з’їсть хижак (кішка, лисиця або навіть ведмідь), то він заразиться котячого двоусткою і стане остаточним хазяїном паразита. Захворіти може й людина, яка споживає сиру або недостатньо просмажену рибу.

Мал. 30. Цикл розвитку печінкового сисуна 1 2 – яйця, що були виведені з екскрементами назовні; 3 – личинка першого покоління; 4-7 – розмноження личинки в тілі малого ставковика; 8 – личинка другого покоління; 9 – циста; 10 – дорослий черв’як у тілі остаточного хазяїна.

Сисуни – це паразитичні плоскі черви, що мають пласке, позбавлене війок тіло листкоподібної форми з двома присосками.

У сисунів складний життєвий цикл, що об’єднує два етапи розмноження. Перший етап – розмноженая личинок у тілі проміжного хазяїна, другий – розмноження дорослих червів в організмі остаточного хазяїна.

Клас Стьожкові черви

Розглянемо загальний вигляд, спосіб життя і життєвий цикл стьожкових червів на прикладі одного з найбільших представників цього класу – стьожака широкого.

Загальний вигляд. Довжина стрічкоподібного тіла стьожака широкого може досягати 15 метрів. Складається воно з головки з присосками, шийки та кількох тисяч члеників, розмір яких збільшується з віддаленням від головки. Стьожкові черви не мають травної системи: рідка їжа всмоктується всією поверхнею тіла.

Спосіб життя. Для стьожака, як і для інших паразитів, характерна висока плодючість. У кожному з тисяч члеників функціонує самостійна статева система, а тому за добу дорослий черв’як здатний продукувати до мільйона яєць. Учені вважають, що неймовірна плодючість паразитичних червів – це пристосування до паразитичного способу життя і складного життєвого циклу.

Для того щоб з яйця утворився дорослий черв’як, воно має потрапити у воду, де його повинен проковтнути спочатку перший проміжний хазяїн, а потім другий. Згодом другого проміжного хазяїна мусить з’їсти остаточний хазяїн. А це ж суцільний ланцюжок випадковостей. Тому на мільйони яєць лише з одного звичайно відтворюється дорослий черв’як.

Стьожак широкий – це паразит хижих ссавців, але може жити і в тілі людини. Паразитує в кишечнику, де поглинає готові поживні речовини всією поверхнею тіла.

Життєвий цикл. Яйця стьожака разом з екскрементами остаточного хазяїна виводяться в навколишнє середовище. Коли яйця потрапляють у воду, з них з’являються круглі личинки, вкриті війками. Личинку заковтує рачок-циклоп – перший проміжний хазяїн. У його тілі личинка перетворюється на маленького черв’яка завдовжки менше від міліметра. Зараженого рачка можуть проковтнути різні риби (щуки, окуні, йоржі, мит, лососі). Потрапивши у кишечник риби, личинки проникають крізь його стінку і з током крові заносяться у м’язи. Завершується життєвий Цикл тоді, коли заражену рибу з’їсть якийсь хижак, і личинка, що потрапила до тіла звіра, перетвориться на дорослого черв’яка, який усе життя перебуває в кишечнику хазяїна (мал. 31). Людина може заразитися, коли споживає недостатньо просмажену або погано просолену рибу.

Мал. 31. Цикл розвитку стьожака широкого:

1 – яйця, що виведені назовні; 2-3 – розвиток і вихід личинки першого покоління; 4 – розвиток личинки в тілі першого проміжного хазяїна; 5-6 – розвиток личинки в тілі другого проміжного хазяїна та її перетворення на личинку наступного покоління;

7 – дорослий черв’як у тілі остаточного хазяїна.

Різноманітність стьожкових червів. Це надзвичайно різноманітні істоти завдовжки від 1 мм до 30 метрів. Серед стьожкових червів багато небезпечних для здоров’я людини.

Неозброєний ціп’як бичачий завдовжки близько 10 метрів. Дорослий черв’як паразитує у кишечнику людини. Яйця ціп’яка, що виходять у навколишнє середовище, потрапляють з травою у кишечник корови – проміжного хазяїна. З яйця виходить личинка, що проникає в кровоносні судини і током крові заноситься до якогось органа. Поступово личинка перетворюється на фіну, що має вигляд пухирця, всередині якого міститься головка черв’яка. Фіна найчастіше з’являється в м’язах. Людина може заразитися ціп’яком, вживаючи в їжу недосмажене або сире м’ясо великої рогатої худоби, яке містить живі фіни.

Подібний цикл розвитку й у ціп’яка озброєного (свинячого). Його тіло набагато коротше, ніж у бичачого. Проте для людини цей паразит небезпечніший, бо вона може стати його проміжним хазяїном. У такому разі людина тяжко хворіє, адже фіни можуть з’явитися не лише у м’язах, а й в очах і навіть у мозку.

Дуже небезпечний для людини черв’як ехінокок завдовжки близько сантиметра. Дорослий черв’як паразитує в кишечнику собаки або інших представників родини Собачі, не завдаючи їм особливої шкоди. Зараження людини личинками цього паразита спричинює дуже тяжку хворобу – ехінококоз. При цьому людина стає проміжним хазяїном

Паразита. Фіна цього черв’яка здатна дуже розростатися і тиснути на внутрішні органи, що порушує їх функціонування і зрештою може спричинити смерть людини.

Стьожкові черви – це тварини, на будові яких найбільше позначився паразитичний спосіб життя. Вони не мають травної системи. Продукують надзвичайну кількість яєць. Людина заражається не лише дорослими червами, а й личинками, що спричинює тяжкі захворювання.