ПОВЕДІНКА ТРУДОВА
Соціологія короткий енциклопедичний словник
ПОВЕДІНКА ТРУДОВА – комплекс доцільних індивідуальних та групових дій і вчинків, які визначають спрямованість та інтенсивність реалізації людського фактора у процесі трудової діяльності. П. т. є одним з різновидів соціальної поведінки, тобто процесу доцільної активності, що відповідає найбільш значущим інтересам і потребам людини, соціальної групи.
Необхідність виділення поняття “П. т.” зумовлена тим, що, як відомо, людина (група), котра включена до системи трудової діяльності,
Отже, П. т є певним соціальним ін-том у тому розумінні,
М. Вебер, аналізуючи у праці “Протестантська етика і дух капіталізму” специфіку П. т. різних груп населення, показав, що в Німеччині, де протестанти й католики мали схожі соціальні умови, перші, тобто ті, хто виховувався в протестантському середовищі, виявляли більш активні ціннісні орієнтації на працю, що випливали з норм та цінностей пуританської протестантської культури, яка вимагала від людини аскетизму, раціонального контролю за способом життя та ін.
Відомо, напр., що серед найважливіших цінностей православного підприємця були й такі: розгляд таких екон. категорій, як власність, багатство, прибуток, які осмислювалися виключно з т. з. праведності чи неправедності їх виникнення та використання; осуду здобуття прибутку будь-яким шляхом; заохочення підприємців до благодійницької діяльності.
Розглядаючи П. т. як певний соціальний ін-т суспільства, все ж треба аналізувати в першу чергу специфіку П. т. індивіда та групи, що різняться між собою. Так, перша, тобто П. т. особи, залежить від значної сукупності соціальних та психол. чинників, таких як потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, установки, мотиви діяльності, стимули, що їх підкріпляють, та ін. П. т. особи свідомо регулює комплекс дій і вчинків працівника, пов’язаних із синхронізацією його професійних можливостей та інтересів із функціональним алгоритмом виробничого процесу.
Що ж до соціальної групи, спільності та її П. т., то в неї дійсно можуть формуватися на підвалинах особистісних спільні потреби, установки та ін. Але таких потреб, єдиних для всієї групи, може й не бути: навіть первинні трудові колективи можуть бути згуртованими чи не згуртованими, мати різну міру ціннісно-орієнтаційної єдності. Отже, головний чинник тут – соціальні чи соціально-професійні інтереси групи. А П. т. групи – це соціально регульований комплекс дій її членів, пов’язаний із синхронізацією їх соціальних чи соціально-професійних інтересів з функціональним алгоритмом виробничого процесу.
Виділяють різні типи (соціально-трудова, екон., функціональна) та види (деструктивна, інноваційна та ін.) П. т.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...