Головна ⇒ 📌Довідник з правознавства ⇒ Правова система
Правова система
Правова система – система всіх юридичних явищ, які існують у певній державі або в групі однотипних держав. Так само як політика (політична система суспільства) і держава (система державного апарату, інших державних організацій) своєрідні соціальні системи утворюють різноманітні юридичні явища. Розрізняють, зокрема, П. с. і систему права. Кожна з них має свою структуру. До складу П. с. входять: різноманітні правові акти (юридичні норми з їх зовнішніми джерелами, об’єктивовані акти тлумачення і застосування цих норм; діяльність та відносини
Related posts:
- Правова інформація Правова інформація – сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правопорядок, правопорушення та боротьбу з ними, профілактику їх тощо. Джерелами П. і. є Конституція України, інші законодавчі та підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів […]...
- Конституційне право Конституційне право – сукупність норм, які закріплюють повновладдя народу, основи суспільного і державного ладу України, правового статусу громадян, організації і діяльності органів держави тощо. Основні джерела К. п.- Конституція України, закони та інші нормативні акти, що регулюють державно-правові відносини. Норми конституційного права систематизуються за окремими державно-правовими інститутами у певній відповідності і залежно від їх змісту […]...
- Правова політика Політологічний словник Правова політика – система цілей і засобів їх досягнення певними політичними інститутами, насамперед державою, у правовій сфері суспільства. Здійснюється П. п. здебільшого через органи держави, закони та інші правові акти. У широкому розумінні будь-які зміни законодавства є змінами у правовій сфері. Але з погляду політології становлять інтерес лише такі закони і правові акти, […]...
- Держава правова Політологічний словник Держава правова – така форма організації і діяльності публічно-політичної влади, її взаємовідносин з громадянським суспільством, яка базується на владі права, його верховенстві. Термін “Д. п.” утвердився в німецькій юридичній літературі в першій третині XIX ст., а пізніше поширився в країнах Європи, в Росії. Коло джерел Д. п. стоять Платон, Аристотель з їх ідеями […]...
- Культура правова Культура правова – сукупність різних видів правової діяльності людини (законотворчої, дотримання законності та правопорядку, правової свідомості та ін.) у сфері функціонування та розвитку права, а також система формалізованих нормативних взаємовідносин, які регулюються законами та нормами, що охороняються державою. К. п. поділяють на індивідуальну правову, правову культуру професійних груп, соціальних верств і прошарків населення, державних і […]...
- Правова норма Частина друга ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРАВА ТА ПРАВОВІДНОСИН § 6. Поняття і структура системи права 2. Правова норма. Правові норми поділяють за спрямованістю на норми-заборони (вони встановлюють заборону на певні дії, наприклад забороняється перевезення літаками вибухових речовин); норми-приписи (установлюють обов’язки – громадянин зобов’язаний дотримуватися законів). Бувають матеріальні норми (установлюють заборони, обов’язки, права – громадянин має право […]...
- Суб’єктивне юридичне право особи Суб’єктивне юридичне право особи – закріплена в юридичних нормах можливість певної поведінки її, спрямованої на здійснення природних прав людини. Однією з необхідних передумов здійснення й захисту прав людини є закріплення їх державою у спеціальних загальнообов’язкових правилах поведінки – так званих юридичних нормах. Тому права людини, забезпечені саме такими нормами, відображає поняття суб’єктивне юридичне право. Саму […]...
- Держава правова Держава правова – держава, яка базується на народному суверенітеті, пануванні права у процесі взаємодії держави з індивідами та іншими суб’єктами права. Поняття “Д. п.” запроваджене у науковий обіг на початку XIX ст. у працях К.-Т. Велькера, І. Аретіна та ін. Головні складові Д. п. – правова рівність, права та свободи особистості й відповідність системи публічної […]...
- Юридичні факти Частина друга ОСНОВИ ТЕОРІЇ ПРАВА ТА ПРАВОВІДНОСИН § 7-8. Правовідносини 3. Юридичні факти. Правовідносини виникають унаслідок певних обставин, передбачених законом. Життєві обставини, які породжують, змінюють або припиняють правовідносини, називають юридичними фактами. Юридичні факти поділяють на кілька груп. Події не залежать від бажання особи або не повністю контролюються нею. Людина народжується без її бажання, але її […]...
- Система цивільного права Система цивільного права – чинне цивільне право будь-якої країни, яке розглядається у його внутрішньому поділі на окремі, інститути та в єдності цих інститутів, що становлять відповідні під галузі. С. ц. п. визначається його предметом – майновими та особистими немайновими відносинами, які грунтуються на юридичній рівності їхніх учасників – фізичних і юридичних осіб та виникають між […]...
- Відповідальність міжнародно-правова Відповідальність міжнародно-правова – обов’язок суб’єкта міжнародного права відшкодувати шкоду, заподіяну ним іншому суб’єкту міжнародного права. В. м.-п. виникає в разі порушення норм міжнародного права, договірних зобов’язань. Може бути абсолютною або заснованою на вині суб’єкта. Абсолютна В. м.-п. передбачає обов’язок відшкодувати матеріальні збитки, яких було завдано без порушення міжнародного права. Передбачена міжнародним договором (Конвенцією про міжнародну […]...
- ОХОРОНА ПРИРОДИ ПРАВОВА Екологія – охорона природи ОХОРОНА ПРИРОДИ ПРАВОВА -1) розробка юридичних норм, пов’язаних з охороною природи; 2) сукупність держ. заходів, закріплених у праві, які спрямовані на збереження, відновлення та поліпшення прир. умов....
- Законність Законність – правовий режим у державі, за якого діяльність усіх державних органів, юридичних і фізичних осіб здійснюється відповідно до вимог закону. Умовами 3. є: наявність розгалуженої системи законодавства, яке відображає волю та інтереси переважної більшості населення, спрямоване на забезпечення прав людини і передбачає як однаковість нормативно-правового регулювання на всій території країни, так і однакове застосування […]...
- Право користування землею Право користування землею – інститут земельного права України та деяких інших країн, що становить сукупність правових норм, які встановлюють підстави виникнення права землекористування, визначають порядок землекористування, права і обов’язки землекористувачів. Інститут П. к. з. сформувався після проведення в 1917 р. націоналізації всіх земель та встановлення виключної власності держави на землю і був похідним від права […]...
- Галузь права Галузь права – система юридичних норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин специфічними методами правового регулювання. Г. п. є елементом системи права (об’єктивного юридичного права). Критерії (підстави) розподілу правових норм за галузями Г. п. такі: предмет правового регулювання (сукупність суспільних відносин, які врегульовані правом) і метод правового регулювання (специфічний спосіб владного впливу держави на суспільні […]...
- ЗАКОНИ ЮРИДИЧНІ (ПРАВОВІ) У ПРИРОДОКОРИСТУВАННІ Екологія – охорона природи ЗАКОНИ ЮРИДИЧНІ (ПРАВОВІ) У ПРИРОДОКОРИСТУВАННІ – зібрання основних юридичних норм, що регулюють користування будь-якими прир. ресурсами (атмосфери, надр, лісів, тваринного світу та ін.) у межах держави. На основі цих законів відповідні відомства створюють підзаконні акти (напр., правила полювання, правила ведення бурових робіт тощо), в яких установлюються конкретні вимоги щодо користування прир. […]...
- Міжнародне публічне право Міжнародне публічне право – система норм (правил поведінки), які регулюють відносини між суб’єктами міжнародного права. Основні суб’єкти його – держави та міждержавні організації. Спеціальні (нетрадиційні) суб’єкти – фізичні особи та неурядові організації. Як правовій системі М. п. п. притаманна нормативність – загальний обов’язковий стандарт поведінки суб’єктів. Основою М. п. п. є його імперативні норми, які […]...
- Система державної влади Державне управління Система державної влади. Структурована єдність владних відносин, що складаються внаслідок діяльності держави, державних органів, а також посадових осіб, які реалізують інтереси держави в різних галузях суспільного життя. При цьому можна виокремити суб’єктний (організаційні структури, установи й інститути (президент, парламент, уряд, суди, громадянство, державна служба, військовий обов’язок тощо) й об’єктний (предмети ведення, компетенція, повноваження, […]...
- Системи заходів забезпечення безпеки Економічна безпека підприємства Розділ 4. СИСТЕМА ЗАХИСТУ ПІДПРИЄМСТВА 4.6. Комплексна система заходів захисту підприємництва 4.6.2. Системи заходів забезпечення безпеки На основі сформульованих вище завдань системи заходів забезпечення безпеки об’єкта, принципів її побудови і функціонування комплексна система заходів безпеки включає такі основні й допоміжні підсистеми. Основні підсистеми: – внутрішня безпека; – безпека будівель; – фізична безпека; […]...
- Правова держава Державне управління Правова держава. Правова форма організації і діяльності публічної політичної влади і її взаємовідносин з індивідами як суб’єктами права. Виокремлюють такі ознаки П. д.: верховенство правовою закону; забезпечення прав і свобод особистості; організація державної влади на основі принципу розділу влада; правова форма взаємовідносин (взаємність прав, обов’язків і відповідальності) індивіда, суспільства й держав. П. д. […]...
- Правова держава Частина перша ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ § 4. Особа, суспільство, держава 4. Правова держава. Думки про панування в країні закону вперше було висловлено ще в Стародавніх Греції й Римі. Прибічниками цього були Солон і Геракліт, Платон і Арістотель. Проте в умовах рабовласницького й феодального суспільств їхні ідеї не були реалізовані. На основі знань з історії поясніть, […]...
- Джерела міжнародного права Джерела міжнародного права – сукупність елементів, які впливають на становлення змісту юридичних норм, а саме: потреби в нормах, які регулюють соціальне життя, спільна правова свідомість, вимоги морального характеру тощо. Д. м. п.- це спосіб творення і форми, в яких існують норми міжнародного права. Розрізняють матеріальні й формальні Д. м. п. У ст. 38 Статуту Міжнародного […]...
- Куріальна виборча система Політологічний словник Куріальна виборча система (від лат. curialis – такий, що належить до курії – певної соціальної групи (прошарку, стану, класу)) – виборча система, що базується на виборах за куріями. Згідно з К. в. с., соціальні групи (прошарок), які належать до однієї курії, мають однакові виборчі права, а члени різних курій мають різні виборчі права. […]...
- Правова демократична держава Правова демократична держава – держава, у якій законодавчо закріплені основні права та загальнолюдські цінності, а також урегульовані всі сфери суспільного життя і реалізуються на практиці шляхом чіткого розмежування повноважень основних гілок влади і передусім незалежності судової влади, взаємної відповідальності держави та громадян за свої вчинки та зобов’язання за умов їх юридичної рівності. Витоки теорії П. […]...
- Соціологічна та правова концепції – ПОНЯТТЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА Політологія ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА ПОНЯТТЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА 1. Соціологічна та правова концепції Категорію “політична система суспільства” запроваджено відносно недавно, коли водночас із державними інституціями почали діяти політичні партії, громадські об’єднання, рухи. У підходах до аналізу політичної системи розрізняють соціологічну й правову концепції. Соціологічна концепція визначає політичну систему як динамічний механізм, що перетворює імпульси від […]...
- Двоблокова партійна система Політологічний словник Двоблокова партійна система – партійна система, в якій визначальну роль відіграють основні більш-менш стійкі коаліції політичних партій, які зберігають союзницькі відносини в опозиції. Прикладом може бути партійна система Франції, в якій домінують дві відносно стійкі коаліції партій – демократів і республіканців у правій частині політичного спектра, соціалістів і комуністів – у лівій. Шляхтун […]...
- Антимонопольне законодавство Антимонопольне законодавство – специфічна галузь законодавства, яка включає норми права, що регулюють суспільні відносини в процесі обмеження монопольної діяльності та запобігання їй, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за дотриманням його норм. Для України А. з.- нове суспільне явище, започатковане з переходом до ринкової економіки і прийняттям Верховною Радою Закону України […]...
- Екологічне право Екологічне право – система правових норм, якими регулюються суспільні відносини з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів (екологічні відносини). У значенні Е. п. вживаються також інші термінологічні конструкції – “право навколишнього середовища”, “природоохоронне право”, “енвайронментальне, право” і т. д. Це свідчить про процес становлення цієї комплексної галузі права. До складу її входять […]...
- Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення Цивільно-правова відповідальність за екологічні правопорушення – передбачена цивільним законодавством відповідальність у формі компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Шкода компенсується в натурі або стягненням відповідних сум за заподіяні збитки. Компенсація шкоди в натурі полягає у відновленні порушеного стану навколишнього природного середовища тим, хто заподіяв шкоду (рекультивація земель, зариблення водойм, випуск виловлених […]...
- Правова охорона пам’яток історії та культури Правова охорона пам’яток історії та культури – система правових норм, які регулюють суспільні відносини в галузі охорони і використання пам’яток з метою збереження їх для нинішніх і майбутніх поколінь, ефективного використання для наукового вивчення і популяризації. За Конституцією України (ст. 66) піклування про збереження історичних пам’яток та інших культурних цінностей – обов’язок громадян. Найважливіші питання […]...