Принцип матеріалізму в економічному дослідженні – принцип діалектичного методу, основними вимогами якого є виокремлення в економічній системі, її окремих підсистемах та елементах визначальних сторін, чинників, розвиток яких (їх законів і суперечностей) детермінує еволюцію інших сторін та чинників з наступним урахуванням їх зворотного впливу. П. м. в е. д. має різні форми свого застосування залежно від визначення предмета економічної теорії, у т. ч. політичної економії, у вузькому, розгорнутому та повному визначеннях; залежно від того, який
елемент або підсистема цілісної економічної системи досліджуються, та інших обставин. У найзагальнішому вигляді цей принцип використовують для дослідження суспільства загалом. Він виступає у формі первісності буття і вторинності суспільної свідомості та передбачає необхідність виокремлення з системи суспільних відносин (економічних, соціальних, правових, політичних, національних, культурних та ін.) базисних – економічних відносин, які у кінцевому підсумку є основними, первинними, визначальними. Водночас на деяких відносно нетривалих етапах історичного розвитку визначальну роль можуть відігравати окремі
підсистеми надбудовних відносин – політичні, національні та інші. Оскільки економічні відносини у взаємодії з розвитком продуктивних сил формують економічний спосіб виробництва, принцип матеріалізму у його дослідженні означає необхідність визначення причин виникнення й розвитку економічних відносин, появи їх якісно нових форм залежно від рівня прогресу продуктивних сил, виділення в економічному способі виробництва провідної, визначальної сторони, аналіз властивих їм законів та суперечностей, від характеру і способу взаємодії яких залежить взаємодія економічних відносин і продуктивних сил загалом. Аналогічну методологічну функцію виконує принцип матеріалізму у дослідженні суспільного і технологічного способів виробництва. У першому випадку він передбачає необхідність з’ясування причин виникнення, розвитку та занепаду відносин економічної власності залежно від рівня і характеру розвитку продуктивних сил. У другому – визначення причин розвитку техніко-економічних відносин (відносин спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва та ін.) від досягнутого рівня еволюції продуктивних сил. Наступна конкретизація принципу матеріалізму здійснюється окремо стосовно економічних відносин або їх окремих підсистем (техніко-економічних, організаційно-економічних і відносин економічної власності) і продуктивних сил. Щодо економічних відносин, цей принцип передбачає, по-перше, виділення найважливішої підсистеми (відносин економічної власності); по – друге, виокремлення як основоположних відносин безпосереднього виробництва, що виявляється у формулюванні принципу примату виробництва. Це означає, що економічні відносини між людьми у сфері безпосереднього виробництва детермінують економічні зв’язки і відносини в інших сферах суспільного відтворення (в розподілі, обміні та споживанні). Конкретизація відносин економічної власності згідно з вимогами принципу матеріалізму означає, по-перше, виокремлення з різних об’єктів власності передусім привласнення засобів виробництва; по-друге, з відносин економічної власності, що розвиваються у різних сферах суспільного відтворення, – відносин власності у безпосередньому виробництві. Поєднання цих двох вимог дає змогу науково обгрунтувати основне виробниче відношення. При цьому з’ясовується і основний суб’єкт привласнення, який у процесі еволюції економічної системи змінюється, і це виявляється в еволюції основного виробничого відношення, а також основного типу й форми власності. Застосування принципу матеріалізму до аналізу системи продуктивних сил потребує попереднього розмежування речових та особистісних факторів. Без такого розмежування основною продуктивною силою є людина. Серед речових факторів визначальну роль відіграють засоби праці. Зокрема, за цим критерієм розмежовують технологічні способи виробництва, що базуються на використанні засобів ручної праці, системи машин і автоматизованої техніки. Водночас в епоху НТР значно зростає роль таких елементів системи продуктивних сил, як наука та інформація. Принцип матеріалізму за повного визначення предмета політичної економії передбачає пріоритетність власності перед владою (хоча вони діалектично переходять одна в одну); продуктивних сил щодо власності та влади; економічних закономірностей перед соціальними, а також залежність інших надбудовних інститутів стосовно базисних. З урахуванням специфічних форм принципу суперечності, дотримання вимог принципу матеріалізму вимагає передусім з’ясування матеріально-речового змісту будь-якої економічної категорії. Так, для аналізу суспільного способу виробництва спершу з’ясовують сутність продуктивних сил; у дослідженні товару – споживну вартість. Це зумовлено тим, що матеріально-речовий зміст є носієм відповідної суспільної форми, динамічнішою та активнішою стороною суперечності.
Loading...