Професійні спілки (профспілки) – добровільні громадські організації працівників однієї або декількох професій, пов’язаних спільними економічними інтересами і метою колективного відстоювання своїх прав та інтересів. Виникли в середині XVIII ст. в Англії, а в інших країнах Західної Європи – наприкінці цього ж століття, у США – на початку XIX ст. Капіталісти і держава вели активну боротьбу з П. с., але під тиском робітників змушені були скасувати закони, що забороняли ці організації. Наприкінці 90-х XX ст. – на початку XXI членами профспілок
у країнах Західної Європи є 50-90% зайнятого населення. Для цих країн характерний зв’язок П. с. насамперед з партіями соціал-демократичного спрямування. У США на початку XXI ст. членами П. с. було лише 14% зайнятого населення (у 50-х – понад 33%). Це зумовлено обмеженням прав профспілкових організацій з боку держави та класу капіталістів, роздробленістю профспілкового руху (у 90-х тут налічувалось бл. 180 національних П. с.), скороченням сфери матеріального виробництва та ін. В СРСР дозволялась діяльність лише офіційних П. с. І хоча членами профспілок було майже все зайняте населення, керівництво провадило політику в руслі
вимог верхівки бюрократичного апарату (партійного, господарського та радянського), внаслідок чого керівники П. с. перетворились у нижчий щабель цієї верхівки. Водночас П. с. мали потужну матеріальну базу, що давало змогу їм щорічно забезпечувати мільйони працівників безоплатним або на пільгових умовах відпочинком і лікуванням. Крім того, П. с. мали значні повноваження у захисті інтересів працівників. Зокрема, без їхньої згоди не можна було звільнити робітника або службовця. За роки незалежності в Україні створено Федерацію незалежних профспілок, найчисленнішу за кількістю членів, а також низку альтернативних П. с. Згідно з законом “Про профспілки, їх права та гарантії діяльності”, 1999, на підприємстві допускається діяльність декількох профспілок. Проте керівництво Федерації незалежних профспілок проводить конформістську політику, замість відстоювання інтересів рядових членів П. с. у формі страйків, а серед економічних вимог, наприклад, встановлення розміру мінімальної заробітної плати, висуває такі вимоги, які 2002 менш ніж наполовину забезпечували прожитковий мінімум. Загалом в Україні у 2003 зареєстровано 84 всеукраїнські П. с. та 11 об’єднань П. с., понад 370 місцевих П. с. та 47 їхніх об’єднань. Членами П. с. були понад 17 млн осіб.