Простий і складений присудки (іменний і дієслівний) – Просте речення
СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ
Просте речення
Простий і складений присудки (іменний і дієслівний)
Присудком називається головний член речення, який означає, що говориться про підмет, і відповідає на питання Що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто або що він є?
Підмет і присудок граматично взаємозалежні.
Сила Іде знизу, од народного серця (С. Васильченко). Повітря Зробилося прозорим та ясним (М. Коцюбинський). Народ Всевічний. Слово – наш Народ (М. Вінграновський). Шпаки – Це імітатори веселі (М. Рильський).
Присудки
Простий дієслівний присудок виражається дієсловом дійсного, умовного або наказового способів, а також неозначеною формою дієслова.
Тече вода в синє море, та Не витікає. Пішов би я в Україну, пішов би додому… Нехай мати Усміхнеться, заплакана мати (із тв. Т. Шевченка). Так! Я Буду крізь сльози Сміятись, серед лиха Співати пісні… (Леся Українка). Цап Крутнувсь. Зіп’явсь на дибки і… Тікать, задравши хвіст (С. Олійник).
Складеним іменним називається присудок, утворений із дієслова-зв’язки,
У ролі зв’язок уживаються дієслова Бути, стати, становити, здаватися, виявлятися, вважатися, робитися, лишатися, називатися та ін. Зв’язками можуть бути дієслова, що означають рух (Іти, їхати, ходити, бігти, повернутися), перебування в певному стані (Сидіти, стояти, лежати; жити, народитися, працювати, служити). Дієслівна зв’язка є в теперішньому часі, як правило, опускається.
Іменна частина присудка може бути виражена:
А) іменником, займенником, прикметником, числівником, дієприкметником у називному або орудному відмінку. Дурний язик голові Не приятель (Народна творчість). Не той тепер Миргород. Хорол-річка Не тА (П. Тичина). День Був гарний, погожий (С. Васильченко). Три по три – Дев’ять. Тимко Стояв перед ними Задиханий і Гнівний (Григір Тютюнник). Сонна дитина тихо Лежала перед нею Розхристана, Розкидана (Панас Мирний);
Б) іменником у непрямому відмінку або прислівником. Був я і За перекладача. і За редактора мови (Остап Вишня). Пилипкові Зробилося страшно (Панас Мирний);
В) фразеологічним зворотом. Чіпка – Сам не свій (Панас Мирний). Бач… їм така невістка Не до мислі (Леся Українка).
До складу іменного присудка можуть входити порівняльні сполучники Як, мов, наче, що, ніби.
Парубок Стояв як зачарований (Панас Мирний). Ніч Наче озеро в берегах неба (М. Коцюбинський). Поле Що безкрає Море (Панас Мирний).
Складеним дієслівним присудком називається присудок, утворений допоміжним дієсловом, що виражає граматичне значення присудка, і неозначеною формою дієслова, що виражає його основне лексичне значення.
Найчастіше допоміжними бувають дієслова почати, узятися, стати, заходитися, продовжувати, кінчити, перестати, завершити, кинути, бажати, хотіти, прагнути, намагатися, вирішити, обіцяти, збиратися, готуватися, могти, уміти, мусити, мати. Вони вказують на час, особу та спосіб дії, а також на її початок, продовження, завершення, бажаність, можливість чи необхідність. Од того часу Микола Почав Часто Задумуватись (І. Нечуй-Левицький). Катерина Береться розпалювати вогонь під плитою (І. Вільде). Ні, Саня Не хоче розказувати казку (В. Винниченко).
У ролі допоміжних дієслів можуть виступати прикметники Рад(ий), щасливий, готов(ий), ладен, згоден, спроможний та ін., дієприкметники Змушений, зобов’язаний та ін., присудкові прислівники Можна, необхідно, слід, треба та ін. Я для вас Рад На світі жити (І. Франко). Можна все на світі Вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину (В. Симоненко).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...