Рельєф океану
І СЕМЕСТР
РОЗДІЛ ІІІ
Географічна оболонка та її складові
Тема 1. Літосфера
Урок 29. Рельєф океану
Мета: познайомити учнів з основними формами рельєфу океану; виявити, як ці форми рельєфу позначаються на фізичних картах; показати розміщення на дні Світового океану великих форм рельєфу – гірських хребтів та підводних рівнин; установити закономірності виникнення глибоководних западин; удосконалювати навички роботи з картами атласу; розвивати інтерес до географічних знань.
Обладнання: карта півкуль, атласи, підручник.
ХІД
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок
Бесіда
– Що називається рельєфом місцевості? Які форми рельєфу ви знаєте?
– За якими ознаками виділяють гори та рівнини?
– Як розрізняють гори і рівнини за абсолютною висотою?
– Як розрізняють гори та рівнини за умовами утворення і віком?
– Навести приклади гір та рівнин, показати їх на карті.
Гра “Вірю – не вірю”
Учитель показує на карті рівнини; учні, слідкуючи за фізичною картою атласа, стверджують чи заперечують правильність показу, назви.
III. Мотивація навчальної і пізнавальної
Рельєф океанів, як і рельєф суходолу, складається з рівнин і гір, але вони сховані під товщею води. На уроці ми поговоримо про ці підводні форми рельєфу.
ІV. Вивчення нового матеріалу
Океанічна земна кора має дуже різноманітний рельєф. Але довгий час люди не знали, що він собою являє. Відомі були тільки виміри відстаней в окремих точках. Ці виміри робились за допомогою лота. Пізніше почали вимірювати відстані за допомогою ехолота. Прилад з корабля посилає короткий звуковий сигнал, який досягає дна, відбивається від нього і повертається до приладу. Швидкість поширення звуку у воді – 1500 м/с. Вимірявши час, за який звук пройшов відстань до дна і назад, можна визначити глибину.
Завдання. Яка глибина океану, якщо звук дійшов до ехолота за 5 секунд?
Протягом останніх років застосовують прилади, які автоматично записують дані про глибини за ходом судна. Важливу інформацію про дно Океану дають підводні фото – і телекамери. Проби порід морського дна беруть за допомогою приладу, що складається з металевих трубок, які врізуються в дно на глибину до 1 км. За цими даними складають детальні карти, на яких можна побачити всю різноманітність рельєфу і порід океанічного дна.
Більшу частину океанічного дна займають улоговини, рельєф яких рівнинний. Як і на суходолі, тут є ділянки плоскі й горбисті. В окремих частинах улоговин височать конуси вулканів. Дно глибоководних рівнин покривають осадові породи, товща яких сягає кількох кілометрів.
Один із типів океанічних рівнин – материкові обмілини. Це частини материка, які знаходяться нижче від рівня океану до глибини 200 м (шельф).
Материкові обмілини покриті осадовими, переважно уламковими породами, принесеними із суходолу річками, а також утвореними внаслідок руйнування берегів морським прибоєм. Подекуди на материковій обмілині продовжується річище якоїсь річки, що впадає в океан.
Материкова обмілина переходить у материковий схил. Він круто опускається до глибини понад 3 000 м.
В окраїнних частинах океанів виявлено особливі форми донного рельєфу – жолоби. Порівняно вузькими западинами з крутими, майже прямовисними схилами, простягаються вони на сотні й тисячі кілометрів, глибина їх сягає понад 10 км. Вони містяться поблизу островів, розташованих дугоподібно в тих районах, де часті землетруси. У Світовому океані відомо 19 западин, глибини яких перевищують 7 000 м. З них 15 знаходиться у Тихому океані, 1 – в Індійському і 3 – в Атлантичному.
По дну розкидані поодинокі гори. Багато вулканів – діючих і згаслих. Одні з них височать над водною поверхнею, утворюючи острови, інші під водою вивергають лаву, попіл, який розноситься водними потоками й осідає на дно. Згаслі вулкани мають плоскі вершини, вирівняні хвилями і течіями.
Є в океані й окремі гірські хребти (хребет Ломоносова). Майже посередині кожного океану розміщені серединно-океанічні хребти. Вони утворюють єдиний “ланцюг”, що простягається більш як на 70 000 км. Серединно-океанічні хребти – валоподібні підняття океанічної земної кори. Відносна висота їх становить 2-3 км, ширина – до 2 000 км. Уздовж осі підняття звичайно проходить розлом – ущелина завглибшки до 3 км і завширшки до 50 км. Ущелина поділяє підняття на два хребти. Схили хребтів круті з боку ущелини і полого спускаються до океанічного ложа. На дні ущелини виливається базальтова магма, діють гарячі джерела: на схилах хребтів – вулкани. Магматичні породи, з яких складаються хребти, майже не покриті осадовими породами. Найширший серединно – океанічний хребет у Тихому океані називається Східнотихоокеан – ським підняттям.
Там, де вершини серединно-океанічних хребтів виходять на поверхню, утворюються острови (Ісландія).
V. Закріплення нових знань, умінь, навичок
1. Нанести на контурну карту хребти: Ломоносова, Серединно – атлантичний.
2. Скласти схему “Рельєф дна Світового океану”.
VІ. Підсумок уроку
VІІ. Домашнє завдання
Опрацювати відповідний параграф у підручнику.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...