Реприватизація

Related posts:

1. Роздержавлення економіки раціональне Роздержавлення економіки раціональне – звуження економічних функцій держави у межах цілісної економічної системи за одночасного їх переходу до інших недержавних суб’єктів власності та управління нею, а також оптимального їх розподілу між різними гілками державної влади. Р. е. р. повинно здійснюватися в оптимальних межах, тобто частка державної власності на засоби виробництва (стратегічні об’єкти) не повинна бути […]...
2. Приватизації концепції Приватизації концепції – концепції різних напрямів, шкіл і течій економічної теорії щодо необхідності переходу державної власності (в т. ч. муніципальної, регіональної, комунальної) до приватних осіб чи у сімейну власність. На думку американського економіста Т. Розбарда, приватизація за сучасних умов є необхідною, оскільки приватна власність ефективніша, забезпечує товарами і послугами кращої якості та за нижчими цінами, […]...
3. Правова основа роздержавлення і приватизації в Україні Правова основа роздержавлення і приватизації в Україні – створена Верховною Радою законодавча база та механізм її вдосконалення у процесі роздержавлення і приватизації. Процес роздержавлення власності в Україні і створення на цій основі інших типів і форм власності формально (з правової точки зору) розпочався ще наприкінці 1990. Так, у жовтні того ж року Верховна Рада УРСР […]...
4. Приватизація і роздержавлення землі Приватизація і роздержавлення землі – процес переходу землі, що перебувала в державній та колективній власності, у приватну (трудову та капіталістичну) власність. Формування приватного сектора з сільському господарстві об’єктивно необхідне, оскільки без цього неможливий плюралізм типів і форм власності, а отже, стабільність економічної системи. П. і р. з. відбувається на таких засадах: 1. Громадяни України мають […]...
5. Відтворення економічної власності Відтворення економічної власності – постійно повторюваний процес функціонування і розвитку різноманітних типів та форм власності у їх взаємодії (взаємопроникненні, взаємопереходах, взаємозапереченні) відповідно до властивих їм законів, що супроводжується виокремленням типу і форми власності, яка домінує. В сучасних умовах розширене В. е. в. у розвинених країнах світу може, по-перше, здійснюватися лише тоді, коли збагачена новітніми рисами […]...
6. Монополія природна Монополія природна – галузі, в яких на підставі стратегічних інтересів країни та економічної доцільності і необхідності встановлюється монополія держави на виробництво та реалізацію частини товарів і послуг. До М. п. належать підприємства галузей електро-, газо – і водопостачання; кабельне телебачення; зв’язок; окремі галузі транспорту та ін. Такі стратегічні галузі є водночас основою державного регулювання економіки, […]...
7. Плюралізм економічної системи Плюралізм економічної системи – існування і взаємодія різних технологічних способів виробництва, організаційно-економічних відносин, типів і форм економічної власності та господарських механізмів у межах національної економічної системи. Так, у країнах з високим і середнім рівнями розвитку економічна система базується на поєднанні трьох типів технологічного способу виробництва; у країнах із середнім рівнем розвитку переважає технологічний спосіб виробництва, […]...
8. Моделі роздержавлення і приватизації у постсоціалістичних країнах Моделі роздержавлення і приватизації у постсоціалістичних країнах – найважливіші концепції трансформації одержавленої економіки цих країн у протилежні за змістом економічні системи та схеми їх реалізації. Основними серед них є: 1) модель масового роздержавлення і приватизації; 2) модель колективного роздержавлення і приватизації; 3) модель зовнішнього власника; 4) змішана модель роздержавлення і приватизації; 5) модель соціально орієнтованої […]...
9. Економічна свобода Економічна свобода – здатність окремої людини, сім’ї, суб’єктів підприємницької діяльності (йдеться про підприємства, фірми та компанії) і держави та наднаціональних органів приймати раціональні господарські рішення і відстоювати свої економічні інтереси та цілі шляхом їх узгодження з національними економічними інтересами на основі пізнаних економічних законів з урахуванням вимог національного та наднаціонального законодавства. Основою Е. с. є […]...
10. Типи власності Типи власності – класифікація економічної власності залежно від її суб’єкта з одночасним виокремленням у межах кожного з цих типів форм власності відповідно до соціально-економічного поєднання безпосередніх працівників із засобами виробництва. Розрізняють такі Т. в.: 1) приватний, суб’єктом якого є окрема особа, максимум сім’я. У його межах виділяють приватну трудову власність, що базується на соціально-економічній єдності […]...
11. Державний капітал Державний капітал – специфічна підсистема заснованих на привласненні чужої праці відносин економічної власності, що розвивається в усіх сферах суспільного виробництва між вищими чиновниками державного апарату та вищими менеджерами державних підприємств і установ, з одного боку, і найманими працівниками державного сектора економіки – з іншого. Д. к. можна також розглядати як суспільну форму розвитку державного капіталізму, […]...
12. Ціна державна Ціна державна – ціна, встановлена державою на товари і послуги, що виготовляються в державному секторі. У розвинених країнах світу Ц. д. була, як правило, монопольно низькою (нерідко – нижчою за витрати виробництва). Після роздержавлення і приватизації Ц. д. дорівнялася до ціни недержавної, що означало її зростання. За командно-адміністративної системи Ц. д. була основною формою ціни. […]...
13. Еволюція капіталістичної власності Еволюція капіталістичної власності (економічної) – процес кількісно-якісних та окремих сутнісних перетворень при переході від менш розвинених типів і форм капіталістичної власності до більш розвинених та їх діалектичного заперечення. На нижчій стадії розвитку капіталізму панівною формою капіталістичної власності була приватна (індивідуальна) власність. Однак дія законів технологічного, суспільного та економічного способів виробництва та закону адекватності поступово перетворювали […]...
14. Роздержавлення ефективність Роздержавлення ефективність – комплекс показників, які характеризують співвідношення роботи роздержавлених підприємств (приватних, колективних та ін.) перед роздержавленням економіки і після нього. Основний критерій P. e. – створення сприятливих умов для розвитку технологічного способу виробництва, а в межах його – системи продуктивних сил, передусім основної продуктивної сили – людини (людини-працівника і людини-власника). З урахуванням соціально-економічної структури […]...
15. Ціна об’єкта роздержавлення Ціна об’єкта роздержавлення (в т. ч. приватизації) – грошове вираження вартості об’єкта, що роздержавлюється, тобто переходить в інші типи та форми власності з урахуванням способів такого роздержавлення. В останньому, своєю чергою, по-різному відображається співвідношення попиту і пропозиції на об’єкти, що роздержавлюються. Для визначення Ц. о. р. застосовують різні методи оцінки. Якщо за основу береться реальна […]...
16. Антропологія соціальна Антропологія соціальна (гр. anthropos – людина, social – учення) – соціологічна концепція, яка проповідує пріоритет особистості в системі суспільних відносин (економічних, соціальних, політичних, правових та інших) і відповідні принципи дослідження, які лежать в її основі. Найважливішою основою A. c. є пріоритет людини в системі економічних відносин, передусім у відносинах економічної власності. Такий пріоритет передбачає гуманізацію […]...
17. Шокова терапія “Шокова терапія” – система радикальних заходів, спрямованих на докорінне перетворення соціально-економічної системи з метою переходу до нової економічної, соціальної, політичної системи, що супроводжуються надмірним зростанням цін, збільшенням армії безробітних, значним зниженням національного доходу та життєвого рівня, послабленням соціальної захищеності тощо. На відміну від “Ш. т.” у більшості постсоціалістичних країн Східної Європи здійснювалась політика градуалізму, тобто […]...
18. Закон соціалізації Закон соціалізації – стадійний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між рівнем розвитку технологічного способу виробництва, передусім продуктивних сил, зростанням усуспільнення виробництва і праці, з одного боку, та наростанням підриву товарного виробництва, поступовим подоланням відчуженості найманих працівників від процесу праці, власності та економічної влади на мікрорівні в розвинених країнах світу – […]...
19. Фактори інноваційної активності Фактори інноваційної активності – комплекс організаційно-економічних, правових, політичних заходів, які разом із удосконаленням відносин економічної власності використовують з метою створення пільгових умов для збільшення внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Такими факторами у сфері відносин економічної власності є впровадження реального плюралізму основних типів і форм власності, розширення об’єктів купівлі-продажу власності, якісне вдосконалення управління власністю в різних її […]...
20. Економічна незалежність у відносинах власності Економічна незалежність у відносинах власності – наявність власності народу на створене його працею національне багатство і передусім на засоби виробництва, що передбачає активну й постійну участь працездатного населення у виробництві необхідних для суспільства товарів і послуг, справедливому розподілі створеного національного доходу, в управлінні власністю на цій основі, а також розширене відтворення людини – працівника і […]...
21. Типи економічних систем Типи економічних систем – класифікація економічних систем залежно від панівних типів і характеру власності, управління нею, наявності товарного виробництва і ступеня його розвитку. Залежно від типів і характеру економічної власності виділяють експлуататорські (рабовласницький лад, феодалізм, капіталізм) і не експлуататорські (первіснообщинний лад, соціалізм, комунізм) економічні системи. Однак ця схема характеризує здебільшого держави Західної Європи і не […]...
22. Закон адекватності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил Закон адекватності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил (далі Закон адекватності – З. а.) – всезагальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між прогресом продуктивних сил та еволюцією відносин економічної власності, а також зворотний вплив цих відносин на розвиток продуктивних сил. Діє в усіх суспільно-економічних формаціях, найінтенсивніше – з часу […]...
23. Економічні інтереси Економічні інтереси – 1) усвідомлені економічні потреби окремих людей, колективів, соціальних верств і класів, об’єктивні спонукальні мотиви їх економічної діяльності, зумовлені розвитком їхніх потреб, місцем у системі суспільного поділу праці, еволюцією відносин економічної власності та управління нею; 2) користь, вигода. Як форма вияву економічних відносин Е. і. є водночас формою вияву та реалізації економічних законів. […]...
24. Модель соціально-економічного розвитку Модель соціально-економічного розвитку – комплексна теоретична (логічна) характеристика структури соціально-економічної системи, критеріїв її розвитку з урахуванням тенденцій наступного розвитку в контексті альтернативних концепцій. Поняття “соціально-економічний розвиток” охоплює не лише зміст категорії “економіка” (див. Економіка), а й соціальні сили, зацікавлені у трансформації власності, управлінні нею й усім господарством країни. М. с.-е. р. передбачає також необхідність соціальних […]...
25. Стійкість економічної системи Стійкість економічної системи – здатність економічної системи загалом та її окремих підсистем (продуктивних сил, економічної власності, господарського механізму та ін.) до розширеного відтворення в інтересах переважної більшості населення окремої країни, попри зміни зовнішнього середовища. Найбільше С. е. с. залежить від типів і форм економічної власності та господарського механізму, за допомогою якого здійснюється від’ємний зворотний зв’язок […]...
26. Народні підприємства Народні підприємства – підприємства, які належать безпосередньо працівникам, трудовим колективам. Виникли наприкінці XX ст. в окремих розвинених країнах світу здебільшого через викуп. У США на початку 1991 на 11 тис. фірм, частково або повністю викуплених працівниками, було зайнято бл. 10 млн робітників і службовців (10% сукупної робочої сили). Викуп трудовими колективами підприємства нерідко здійснюється примусово. […]...
27. Догматизм економічний Догматизм економічний (гр. dogma – усталена думка, положення) – антидіалектичне, в т. ч. позаісторичне, розуміння економічної теорії та її окремих елементів (понять, категорій і визначень) як незмінних. Гносеологічні корені Д. е. – метафізичний метод пізнання і мислення, відірваність економічної теорії від практики, абстрагування від принципу історизму в дослідженні економічних явищ і процесів. Класові корені Д. […]...
28. Ринок послуг Ринок послуг – сукупність організаційно-економічних і відносин економічної власності щодо організації та купівлі-продажу послуг. Перші пов’язані з організацією купівлі-продажу цього особливого товару, другі виникають у процесі створення послуг та їх споживання (своєрідного привласнення). Послуги створюються у сфері матеріального (громадське харчування, торгівля, побут та ін.) і нематеріального (освіта, охорона здоров’я, мистецтво, культура) виробництва. З огляду на […]...
29. Критерії класифікації економічної власності Критерії класифікації економічної власності – головні ознаки виокремлення типів, форм і видів власності залежно від їх співвідношення між собою, значення в соціально-економічній структурі суспільства, суб’єктно-об’єктних відносин. Основними К. к. е. в. є: 1) суб’єкти власності; 2) об’єкти власності; 3) сфери суспільного відтворення; 4) інтегральний критерій, який враховує перші три критерії або поєднує суб’єктно-об’єктний підхід та […]...
30. Відтворення суспільного капіталу Відтворення суспільного капіталу – безперервне відновлення процесу капіталістичного виробництва у взаємозв’язку і взаємодії відтворення індивідуальних, колективних, державних та інтернаціональних форм капіталу. Суб’єктом власності та управління за умов приватної форми капіталу є окремий капіталіст. За умов колективної форми капіталу таким суб’єктом є декілька підприємців, вищих менеджерів, фінансові інститути. Типова форма колективного капіталу – акціонерні компанії. З […]...
31. Робочий день Робочий день – найпоширеніша форма робочого часу, впродовж якого людина працює на підприємстві (фірмі, компанії), в установі та виражає відносини економічної власності між власниками цих структурних підрозділів і найманими працівниками з приводу праці останніх і привласнення необхідного та додаткового продуктів. Р. д. має фізичні (визначаються необхідністю відновлення фізичних і розумових здібностей, витрачених за робочу зміну) […]...
32. Структурна перебудова економіки Структурна перебудова економіки – зміна кількісно-якісних співвідношень між сферами народного господарства та всередині них. Така зміна зумовлена прогресом технологічного способу виробництва, розвитком типів і форм економічної власності, структурними змінами в межах такої власності і передусім дією закону зростання потреб, виявом якого є зміни в структурі суспільних потреб. Внаслідок цих змін сфера матеріального виробництва в розвинених […]...
33. Основний економічний закон Основний економічний закон – внутрішньо необхідні, сталі й сутнісні зв’язки між двома сторонами основної економічної суперечності (продуктивними силами і відносинами економічної власності), які є основним джерелом розвитку суспільного способу виробництва, а також виражають основну мету певного способу виробництва. О. е. з. первісного ладу була необхідність постійного колективного виробництва (добування) засобів до існування та їх рівномірного […]...
34. Система зворотних зв’язків Система зворотних зв’язків – принцип побудови сучасних розвинених національних економічних систем, який дає можливість досліджувати результати впливу функціонування та розвитку окремих її підсистем на характер {соціально-економічний зміст) розвитку цілісної економічної системи, а отже, враховувати відмінність між метою такого впливу та її результатом. Найповніше на характер розвитку національної економічної системи впливають такі підсистеми, як господарський механізм, […]...
35. Критерії класифікації економічних систем Критерії класифікації економічних систем – найважливіші ознаки розвитку окремих підсистем і метасистем цієї системи, відповідно до яких розрізняють економічні системи, що існували впродовж розвитку світової цивілізації. Основними К. к. е. с. є критерії, які характеризують: 1) технологічний спосіб виробництва; 2) відносини економічної власності; 3) наявність або відсутність товарно-грошових відносин і ступінь їх розвитку; 4) тип […]...
36. Соціалізм Соціалізм (лат. socialis – суспільний) – суспільно-економічна формація, яка базується на плюралізмі трудових форм і типів власності (за домінування державної та колективної форм), національному або наднаціональному економічному плануванні, суспільному управлінні та контролі за розвитком власності в інтересах людей праці. Найважливішими сучасними типами трудової власності є приватна, колективна, державна, інтегрована, що існують у різних формах, які […]...
37. Ідеологія економічна Ідеологія економічна (від ідея та гр. logos – слово, поняття, вчення) – система економічних ідей, понять і теорій, в яких адекватно відображаються економічні інтереси і світогляд соціальних верств, класів, націй і народу, дається оцінка сучасної, минулої чи майбутньої економічної системи. Водночас ідеологія, а отже, й I. e. характеризується як певна сукупність поглядів, понять, концепцій, відірваних […]...
38. Система відносин економічної власності Система відносин економічної власності – сукупність різноманітних типів і форм власності, які формуються і розвиваються в усіх сферах суспільного відтворення, і поступове підпорядкування в процесі історичного розвитку відносинам власності на засоби виробництва інших об’єктів власності, внаслідок чого, а також завдяки раціональному використанню господарського механізму, ця система перетворюється на єдину цілісність з притаманними їй законами, суперечностями, […]...
39. Час робочий Час робочий – час, протягом якого працівник використовує свої фізичні, інтелектуальні й духовні здібності, набуті знання і досвід для виробництва товарів і надання послуг та відтворення економічної власності в усіх сферах народного господарства. Складовими Ч. р. є необхідний і додатковий робочий час, а одиницями виміру – робоча година, робочий день, робочий тиждень, робочий місяць, робочий […]...
40. Межі державного регулювання економіки Межі державного регулювання економіки – ступені мінімально необхідного і максимально можливого втручання держави в розвиток економічної системи. Перші (нижні) продиктовані неспроможністю ринкового механізму саморегулювання економіки вирішити низку важливих для наступного розвитку економічної системи проблем. Без державного втручання економічна система, а отже, підсистема ринкового саморегулювання, існувати неспроможна. М. д. р. е., з одного боку, можливі за […]...