Ринкова рівновага за монополістичної конкуренції – співвідношення попиту і пропозиції на товари і послуги за панування монополій (в т. ч. олігополій) і механізм досягнення певної збалансованості між ними. Монополіст встановлює вищу ціну на свої товари і випускає їх менше, ніж за досконалої конкуренції. Внаслідок цього граничний дохід і граничні витрати монополії (або олігополії) врівноважуються раніше, ніж конкурентної фірми. За панування монополій ціна пропозиції виражає взаємозв’язок між рухом ціни, ціни виробництва і монопольної
ціни виробництва, в основі яких лежать окремі аспекти дії закону вартості, закону попиту і пропозиції та закону монополізації виробництва й обміну. Коли переважають ціни пропозиції, з’являються додаткові стимули до збільшення обсягів виробництва, а в монополізовані сфери ринку намагаються проникнути конкуренти. Це призводить до погіршення умов пропозиції товарів, що спричиняє зниження цін і скорочення масштабів виробництв. Якщо ринкові ціни встановлюються на рівні цін попиту, великі компанії намагаються зменшити обсяги завантаження виробничих потужностей, формувати попит, регулювати співвідношення попиту
і пропозиції (через маркетингову діяльність, використання контрактної форми тощо), прагнуть не допустити значного перевищення цінами попиту. Враховуючи негативний вплив монополій на механізм ринкової рівноваги, навіть представники неокласичного напряму політичної економії вважають за доцільне втручання держави у монополізовані галузі економіки. У таких галузях держава повинна контролювати ціноутворення, а інколи навіть проводити їх націоналізацію та встановлювати науково обгрунтовані тарифи. Крім того, досвід передових країн світу засвідчує, що ринкова економіка не спроможна досягти відносної загальної рівноваги без державного регулювання. У розвинених країнах уряди різними способами регулюють ринки: через механізм оподаткування, надання субсидій, встановлення контролю за цінами тощо. Типовий приклад ринку, який потребує державного регулювання – ринок житла, зокрема регулювання квартирної плати. Побічними негативними наслідками такого регулювання може бути поява нових державних установ і відповідно штату працівників, які регламентують чергу на отримання житла, виникнення “чорного” ринку. Оптимальним засобом розв’язання цієї проблеми є дотації держави на розширення житлового будівництва у формі пільгових кредитів. Державне регулювання цін доцільне і в тому разі, коли ціна рівноваги надто низька. Така ситуація, зокрема, виникає в сільському господарстві, що зумовлено насамперед особливостями ціноутворення у цій сфері. Інакше ціна рівноваги не забезпечить дохід товаровиробникам на таких ділянках землі. Причиною державного регулювання цін у сільському господарстві є також потреба стимулювання такого обсягу виробництва продовольства, яким країна змогла б цілком забезпечити себе, що є ознакою економічної безпеки. Внаслідок такого регулювання утворюється надлишок сільськогосподарської продукції, який країна може спробувати продати на світових ринках, в т. ч. за демпінговими (заниженими) цінами. Водночас держава захищає своє господарство за допомогою високого мита. Зростання ціни рівноваги, зниження обсягу реалізації товарів і послуг зумовлюють непрямі податки, а ці податки в умовах вільної конкуренції розподіляються між виробниками і споживачами. Великі монополії мають можливість перекласти їх на споживачів.
Loading...