Головна ⇒ 📌Економічний словник ⇒ Роздержавлення
Роздержавлення
Роздержавлення – поступове зниження функцій держави у всіх сферах суспільних відносин – економічних, соціальних, правових, політичних, ідеологічних, культурних та ін. Таке комплексне Р. є доцільним в оптимальних межах лише у так званих постсоціалістичних країнах внаслідок тотального одержавлення в них усіх сфер суспільного життя. Водночас у більшості інших країн світу воно недоцільне, передусім у сфері економіки, що зумовлене законом одержавлення економіки (див. Закон одержавлення економіки).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- Роздержавлення економіки раціональне Роздержавлення економіки раціональне – звуження економічних функцій держави у межах цілісної економічної системи за одночасного їх переходу до інших недержавних суб’єктів власності та управління нею, а також оптимального їх розподілу між різними гілками державної влади. Р. е. р. повинно здійснюватися в оптимальних межах, тобто частка державної власності на засоби виробництва (стратегічні об’єкти) не повинна бути […]...
- Реприватизація Реприватизація – повернення націоналізованих раніше (повною експропріацією або частковим викупом) підприємств, банків та інших об’єктів приватним власникам. Поняття “Р.”, як і поняття “приватизація”, позначає наявність лише двох типів власності в сучасному суспільстві – приватної та державної, що є одним зі стереотипів західної економічної науки. Однак, крім цих типів власності, існує колективний тип у формах акціонерної […]...
- Моделі роздержавлення і приватизації у постсоціалістичних країнах Моделі роздержавлення і приватизації у постсоціалістичних країнах – найважливіші концепції трансформації одержавленої економіки цих країн у протилежні за змістом економічні системи та схеми їх реалізації. Основними серед них є: 1) модель масового роздержавлення і приватизації; 2) модель колективного роздержавлення і приватизації; 3) модель зовнішнього власника; 4) змішана модель роздержавлення і приватизації; 5) модель соціально орієнтованої […]...
- Роздержавлення ефективність Роздержавлення ефективність – комплекс показників, які характеризують співвідношення роботи роздержавлених підприємств (приватних, колективних та ін.) перед роздержавленням економіки і після нього. Основний критерій P. e. – створення сприятливих умов для розвитку технологічного способу виробництва, а в межах його – системи продуктивних сил, передусім основної продуктивної сили – людини (людини-працівника і людини-власника). З урахуванням соціально-економічної структури […]...
- Правова основа роздержавлення і приватизації в Україні Правова основа роздержавлення і приватизації в Україні – створена Верховною Радою законодавча база та механізм її вдосконалення у процесі роздержавлення і приватизації. Процес роздержавлення власності в Україні і створення на цій основі інших типів і форм власності формально (з правової точки зору) розпочався ще наприкінці 1990. Так, у жовтні того ж року Верховна Рада УРСР […]...
- Ціна об’єкта роздержавлення Ціна об’єкта роздержавлення (в т. ч. приватизації) – грошове вираження вартості об’єкта, що роздержавлюється, тобто переходить в інші типи та форми власності з урахуванням способів такого роздержавлення. В останньому, своєю чергою, по-різному відображається співвідношення попиту і пропозиції на об’єкти, що роздержавлюються. Для визначення Ц. о. р. застосовують різні методи оцінки. Якщо за основу береться реальна […]...
- Закон середнього прибутку Закон середнього прибутку – специфічний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між рівновеликими капіталами, у процесі конкуренції яких підприємства, компанії отримують рівновеликий прибуток. Внутрішніми суперечностями цього закону є рівновеликі капітали, що функціонують у різних галузях і сферах економіки, з одного боку, та різні індивідуальні (галузеві) норми прибутків – з іншого. З. […]...
- Роздержавлення і приватизація власності у постсоціалістичних країнах Роздержавлення і приватизація власності у постсоціалістичних країнах – процес переходу державної власності на засоби виробництва в інші, недержавні, типи та форми власності, в т. ч. у приватну власність окремої особи або членів її сім’ї (що означає приватизацію державної власності як складової роздержавлення). Процеси роздержавлення і приватизації у 80-90-х XX ст. відбувалися в розвинених країнах світу […]...
- Приватизація і роздержавлення землі Приватизація і роздержавлення землі – процес переходу землі, що перебувала в державній та колективній власності, у приватну (трудову та капіталістичну) власність. Формування приватного сектора з сільському господарстві об’єктивно необхідне, оскільки без цього неможливий плюралізм типів і форм власності, а отже, стабільність економічної системи. П. і р. з. відбувається на таких засадах: 1. Громадяни України мають […]...
- Роздержавлення, приватизація та фінансова система України Тема 6. УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ § 29. ЕКОНОМІЧНА СИТУАЦІЯ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1990-Х років 5. Роздержавлення, приватизація та фінансова система України. Терміни “роздержавлення” і “приватизація” означають один суспільно-економічний процес – передачу державної власності (промислових підприємств, земельних ділянок, банків, транспорту, будівель, культурних цінностей та ін.) у приватне володіння за плату або безкоштовно. Незважаючи на об’єктивну […]...
- Роздержавлення і приватизація в Україні Роздержавлення і приватизація в Україні – процес трансформації державного типу власності в інші типи та форми економічної власності, передусім у приватну власність кланово-номенклатурної еліти. Основними методами Р. і. п. в У. були такі: продаж акцій підприємств за гроші; викуп державних підприємств трудовими колективами; оренда трудовими колективами засобів виробництва з наступним їх викупом; сертифікатна приватизація; укладання […]...
- Бюджет державний Бюджет державний (центральний) – кошторис щорічних доходів і видатків держави, заздалегідь розроблений урядом і затверджений законом. Сутність бюджету кожної країни визначається соціально-економічним устроєм суспільства, рівнем розвитку продуктивних сил, природою форм власності, виконуваних державою функцій та іншими факторами. В політекономічному аспекті Б. д. означає систему відносин економічної власності між державою, з одного боку, населенням країни, суб’єктами […]...
- Неоколоніалістські концепції Неоколоніалістські концепції – концепції, спрямовані на обгрунтування доцільності й методів утримання залежності слаборозвинених країн у межах світового капіталістичного господарства та неоколоніалізму. Н. т. виникли в період розпаду колоніальної системи, охоплюють різні сфери суспільних відносин. Розрізняють дві основні групи Н. т.: 1) буржуазно-реформістські концепції змішаної економіки, “індустріального суспільства”, “конвергенції” та ін.; 2) концепції ідеологів неоколоніалізму: “взаємозалежності”, […]...
- Бюджетна політика Бюджетна політика – цілеспрямована і планомірна діяльність держави щодо раціонального використання важелів бюджетного регулювання темпів та частки одержавлення національного доходу, джерел його формування та вибору оптимальної структури витрат з метою підтримання стабільного економічного зростання в країні і досягнення стратегічних цілей держави. Б. п. є однією з форм економічної політики і залежно від устрою держави реалізується […]...
- Можливість і дійсність в економічному дослідженні Можливість і дійсність в економічному дослідженні – співвідносні категорії діалектики, які розкривають становлення, існування економічної системи (її окремих підсистем, елементів) у певний час за конкретних умов, а також її зміни та розвиток і зародження в її межах сутнісно нової системи, перетворення цієї системи на нову дійсність. Дійсність розглядається як об’єктивно існуюча економічна система, як єдність […]...
- Закон суспільного поділу праці Закон суспільного поділу праці – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між розвитком продуктивних сил і об’єктивно неминучим поглибленням процесу поділу праці в різних формах, зокрема спеціалізації виробництва й праці, та зростанням на цій основі продуктивності праці. Спеціалізація виробництва супроводжується підвищенням ступеня його однорідності, удосконаленням засобів і предметів праці, підвищення рівня механізації […]...
- Безпосередньо суспільний характер виробництва Безпосередньо суспільний характер виробництва – виробництво, засноване на домінуванні суспільної власності на засоби виробництва та результати праці і планомірному регулюванні всіх сфер відтворення в загальносуспільному масштабі. Теоретично й методологічно обгрунтували Б. с. х. в. у найзагальніших рисах К. Маркс та Ф. Енгельс. З урахуванням досвіду розвинених країн світу, вимог закону прискореного розвитку економічних систем Б. […]...
- Антициклічне регулювання економіки Антициклічне регулювання економіки – свідомі цілеспрямовані дії держави (певною мірою і могутніх корпорацій та наднаціональних органів) щодо промислового циклу з метою зменшення глибини циклічних криз, стабілізації господарської кон’юнктури і збільшення темпів економічного зростання. Найважливішу роль у цьому регулюванні відіграє держава. В основі А. р. е. – антикризове регулювання. Вперше в історії розвитку капіталістичного способу виробництва […]...
- Права людини Права людини – розроблена на основі прийнятої ООН Загальної декларації прав людини сукупність основних прав особистості, які значною мірою визначають соціальну політику розвинених країн світу. Головним серед них є право на життя, оскільки позбавлення цього права унеможливлює реалізацію інших прав людини, їхній захист. Пріоритетний принцип концепції П. л. – рівність усіх перед законом, який стверджує […]...
- Міжгалузеві та внутрігалузеві пропорції Міжгалузеві та внутрігалузеві пропорції – кількісно-якісні співвідношення матеріально-речових та особистісних факторів виробництва між галузями або окремими виробництвами чи підгалузями. Кількість таких пропорцій залежить від ступеня розвитку суспільного поділу праці у загальній та особливій формах. Якісний аспект М. та в. п. зумовлюється передусім рівнем розвитку продуктивних сил. У розвинених країнах світу якісні співвідношення виражаються у незначній […]...
- Додатковий продукт Додатковий продукт – частина суспільного продукту, створеного працівниками різних сфер суспільного виробництва понад необхідний продукт. Д. п. виникає в період розпаду первісного ладу на основі використання нових знарядь праці, поліпшення якості робочої сили, першого суспільного її поділу. Поява Д. п. вивільнила частину людей від створення засобів до фізичного існування і дала їм змогу займатися мистецтвом, […]...
- Нерівномірність економічного розвитку Нерівномірність економічного розвитку – нерівномірний і стрибкоподібний розвиток окремих підприємств, галузей, сфер економіки (у межах національних країн) і країн, регіонів, передових наукомістких галузей промисловості (у межах світового господарства). Первинна ланка Н. е. р. – нерівномірність і стрибкоподібність розвитку окремих підприємств, фірм, компаній. Оскільки панівною і найдинамічнішою формою компаній є монополістичні (в т. ч. олігополістичні) підприємства, […]...
- Рівень економічного розвитку Рівень економічного розвитку – узагальнене економічне поняття, яке характеризує ступінь розвитку технологічного способу виробництва, організаційно-економічних відносин, відносин економічної власності та господарського механізму і виражається у показниках національного доходу (або ВВП) на душу населення, в ефективності виробництва, у глибині суспільного поділу праці та в інших макроекономічних показниках. Р. е. р. – одна з конкретних форм економічного […]...
- Планування оптимальне Планування оптимальне – комплекс методів, за допомогою яких з декількох альтернативних варіантів плану або програми економічного розвитку країни, окремого регіону, галузі та інших об’єктів вибирають оптимальні. Оптимальними є плани, що забезпечують найефективніше використання ресурсів (якщо задано цей критерій оптимальності) і максимальний вихід якісної продукції за мінімальних витрат. Засобами вибору оптимального плану є розв’язання задач математичного […]...
- Структура суспільного виробництва Структура суспільного виробництва – комплекс внутрішніх зв’язків і співвідношення між галузями і сферами виробництва, пов’язаними системою суспільного поділу праці. Термін “С. с. в.” вживають у вузькому й широкому значеннях. У вузькому значенні С. с. в. – внутрішні зв’язки й співвідношення між галузями сфери матеріального виробництва, у широкому – між галузями всіх сфер національної економіки. С. […]...
- Капітал державно-монополістичний Капітал державно-монополістичний – поєднання і зрощування державного капіталу з монополістичним, у процесі якого на державно-монополістичному ступені вищої стадії капіталізму відбувається їх діалектична взаємодія (взаємозумовленість, взаємопроникнення, взаємозаперечення) і на основі експлуатації найманої праці формується та розвивається якісно нова форма капіталу в інтересах насамперед державно-фінансової олігархії. Персоніфікаторами його є вищі чиновники державного апарату й вищі менеджери державних […]...
- Устрої економічні Устрої економічні – особливі типи виробничих відносин і форм господарювання, матеріальною основою яких є рівень розвитку продуктивних сил, що разом із суспільною формою підпорядковуються відповідним економічним законам. Основними У. е. у постсоціалістичних країнах є: 1) державний; 2) капіталістичний; 3) колективний трудовий; 4) дрібнотоварний. Дрібнотоварний У. е. представлений індивідуальними (сімейними) господарствами, що базуються на особистій праці […]...
- Шокова терапія “Шокова терапія” – система радикальних заходів, спрямованих на докорінне перетворення соціально-економічної системи з метою переходу до нової економічної, соціальної, політичної системи, що супроводжуються надмірним зростанням цін, збільшенням армії безробітних, значним зниженням національного доходу та життєвого рівня, послабленням соціальної захищеності тощо. На відміну від “Ш. т.” у більшості постсоціалістичних країн Східної Європи здійснювалась політика градуалізму, тобто […]...
- Економічна система постсоціалістична Економічна система постсоціалістична – система, яка сформувалась на основі трансформації одержавленої “соціалістичної” економіки у процесі первісного нагромадження капіталу і розвивається на базі плюралізму форм власності на засоби виробництва з переважанням приватної капіталістичної власності, а отже, в напрямі капіталізації економічної системи. З цією метою використовувались різні моделі трансформації, залежно від яких в межах Е. с. п. […]...
- Обслуговування зовнішнього боргу Обслуговування зовнішнього боргу – платежі держави – боржника кредиторам з метою погашення основного боргу та виплат нарахованих відсотків. Таке обслуговування має такі негативні наслідки: 1) відволікає частину державних коштів від фінансування національної економіки; 2) з метою обслуговування значних за обсягом боргів держава може збільшувати бюджетний дефіцит, податкове навантаження на підприємців та ін., що призводить до […]...
- Структурна перебудова економіки Структурна перебудова економіки – зміна кількісно-якісних співвідношень між сферами народного господарства та всередині них. Така зміна зумовлена прогресом технологічного способу виробництва, розвитком типів і форм економічної власності, структурними змінами в межах такої власності і передусім дією закону зростання потреб, виявом якого є зміни в структурі суспільних потреб. Внаслідок цих змін сфера матеріального виробництва в розвинених […]...
- Закон одержавлення економіки Закон одержавлення економіки – особливий економічний закон, який діє лише на одній зі стадій, виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між зміцненням суспільної природи продуктивних сил, техніко – економічних відносин і господарського механізму та об’єктивно неминучим процесом їх одержавлення, зростанням державної власності. З. о. е. починає діяти з часу переростання продуктивними силами меж монополістичної […]...
- Економіка змішана Економіка змішана – модель соціально-економічного розвитку, яка передбачає поєднання приватної, колективної і державної форм власності, державного регулювання, монополістичної планомірності і ринкового саморегулювання, проведення інституціонально-соціальних реформ для побудови прогресивнішого ладу. Виникла в перші десятиліття XX ст. Розрізняють два основні варіанти моделі Е. з. Ліберальний варіант Е. з. передбачає важливі інституціональні і соціальні реформи, раціональну взаємодію приватного, […]...
- Інформаційне суспільство Інформаційне суспільство – найрозвиненіша за технологічним способом виробництва людська цивілізація, яка виникає внаслідок інформаційної революції й базується на інформаційній технології в інформатизації процесу праці усіх сфер та галузей економіки й управління, єдиній найновішій інтегрованій системі зв’язку. Вперше неминучість появи I. e. передбачив у 40-х XX ст. австралійський економіст К. Кларк. Наприкінці 50-х американський учений Ф. […]...
- Структурні кризи Структурні кризи – кризове явище нециклічного характеру, зумовлене збоями в механізмі державного регулювання економікою у національних рамках і на міжнародній арені. С. к. мають ряд спільних рис: довготривалість, посилення диспропорцій економіки шляхом недовиробництва або надвиробництва продукції та послуг, охоплення життєво важливих для відтворення суспільного продукту сфер і галузей економіки, негативний вплив на загальногосподарську ситуацію в […]...
- Людина суспільна Людина суспільна – процес формування і розвиток сучасної людини у всіх сферах суспільного життя (права, політики, культури та ін.) і передусім – відносин економічної власності в поєднанні з прогресом її природної сторони. Такий розвиток Л. е. щільно пов’язаний передусім з удосконаленням власності, якщо йдеться про власність як соціологічну категорію (див. Власність). Так, політичний аспект власності, […]...
- Економіка інформаційна Економіка інформаційна – найрозвиненіший тип економіки, що розглядається з боку речового змісту (отже, не враховує тип суспільної форми), яка виникає на основі інформаційної революції і базується на інформаційній технології, якісно нового типу основної продуктивної сили, автоматизації усіх сфер і галузей економіки та кардинальних змін в інших елементах технологічного способу виробництва. Поняття Е. і. запровадив у […]...
- Управління економічною власністю Управління економічною власністю – управління об’єктами економічної власності і відносинами між людьми з приводу привласнення цих об’єктів у різних сферах суспільного відтворення. Основними об’єктами економічної власності є всі елементи системи продуктивних сил. Основною сферою суспільного відтворення, в межах якої привласнення детермінує привласнення в інших сферах, є безпосереднє виробництво. Попередня умова самого процесу праці – розподіл […]...
- Глобальна диференціація Глобальна диференціація – наявність значного розриву та процес подальшого розшарування між розвиненими і слаборозвиненими країнами світу. У 2000 на 40 розвинених країн світу, де проживає 18% населення планети (близько 1 млрд. осіб), припадало 80% світового доходу, тоді як на 20% найбіднішого населення – 1% світового доходу, причому розрив доходів між ними становив 1960 – 30:1, […]...
- Межі державного регулювання економіки Межі державного регулювання економіки – ступені мінімально необхідного і максимально можливого втручання держави в розвиток економічної системи. Перші (нижні) продиктовані неспроможністю ринкового механізму саморегулювання економіки вирішити низку важливих для наступного розвитку економічної системи проблем. Без державного втручання економічна система, а отже, підсистема ринкового саморегулювання, існувати неспроможна. М. д. р. е., з одного боку, можливі за […]...