Сисун печінковий, або фасціола (Fasciola hepatica) – Тип Плоскі черви Plathelminthes
МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ
Розділ 3
БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ
3.4. Медична гельмінтологія
3.4.2. Тип Плоскі черви ( Plathelminthes )
3.4.2.2. Сисун печінковий, або фасціола (Fasciola hepatica)
Сисун печінковий, або фасціола (Fasciola hepatica), – збудник фасціольозу.
Географічне поширення: повсюдне.
Морфологія. Статевозріла особина (рис. 3.57) листкоподібна, довжиною 20-30 мм, шириною 8-12 мм. На передньому кінці тіла знаходиться невеликий конічний виступ довжиною 4-5 мм. Черевний присосок більший, ніж ротовий. Сім’яники
Рис. 3.57. Сисун печінковий (Fasciola hepatica), статевозріла особина.
Яйця (рис. 3.58) великі, овальної форми (130150 X 70-90 мкм), мають кришечку.
Рис. 3.58. Сисун печінковий, яйце.
Життєвий цикл (рис. 3.59): фасціола – біо – гельмінт.
Рис. 3.59. Життєвий цикл сисуна печінкового:
1 – остаточний хазяїни; 2 – яйце; 3 – мірацидій; 4 – проміжний
7 – дочірня редія; 8 – церкарій; 9 – адолескарій; 10 – адолескарій на траві.
Остаточний хазяїн – велика і мала рогата худоба, зрідка людина.
Проміжний хазяїн – молюск ставковик малий (Galba truncatula).
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки. Живиться жовчю, слизом, клітинними залишками. В організмі людини може жити впродовж 9-13 років.
Яйця виділяються у зовнішнє середовище з фекаліями. У воді з них виходять мірацидії, які активно проникають у тіло проміжного хазяїна-молюска ставковика малого, де проходять стадії спороцисти, редій, церкарій. Церкарії залишають тіло молюска, активно плавають за допомогою хвоста, згодом відкидають хвіст і інцистуються у воді або на водяних рослинах, утворюючи адолескарії.
Інвазійна стадія для остаточного хазяїна – адолескарії, які зберігають інвазійність 2-3 роки. Людина і тварини заражаються під час пиття води з заражених водойм або при поїданні водяних рослин з прикріпленими адолескаріями. Шлунковий сік розчиняє оболонку адолескарія, крізь стінку кишківника личинки проникають у черевну порожнину, згодом крізь капсулу печінки – у внутрішньопечінкові протоки і жовчний міхур. Можливий і гематогенний шлях міграції – системою ворітної вени. Статевої зрілості досягає через 3-4 міс, після чого починається виділення яєць.
Патогенна дія: паразит викликає токсично-алергічні реакції; механічне ушкодження жовчних ходів та тканини печінки; призводить до розвитку механічної жовтяниці внаслідок закупорювання жовчних шляхів; тривале паразитування фасціол може сприяти розвитку цирозу або раку печінки.
Клініка. Інкубаційний період близько 15 днів. Хвороба перебігає у 2 фази:
– гостра фаза, для якої характерні неспецифічні симптоми хвороби: болі в суглобах, лихоманка, висипання на шкірі; непостійні болі в животі, особливо після прийому їжі, діарея або запор;
– хронічна фаза починається з третього місяця хвороби, коли статевозрілі сисуни знаходяться в печінці; печінка збільшена, з’являються симптоми запалення жовчного міхура, іноді жовтяниця; хворий худне, періодично – алергічні прояви.
Діагностика. Клінічна: хронічний холангіт і холецистит у поєднанні з алергічними проявами.
Лабораторна: серологічні реакції (РНГА, РІФ) у перших три місяці після зараження, коли статевонезрілі фасціоли ще не виділяють яєць; овоскопія дуоденального вмісту або фекалій (після 12 тижня хвороби).
Яйця у фекаліях можуть виявлятися при вживанні в їжу печінки хворих тварин (“транзитні” яйця). Через це за день перед дослідженням необхідно виключити яловичу печінку з раціону пацієнта.
Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати.
Профілактика. Особиста: – не пити сиру воду з відкритих водойм, особливо в місцях випасу худоби; не вживати в їжу в сирому вигляді дикорослі рослини. Громадська: основана на ветеринарних заходах щодо боротьби з фасціольозом тварин.