Соціологія короткий енциклопедичний словник
СОЦІОЛОГІЯ СПОРТУ (від англ. sport – розвага, гра) – галузь соціології, що вивчає соціальний генезис, зміст, структуру, соціальну роль і соціальні функції фіз. культури і спорту як сусп. явища, закономірності їх функціонування та подальшого розвитку в сучасному суспільстві у взаємозв’язку з іншими соціальними ін-тами (сім’я, освіта, виховання, політика, економіка та ін.), а також вплив фіз. культури і спорту на зміни в соціальній структурі суспільства і в цілому на сусп. прогрес.
Поняття
“С. с.” введено в наук, ужиток нім. соціологом Г. Ріссе в 1921 р. в однойменній праці, де проаналізовано сутність і роль спорту як важливого соціокультурного феномена. Розвиток С. с. пов’язаний з дослідженнями К. Дима, Г. Ленка, Г. Плеснера (ФРН), Ж. Дюмазадьє, Ж. Маньяна, Ж. Мейно (Франція), П. Рассела, І. Кріфтіса (Англія), Г. Люшена, Ч. Макклоя, Д. Строка (США), М. Левена (Бельгія), К. Майора (Австрія), X. Ортеги-і-Гассета (Іспанія), A. Наторіо (Італія), Т. Ниво (Японія), М. Пономарьова, B. Столярова, П. Степового (Росія), М. Візітея (Молдова), В. Морозова (Білорусь), С. Гурвича, В. Петровського, В. Платонова (Україна) та ін.
Спорт і фіз. культура
розглядаються в С. с. як свідома ігрова діяльність, що визначається внутрішніми та зовнішніми факторами розвитку індивіда і суспільства. В сучасному суспільстві спорт є одним з головних чинників усебічного розвитку людини, зміцнення її здоров’я, підготовки до праці та інших сусп. необхідних видів життєдіяльності. Заняття фіз. культурою і спортом передбачають не тільки духовну активність, а й усебічні знання людини про своє тіло і свої можливості. Така взаємодія в спорті фіз. і духовних сил сприяє ефективному вихованню у людей життєво необхідних якостей: мужності, стійкості, патріотизму, самовідданості, товариськості і т. д. Спорт виник у давні часи як система фіз. вправ, пов’язаних з підготовкою людини до гри, змагань, праці та боротьби за своє існування. У Стародавній Греції заняття різними видами фіз. вправ стають обов’язковим елементом виховання та розвитку особистості. В епоху Середньовіччя спорт знайшов своє відображення у численних лицарських турнірах, різноманітних народних іграх і звичаях. Починаючи з XIX ст. відбувається своєрідне відродження і подальший розвиток спортивних ідеалів античної культури, завдяки регулярному проведенню Олімпійських ігор, чемпіонатів світу та Європи з різних видів спорту, які активно впливають на міжнар. співробітництво, зміцнення миру і дружби між народами. На поч. XX ст. значно зростають соціальна роль і соціальні функції фіз. культури і спорту в суспільстві у зв’язку з індустріалізацією, урбанізацією та такими їх негативними наслідками, як гіподинамія, зростання психічних стресів, порушення екол. рівноваги тощо. Нині спорт як засіб фіз. виховання, зміцнення здоров’я, реабілітації, соціальної особистості, підготовки її до трудової і військ, діяльності набув значного поширення у більшості країн світу.
С. с. займається проведенням соціол. досліджень у різних сферах фізкультурно-спортивної діяльності: спорту вищих досягнень (олімпійський спорт), масового (народного) спорту і професійного спорту – різновиду трудової діяльності, де спортсмен виступає як предмет купівлі і продажу на ринку.
З 90-х рр. С. с, набуває дедалі більшого розвитку і в незалежній Україні, де її введено як навч. дисципліну у вищих та середніх спеціальних навч, закладах фіз. виховання і спорту. Поширюється географія досліджень у сфері фіз. культури і спорту засобами соціол, центрів і наук, лабораторій, які розробляють найбільш актуальні проблеми: спорт як соціокультурна система та його соціальні функції в суспільстві; зв’язок спорту з іншими соціальними ін-тами (сім’я, держава, економіка, виховання і т, д,); спорт і праця; спорт і дозвілля; спорт і молодь; фізкультурно-спортивні цінності різних верств населення, а також питання спортивного менеджменту, соціальної реадаптації спортсменів і фіз. реабілітації людей різних демогр. груп.
Loading...