Стилістика сполучників
Стилістика української мови
Стилістика сполучників
В усіх стилях мови й мовлення активно використовуються сполучники – не повнозначні (службові) слова, якими поєднуються в одне семантико – синтаксичне ціле однорідні члени речення або предикативні (реченнєві) частини складного речення.
Сполучники, на відміну від прийменників, помітно автономніші складові речення, вони нейтральніші, бо не входять до складу жодного з членів речення. їх семантико – синтаксична функція полягає в тому, щоб сурядним чи підрядним зв’язком
Сурядні сполучники. До них належать:
– єднальні (їх приблизно 15): і(й), та, ні…ні, та ні… та ні, ані…ані, ні…ані…; близькі до них (із значенням градації, нанизування, підсилення) а, ай, а що, а ще й, та ще й, а навіть…;
– зіставно-протиставні (не менше 20): а, але, та (в значенні але), зате, проте, однак, хоч…зате, хоч…та, як…так, не тільки (не лише)…а й, не стільки…скільки,
– розділові сполучники (до 20): або (або…або), чи (чи…чи), то (то…то), не то…не то, хоч (хоч…хоч), як…так і, не тільки…але і (й), не лише…а й, не лише… але і (й), не стільки…скільки, якщо не…то…;
Підрядні сполучники і сполучні слова. У різних функціях їх більше 110: що (сполучник або сполучне слово), щоб, чи, немов, ніби, наче, бо, якщо, аби, коли б, для того щоб та ін. (тільки сполучники).
Сутність сурядного сполучникового зв’язку полягає в синтаксично рівноправному, взаємозалежному поєднанні слів, словосполучень і речень, а підрядний сполучниковий зв’язок – це зв’язок нерівноправних одиниць (слів, речень), одна з яких синтаксично залежить від іншої.
Сполучником (сполучниками) завжди виражається один із різновидів смислових відношень між однорідними членами речення, і це вагомо позначається на змісті всього речення, на його модальності, тобто на зв’язках, відношеннях сказаного частинами речення і всім реченням до дійсності. Те, що виражається сполучником (сполучниками) в структурі речення, специфічно доповнює висловлене всім реченням, особливо часто – формами дієслова в реченні, інтонацією всього речення, синтаксично ізольованими словами в реченні – вставною чи вставленою частиною, звертанням тощо: Людина, птиця і бджола люблять погожу днину (Нар. творчість), пор.: Людина, і птиця, і бджола…; І людина, і птиця, і бджола…; Людина, а також птиця, і бджола… Можна утворити й інші варіанти цього речення з трьома однорідними підметами, і щоразу один, два чи три однакові або ж фонетично різні сполучники привноситимуть у речення якийсь інший стилістичний відтінок, речення змінюватиметься інтонаційно, що також впливатиме на його зміст, створюватиме відтінок чогось особливого, індивідуального, відтінок розмовності чи книжності, поетичності або інтимності, фамільярності тощо.
Сполучники в складі речень і між реченнями використовуються в найрізноманітніших поєднаннях, і це завжди важливо з погляду стилістичного. Наприклад, повторення сурядного сполучника і на початку рядків поетичного, зокрема, тексту об’єднує строфи в одне змістове й поетичне ціле, створює мовленнєву образність висловлювання:
Хтось ударив без жалю по серці моїм, –
І забилося серце в вогні золотім…
І посипались іскри ясні,
І в дзвінкі обернулись пісні…
Погасло з літами і серце сумне…
Та прийшла ти і вдарила в серце мене, –
І летіли знов іскри ясні,
І в дзвінкі обертались пісні (О. Олесь).
Загалом такий же стилістичний ефект закладено і в кількаразовому повторенні підрядного сполучника, напр.:
У тім садку, де ми колись сиділи,
Стоять вишні і журяться похилі,
Що в хмари сонечко зайшло,
Що листя й квіти облетіли,
Що їх снігами замело… (О. Олесь).
Співзвуччя початку трьох останніх рядків певною мірою прозаїчне перетворює в поетичне. Книжне за
Своєю сутністю слово що стає таким, що не порушує образності художнього тексту.
Отже, кожен доречно використаний у мовленні сполучник стилістично вагомий.
Related posts:
- ГРУПИ СПОЛУЧНИКІВ ЗА СПОСОБОМ УЖИВАННЯ – СПОЛУЧНИК СПОЛУЧНИК 4. ГРУПИ СПОЛУЧНИКІВ ЗА СПОСОБОМ УЖИВАННЯ Сполучники розрізняються способом поєднання простих речень і членів речення, що є результатом згортання таких речень. Залежно від способу поєднання вони поділяються на три групи: 1) одиничні; 2) повторювані; 3) парні. Одиничні сполучники, поєднуючи прості речення або члени речення, не повторюються при них і не поділяються між ними. Вони […]...
- Стилістика означено-особових речень Стилістика української мови Стилістика означено-особових речень Своєрідну синтаксичну і стилістичну сутність мають означено-особові речення – такі комунікативні структури, в яких виконувач дії мислиться означено, а головний член речення виражається дієсловом у формі 1-ї або 2-ї особи – однини чи множини теперішнього, майбутнього часу або наказового способу (пишу, пишеш, пишемо, пишете; писатиму, писатимеш, писатимемо, писатимете; буду […]...
- Правопис сполучників. Написання сполучників разом і окремо. Розрізнення сполучників і однозвучних слів МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ СПОЛУЧНИК & 38 Правопис сполучників. Написання сполучників разом і окремо. Розрізнення сполучників і однозвучних слів 303 Розгадайте ребуси й головоломку-ребус (числа в ній означають порядковий номер букви в алфавіті). Запишіть розгадки. Які службові частини мови є в записаних висловлюваннях? Разом Окремо – складні сполучники: адже, аніж, отже, отож, також, втім, зате, проте, причім, […]...
- Стилістика інфінітивних речень Стилістика української мови Стилістика інфінітивних речень В усіх стилях і в обох формах мови – усній і писемній – за багатьох мовленнєвих ситуацій використовуються речення інфінітивні, по-своєрідному близькі до речень безособових. Інфінітивними називають односкладні речення, які мають синтаксично незалежний інфінітив у ролі головного члена: Тільки зирнути, радо заплакать, Раз пригорнути, раз побалакать (П. Грабовський); Мовчать! […]...
- ПРАВОПИС СПОЛУЧНИКІВ. НАПИСАННЯ СПОЛУЧНИКІВ РАЗОМ І ОКРЕМО Службові частини мови. Сполучник & 35. ПРАВОПИС СПОЛУЧНИКІВ. НАПИСАННЯ СПОЛУЧНИКІВ РАЗОМ І ОКРЕМО Ту мову, як музику, в хвилях лелію, Вона мені сниться іще крізь роки: Доноситься з вітром слова Гамалії И пісні, що співали колись козаки. Є. Лещук ПАМ’ЯТАЙМО Написання сполучників разом Правила Приклади Складні сполучники, які не мають однозвучних з ними слів, а […]...
- Написання сполучників – Орфографія Українська мова Орфографія Написання сполучників 1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо; також слова абощо, тощо. 2. Окремо пишуться: […]...
- Правопис сполучників – Сполучник УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ Сполучник Правопис сполучників Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: Адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо; також слова: Абощо, тощо. […]...
- Вживання сполучників у простому й складному реченнях Тема: Вживання сполучників у простому й складному реченнях. Мета: закріпити знання учнів про функції сполучника, закріпити вміння розрізняти сполучники, що з’єднують однорідні члени речення, та сполучники, що з’єднують частини складного речення; розвивати логічне мислення, увагу, пам’ять. Тип уроку: урок закріплення нового матеріалу. Обладнання : підручник. І. Повідомлення мети і завдань уроку. ІІ. Відтворення теоретичних відомостей. […]...
- Стилістика односкладних речень Стилістика української мови Стилістика односкладних речень Односкладні речення порівняно з двоскладними в більшості випадків структурно значно менші за обсягом, проте вживаються в усіх стилях мови. Їм властива стилістична своєрідність, яка не може бути зовсім адекватно виражена синтаксичною будовою двоскладного речення. Односкладні речення – речення з одним головним членом, які для вияву повноти і своєрідності своєї […]...
- ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СТАТУСУ СПОЛУЧНИКА – СПОЛУЧНИК СПОЛУЧНИК 1. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СТАТУСУ СПОЛУЧНИКА Усі спроби адекватно витлумачити статус сполучника зводяться до двох основних підходів. Перший, найбільш поширений, зокрема в традиційному мовознавстві, визначає сполучник як службову частину мови, службове слово, включаючи його до загального ряду частин мови. Сполучником називається службова частина мови, що виконує функцію зв’язку (поєднання) членів речення або окремих […]...
- Тематичне тестування (тема: Сполучник, правопис сполучників) Урок № 67 Тематичне тестування (тема: Сполучник, правопис сполучників). Мета: з’ясувати рівень засвоєння знань і сформованості вмінь та навичок стосовно теми “Сполучник, правопис сполучників”; закріплювати вміння застосовувати здобуті теоретичні знання на практиці, навички самостійної роботи, розвивати логічне мислення, увагу, пам’ять. Тип уроку : урок перевірки й обліку здобутих знань, умінь і навичок. Обладання: Тестові завдання. […]...
- ГРАМАТИЧНІ ЗНАЧЕННЯ СПОЛУЧНИКІВ – СПОЛУЧНИК СПОЛУЧНИК 3. ГРАМАТИЧНІ ЗНАЧЕННЯ СПОЛУЧНИКІВ Статус морфеми сполучники мають тому, що, на відміну від слова, яке становить єдність лексичного і граматичного значень, вони є виразниками лише граматичного значення. їм не властиве лексичне значення, що вказує на співвіднесеність зі світом предметів. Як і релятивні морфеми в структурі морфологічного слова, сполучники передають семантику відношень. Щоправда, ці відношення […]...
- Стилістика мови і стилістика мовлення – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика мови і стилістика мовлення Терміни “стилістика мови” і “стилістика мовлення” треба розмежовувати, як і терміни й відповідні їм реалії “мова” і “мовлення”. Наукові підвалини для розмежування цих лінгвальних явищ заклав відомий німецький лінгвіст, основоположник теорії загального мовознавства Вільгельм фон Гумбольдт (1769 -1835). Кожне мовлення, на його думку, суб’єктивне, але передусім – […]...
- Стилістика неозначено-особових речень Стилістика української мови Стилістика неозначено-особових речень Серед односкладних речень виокремлюють неозначено-особові – речення, у яких виконувач дії мислиться неозначено, а головний член речення виражений формою 3-ї особи множини теперішнього, майбутнього часу або ж формою множини минулого часу чи множинною формою умовного способу: читають; будуть читати; читатимуть; читали, прочитали; читали б, прочитали б; Будуть стояти до […]...
- Стилістика службових слів Стилістика української мови Стилістика службових слів Кількісно невелику групу слів (їх у мові всього кілька сотень) становлять слова, які прийнято називати не повнозначними, службовими. Цим означенням аж ніяк не применшується їх важливість у мовній системі, у мовленні будь-кого. Якщо з речення, а ще більше – із кілька реченнєвого відрізка мовлення вилучити службові слова, то його […]...
- Поєднання однорідних членів речення за допомогою сполучників. (Вправи 66-69) Тема. Поєднання однорідних членів речення за допомогою сполучників. (Вправи 66-69). Мета. Формувати поняття про сполучниковий зв’язок між однорідними членами речення; виробляти вміння інтонаційно правильно читати речення з однорідними членами, ставити розділові знаки на письмі, самостійно складати речення. Обладнання: мовний матеріал. Хід уроку I. Організація класу. II. Перевірка домашнього завдання. – Прочитайте речення, назвіть у ньому […]...
- Сполучник УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ Сполучник Сполучником називається службова частина мови, яка вживається для зв’язку однорідних членів речення, частин складного речення та складових частин тексту. Сполучник не має лексичного значення, не змінюється, не буває членом речення, не входить ні до члена речення, ні до частин складного речення. За будовою розрізняють сполучники прості, складні й […]...
- Стилістика безособових речень Стилістика української мови Стилістика безособових речень У всіх стилях мови з неоднаковою активністю використовуються безособові односкладні речення. Безособовими називаються такі речення, головний член яких означає стихійну дію чи стан природи або ж таку дію чи стан особи, які трапляються з нею незалежно від її волі: І світає, і смеркає, День Божий минає… (Т. Шевченко); Давненько […]...
- Стилістика і її підрозділи – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика і її підрозділи Стилістика як особлива галузь і система знань про мову має такі основні підрозділи: – загальна теорія і практика функціонування мови; – вчення про стилі, жанри і форми мови; – вчення про функції всіх одиниць мови – фонем (звуків), морфем, слів у складі речень, речень будь-якої структури, еквівалентів речення […]...
- Стилістика літературної мови і діалектне мовлення – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика літературної мови і діалектне мовлення Стилістика як лінгвістичне вчення про функціонування мови, всіх елементів її структури в повному обсязі стосується лише літературної мови, тобто мови унормованої, всенародної, за сучасних умов переважно національної, яка виявляється у всіх стилях, жанрах мови, в її усній і писемній формах. Діалектне мовлення, використання якого завжди обмежене […]...
- Стилістика мовних одиниць і мовних рівнів – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика мовних одиниць і мовних рівнів Мова, вся її система формується з мовних одиниць і мовних рівнів. Мовними одиницями є різнотипні елементи мови, її складові. До основних, визначальних мовних одиниць належать фонеми (звуки), морфеми (корені слів, афікси), слова, словосполучення, члени речення і речення. Усі мовні одиниці матеріальні за своєю природою, бо становлять […]...
- Стилістика речень з відокремленими членами Стилістика української мови Стилістика речень з відокремленими членами Одним із часто реалізовуваних способів вираження думки є речення з відокремленим членом (членами) речення, серед них і з уточнюючим відокремленим членом. Відокремлення в реченні – це своєрідне смислове та інтонаційне виділення в ньому одиничного або поширеного (дво – чи кількаслівного) члена речення. Комунікативно раціональне використання речень з […]...
- Стилістика словосполучень Стилістика української мови Стилістика словосполучень Для культури мовлення важливим є стилістичне використання всієї різноманітності словосполучень у структурі речення. Словосполучення – лексико-семантична й граматична цілість щонайменше двох повнозначних слів, поєднаних підрядним або сурядним зв’язком. Словосполучення становить речення або його частину: Розвинена мова; Любов і ненависть; Невже тебе не зачудовує, – як наш народ в труді росте? […]...
- Використання сполучників у простому й складному реченнях: сполучники сурядності й підрядності МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ СПОЛУЧНИК & 37 Використання сполучників у простому й складному реченнях: сполучники сурядності й підрядності 1. Які члени речення називаються однорідними? 2. Які за значенням сполучники служать для зв’язку однорідних членів речення? 3. Які речення називаються складними? 4. Які за значенням сполучники зв’язують рівноправні частини складного речення? 5. У якому складному реченні вживаються сполучники […]...
- ПОЄДНАННЯ ОДНОРІДНИХ ЧЛЕНІВ РЕЧЕННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ СПОЛУЧНИКІВ Мета: вдосконалювати знання учнів про структуру речення; формувати поняття про сполучниковий зв’язок між однорідними членами речення; розвивати вміння інтонаційно правильно читати речення з однорідними членами речення, ставити розділові знаки на письмі; виховувати старанність. ХІД УРОКУ I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ 1. Гра “Слово заміни – нове речення склади!” – Прочитайте. Виділені слова замініть […]...
- Розділові знаки між сурядними частинами складного речення – Складносурядне речення СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Складносурядне речення Розділові знаки між сурядними частинами складного речення У складному реченні між сурядними частинами можуть ставитися кома, крапка з комою або тире. 1. У складному реченні між сурядними частинами, з’єднаними сполучниками сурядності І (й), та, а, але, ні… ні, зате, проте, однак, або, чи, то… то, або… або, чи… чи та […]...
- Написання сполучників разом, окремо й через дефіс – Сполучник як службова частина мови МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ Сполучник як службова частина мови Написання сполучників разом, окремо й через дефіс Пишуться Разом складні сполучники, утворені з двох або більшої кількості слів: Аби, аніж, втім, зате, мовби, мовбито, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, буцімто, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, таж, також, теж, тобто, тож, […]...
- Стилістика номінативних речень Стилістика української мови Стилістика номінативних речень Семантично, структурно й стилістично номінативні (називні) речення суттєво відрізняються від дієслівних односкладних конструкцій: у номінативних односкладних реченнях йдеться про буття предмета, особи чи явища. Головний член речення у них виражається іменником, іменниковим займенником або субстантивованим словом у називному відмінку: Високі сосни. Серпень. Спека. Усе так звично. Синь ріки. Летять […]...
- Стилістика в системі розділів науки про мову – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика в системі розділів науки про мову Поступове й дедалі грунтовніше вивчення багатьох мов, їх основних структурних компонентів, усіх одиниць мови від античних часів спричинилось до того, що вже у 20-ті роки XIX ст. сформувалась окрема самостійна галузь знань – наука про мову (мовознавство, лінгвістика). Мовознавство, або лінгвістика (лат. lingua – мова), […]...
- Прийменник. Написання окремо прийменників з іншими частинами мови. Сполучник. Уживання сполучників і, та, й, а, але для зв’язку слів у реченні. Кома перед сполучниками а, але ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ Урок № 15 Тема: Прийменник. Написання окремо прийменників з іншими частинами мови. Сполучник. Уживання сполучників і, та, й, а, але для зв ‘ язку слів у реченні. Кома перед сполучниками а, але Мета: повторити вивчене про прийменник і сполучник, формувати навички написання прийменників з іншими словами окремо, формувати вміння відрізняти […]...
- НАПИСАННЯ СПОЛУЧНИКІВ § 47. НАПИСАННЯ СПОЛУЧНИКІВ Вправа 497 I. Коли б усе було добре, тому що гарний, але ж це неправда, отож думайте самі, ніби нічого й не сталося, дарма що малий, хоч би й сніг ішов, або ж мовчи, немовбито все зрозуміло, немовби мене знає. II. Після невеликої сварки хлопчаки знову грали у футбол, ніби нічого […]...
- Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови 1. Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика становить лінгвістичне вчення про найумотивованіше й найдоцільніше послуговування мовою, її одиницями – фонемами (звуками ), морфемами, словами, словосполученнями й сполученнями слів, членами речення, реченнями, еквівалентами (замінниками ) речень і текстами. Кожна окрема мовна одиниця має своє нормативне або ж діалектне буття, стилістичні можливості. Стилістика – це […]...
- Стилістика речень із звертанням і стилістика звертань – речень Стилістика української мови Стилістика речень із звертанням і стилістика звертань – речень Важливою семантико – структурною та інтонаційною особливістю багатьох речень є наявність у них звертання (звертань). Звертання – інтонаційно виділене в реченні слово або сполучення слів (не член речення), що ним називається істота або персоніфікований предмет, якому адресується мовлення в усній або писемній формах. […]...
- Сполучник як службова частина мови. Види сполучників за будовою та походженням МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ СПОЛУЧНИК Для поєднання між собою однорідних членів речення або частин складних речень використовують службову частину мови – сполучник. Сама назва говорить про те, що він служить для сполучення, для поєднання окремих частин у ціле. Зміст вправ і завдань розділу про сполучник спонукатиме вас до роздумів на тему “Я і людство”. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ДО […]...
- Стилістика речень із вставними і вставленими одиницями Стилістика української мови Стилістика речень із вставними і вставленими одиницями Усі мовні одиниці набувають у мовленні тільки їм властивих функцій, які мовець усвідомлює чи тільки уявляє. До таких мовних і мовленнєвих одиниць належать, зокрема, вставні і вставлені слова, сполучення слів і речення, які містять додаткові, часто побіжні повідомлення, зауваження до того, що виражається членами (членом) […]...
- Стилістика членів речення, питальних і спонукальних речень Стилістика української мови Стилістика членів речення Важливу стилістичну функцію виконує член речення – мінімальна і найпоширеніша синтаксична одиниця, яка виражає в реченні певне поняття, називає особу (особи), предмет, дію, стан людини або явища, ознаку, ознаку ознаки (прислівники) або кількість. Своєрідної комунікативної функції, самостійності й особливої вагомості член речення набуває тоді, коли трансформується, перетворюється на окреме […]...
- Стилістика прийменників Стилістика української мови Стилістика прийменників Службові слова, які в поєднанні з повнозначними словами виражають залежність їх від інших слів у реченні або в словосполученні, називаються прийменниками. Вони використовуються для вираження найрізноманітніших відношень між синтаксично незалежним і залежним словом у реченні або в словосполученні. Прийменники вживаються тільки з непрямими відмінками іменних слів. Прийменники в українській мові […]...
- Стилістика речень з однорідними членами Стилістика української мови Стилістика речень з однорідними членами Члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію (певного головного або другорядного члена речення), перебувають у тих самих синтаксичних відношеннях з якимсь іншим членом речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком, називають однорідними членами речення. Вони (нерідко в поєднанні з узагальнюючим словом чи сполученням слів) розгортають речення синтаксично, […]...
- МОВЛЕННЯ ЯК ПРЕДМЕТ СТИЛІСТИКИ Й КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ. СТИЛІСТИКА ТА ЇЇ ПІДРОЗДІЛИ: СТИЛІСТИКА МОВИ Й СТИЛІСТИКА МОВЛЕННЯ, ЇХ ВІДМІННІСТЬ ВСТУП Урок № 1 МОВЛЕННЯ ЯК ПРЕДМЕТ СТИЛІСТИКИ Й КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ. СТИЛІСТИКА ТА ЇЇ ПІДРОЗДІЛИ: СТИЛІСТИКА МОВИ Й СТИЛІСТИКА МОВЛЕННЯ, ЇХ ВІДМІННІСТЬ Мета: навчити учнів розрізняти поняття “культура мовлення” та “стилістика”, терміни “стилістика мови” й “стилістика мовлення”; розвивати вміння визначати стилі мовлення та виділяти засоби створення емоційно-експресивної виразності; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у […]...
- Стилістика узагальнено-особових речень Стилістика української мови Стилістика узагальнено-особових речень Односкладні узагальнено-особові речення найчастіше вживають у розмовно-побутовому, художньому і, менш часто, в публіцистичному стилях мови. Майже зовсім не характерні вони для офіційно-ділового стилю мови в його писемному вияві (формі). Узагальнено-особові речення – це такі односкладні конструкції, в яких дія (стан) сприймається узагальнено, як така, що за певних умов може […]...