Структура і функції усного й писемного мовлення – Стилі і форми мови
Стилістика української мови
Структура і функції усного й писемного мовлення
Терміни “усне мовлення” й “писемне мовлення” належать до найуживаніших у лінгвістиці. Вони позначають наймісткіші і функціонально найважливіші мовні явища, які сукупно утворюють усю систему мови. Ці форми мови ще називають різновидами мови (усний і писемний різновиди літературної мови й мовлення). Однак умотивованішим у цьому значенні є вживання терміна “форма”, бо лексема “різновид” широко використовується на позначення інших понять:
Усне мовлення є виявом того, що існує в усній мові, а писемне мовлення – це реалізація і вияв
Мови писемної. Мовлення – це динаміка мови, її дія, мова у використанні. У літературному українському мовленні можна використати лише те (фонеми, звуки, афікси, слова, найрізноманітніші форми слів і речень), що наявне в українській літературній мові, що через мовлення, використання в мовленні закріпилося у мові, увійшло до її системи.
Порівняльний аналіз усної і писемної форм українського літературного мовлення дає змогу виявити як спільні
– матеріально, фізично. Вони представлені неоднаковою матерією: усне мовлення – фонемами, звуками, інтонацією, а писемне мовлення втілюється в графічних (писаних, друкованих) знаках, переважно в літерах, ієрогліфах тощо;
– інструментально. Ці форми мовлення мають неоднаковий спосіб породження, вияву: одиниці усного мовлення (звуки, слова тощо) утворюються органами мовлення людини, артикулюються, вимовляються, а одиниці писемного мовлення – це записані, надруковані (літери, розділові знаки) графічні знаки;
– способом сприймання. Усі явища, елементи усного мовлення сприймаються на слух і становлять акустичні (слухові) одиниці, а явища писемного мовлення (літери, розділові знаки) сприймаються зором і є оптичними (зримими), спостережуваними мовними одиницями;
– сферою застосування і виконуваною функцією. Вони часто служать неоднаковій спілкувальній меті і використовуються по-різному: в одній ситуації – усно, в інших – доцільно або можна висловитись тільки писемно;
– виявом позамовних засобів спілкування. Жести й міміка в усному і писемному мовленні виявляються по-різному. В усному обміні думками ці засоби діють безпосередньо і сприймаються зором чи на слух у момент їх творення, у своєму природному вияві, а в писемному мовленні вони передаються і сприймаються опосередковано (їх описують), а не в своїй натуральній і первісній формі;
– варіативністю (варіантністю) мовних одиниць. Усне мовлення, реалізуючись у найрізноманітніших виявах інтонації, супроводжуючись міміко-жестикуляційними елементами, формами, порівняно з писемним має значно більшу варіативність значеннєвого і стилістичного вияву: будь-яке речення чи функціональний замінник речення можна реалізувати в безлічі інтонаційних варіантів. Наприклад, український педагог Антон Макаренко (1888-1939) зауважив, що він “став справжнім майстром тільки тоді, коли навчився вимовляти Іди сюди! з 15-20 відтінками”. Водночас і писемне мовлення не є безпорадним у відтворенні інтонації. Наприклад, існує багато способів записати слова Так і Ні, пор.: Так., Так…, Так!, Так!!, Так!!!, Так?, Т-так., Т-т-ак., Т-т-т-ак та ін. Для цього використовуються графічні знаки – літери для позначення слів, шрифтові виділення (написанням слів з малої і великої літери, курсивом тощо), знаки пунктуації, цифри, хімічні знаки, малюнки та ін.: Головне зараз не Коли, а Де; Ши ку йсь!; Геть! Він – це Людина! Справжня!; Нам гітлерів не треба! Навіть найменших! І сталінів не треба! і т. ін. Однак ці засоби багато в чому поступаються засобам усного мовлення. Писемне мовлення не може до тонкощів відтворити інтонаційно-виражальне багатство мовлення усного;
– темпом, тобто швидкістю вимовляння слів у мовленнєвому потоці. Експериментально вже доведено, що висловлюватись усно можна в 10 разів швидше, ніж писемно;
– організованістю, продуманістю. Усне мовлення, навіть будучи літературним, менш організоване структурно, стилістично, вільніше в доборі мовних засобів, ніж писемне. Це особливо пояснюється технікою, характером вияву обох форм мовлення. Через нестачу часу усне мовлення редагувати, видозмінювати важче; натомість записані думки автор може виправляти, змінювати, доповнювати. Писемне мовлення майже завжди більш продумане, усвідомлене, осмислене, ніж усне. Як слушно зауважує І. Синиця, “вислів Сказав не подумавши сприймається як цілком імовірний випадок, а вислів Написав не подумавши звучить неприродно і непереконливо”. Однак і написане, на його думку, теж “може бути помилковим. Але це вже залежить від якості мислення… До написаного з особливою відповідальністю ставиться не тільки його… автор, але й читач: Так написано. Сам читав… Написане сприймається як продумане і перевірене, а тому й більш переконливе” ;
– способом і засобом спілкування. Усне мовлення є здебільшого способом і засобом безпосереднього, прямого спілкування між наявними співрозмовниками або по телефону, радіо і телебаченню, а писемне мовлення – це здебільшого спілкування між тими, хто роз’єднаний і простором, і часом;
– формою викладу. Писемне мовлення найчастіше монологічне, здебільшого не передбачає негайного реагування, зворотної інформації. Діалог у писемній формі зазвичай створюється за відсутності його учасників (персонажів, дійових осіб) і лише зрідка з метою прямого спілкування (обмін записками, скажімо, на зборах та ін.). В усному мовленні мовець і слухач взаємодіють здебільшого синхронно (одночасно). Поєднанням інформації у двох виявах (того, хто усно висловлюється, і того, хто сприймає висловлену інформацію, продукуючи в цей же час і свою) створюється діалогічне мовлення;
– часом виникнення. Початок формування усного мовлення сягає далеких тисячоліть, коли в найближчих предків людини поступово з’являлась “потреба щось сказати одне одному” (Ф. Енгельс), а писемне мовлення виникло тільки з появою письма приблизно в IV тис. до н. е.
Усе сказане, реалізоване усно, належить до усного мовлення, а все написане від руки чи надруковане становить писемне мовлення. Деякі мовознавці (Н. Шведова, І. Синиця та ін.) вважають, що ніби “далеко не все написане належить до мови писемної”, “як і не все те, що ми слухаємо, є усним мовленням”. Однак формально, за своєрідністю вияву все написане належить до писемного мовлення, а все вимовлене – до усного. Вияв мови у мовленні завжди реалізовується у межах певного стилю.
Усна й писемна форми мовлення перебувають у щонайтіснішій і своєрідній взаємодії, доповнюють одна одну. Неоднакове написання слів впливає на їх вимову, інтонування. Ще більшою мірою вимова слів впливає на їх написання (крім ієрогліфічного, наприклад, китайського письма, знаки якого – ієрогліфи – не відображають конкретного звучання слів – подібно до цифр (5, 26 і т. ін.), кожна з яких слугує знаком певного цифрового поняття і в різних мовах вимовляється по-різному). Крім того, “пишеться багато таких слів, які зовсім незвичні в розмові; усно мовиться багато такого, що його не наважуються вживати у письмі” (А. Мейє).
Створюючись неоднаковою матерією, по-різному сприймаючись, усне й писемне літературне мовлення становлять дві найбільші підсистеми (різновиди, форми) мови й мовлення, які об’єднує нерозривна рівновага, взаємодія і своєрідна можливість взаємної заміни.
Писемне мовлення є первинною формою літературної мови, воно започатковується створенням і використанням літер для позначення звуків. Без писемної фіксації звуків мова не може стати літературною, зрозумілою для всіх, хто нею послуговується. Лише так звані штучні мови (есперанто та ін.) не мають первинної усної форми вияву, не утворюються з неї, а створюються штучно, проте з орієнтацією на якусь мову. Наприклад, есперанто має в своїй основі “мертву” латинську мову. Штучною мовою спілкуються (переважно з іноземцями) лише окремі мовці.
Усне мовлення слугує основою для мовлення писемного. Із запису одиниць усного мовлення і починається писемна форма мови, яка завжди репрезентує собою пізніше культурне надбання людини. Отже, писемне мовлення є відображенням усного.
Основи теорії усного й писемного мовлення ще в 20 – 30-ті роки XIX ст. виклав В. фон Гумбольдт. Він вважав, що “передусім потрібно вивчати живі мови в їх усній формі”, бо “живе мовлення – це перший і справжній стан мови”, що “…мова живе в мовленні, а не в словниках і граматиках”. Звісно, в них мова певним чином тільки фіксується і зберігається. На його думку, “писемність робить живу мову непорушною, зберігаючи її у вигляді мумії”, “писемне мовлення передбачає відтворення його живим словом”. Міркування В. фон Гумбольдта оригінальні, але іноді перебільшені, отже й неточні: “Слово записане є тільки скелетом вимовленого чи вимовлюваного слова”.
Розвиток обох форм мови значною мірою визначається їх взаємодією і взаємовдосконаленням.
Писемне й усне мовлення тісно пов’язані з внутрішнім мовленням, яке стосується особливої психічної діяльності людини і реалізується тільки в ній самій. Внутрішнє мовлення – це мовлення – мислення про себе, про інших, про будь-що, але тільки для себе. Зовнішнє мовлення (усне й писемне), навпаки, є засобом спілкування з іншими.
Усне мовлення – це завжди основа для мовлення писемного. Усне мовлення найелементарніше започатковується з перших днів життя дитини, починається з утворюваних немовлям нечленоподільних звуків, які тільки пізніше стають справжніми звуками, словами – звуками, а згодом і словами певної конкретної і, як правило, рідної мови. Усне мовлення залишається для кожного мовця єдиним засобом спілкування до тих пір, поки він не почне оволодівати технікою письма. Писемне мовлення найбільшою мірою формується через усне мовлення і є наслідком навчання, зорієнтованого вмінням фіксувати з допомогою літер одиниці усного мовлення. Від уміння висловлюватися усно й писемно залежить успіх спілкування мовців за найрізноманітніших ситуацій життя.
Отже, в наявності і функціонуванні обох форм мови – усної (первинної) і писемної (вторинної) – знаходить свій вияв розвиток мови, її всенародний літературний статус, повноцінне утвердження в суспільному житті.
Related posts:
- Культура усного й писемного мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Культура усного й писемного мовлення Культуру усного й писемного мовлення, тобто його стилістику, кожен із мовців навіть за найсприятливіших умов опановує поступово. Бо мова безмежно багата на слова і їх лексичні значення, на фразеологізми, різноманітна в граматичній будові і фонетичному оформленні та вияві. Для дитини, яка ще не навчається письму, усне мовлення […]...
- Культура усного і писемного мовлення РОЗДІЛ 1. МОВА І МОВЛЕННЯ § 2. Культура усного і писемного мовлення Пояснення Культура мовлення – це правильність, точність, виразність мовлення. Щоб гарно говорити, треба знати мову, якою спілкуєшся з іншими. Краще говорить і пише той, хто багато читає і вміє уважно слухати. За допомогою усного мовлення люди частіш за все передають один одному свої […]...
- Стилі і форми мови Стилістика української мови 2. Стилі і форми мови Теорія і практика стилістики стосується мовних стилів і найтиповіших виявів усного й писемного мовлення. Важливо, щоб кожне усне чи писемне висловлювання набувало ознак певного стилю, жанру, осмислювалось стилістично, тобто як функціонально найдоцільніше....
- Усне мовлення, розмовне мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Усне мовлення, розмовне мовлення Терміни “усне мовлення” й “розмовне мовлення” семантично не тотожні. Позначувані ними мовні явища мають як спільні, так і відмінні ознаки. Однак ці поняття не завжди розглядають розмежовано, як окремі термінологічні словосполучення. Наприклад, у СУМі прокоментовано тільки споріднені з ними найменування: усний (виражений у звуковій формі), усність (усність фольклору, […]...
- Культура усного і писемного мовлення. Слова ввічливості Тема: Культура усного і писемного мовлення. Слова ввічливості Мета: розширити уявлення учнів про культуру мовлення і спілкування; вчити володіти словами ввічливості; розвивати навички етичних норм поведінки під час спілкування; сприяти розвитку пам’яті, активізації словника; виховувати увагу до мовленнєвого слова, повагу до людей і самих себе. Обладнання: підручник, зошит. Перебіг уроку І. Організаційний момент Нам урок […]...
- Книжне мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Книжне мовлення Якщо усне мовлення знаходить свій вияв у всіх стилях мови (крім епістолярного), а розмовне мовлення – це мовлення тільки в межах одного розмовно-побутового стилю, то терміном “книжне мовлення” позначаються суттєво інші мовні явища. Тільки за окремими ознаками ці явища збігаються з тим, що називають мовленням усним і мовленням розмовним. Книжне […]...
- Загальна характеристика стилів мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Загальна характеристика стилів мови і мовлення У сучасному мовознавстві лексемою “стиль” прийнято позначати своєрідну манеру й спосіб усного і писемного висловлювання, реалізовуваного за однотипних умов спілкування і з однаковою метою. Цей самий термін уживається і як найменування багатьох вужчих мовних і мовленнєвих явищ, понять, зокрема різних галузей науки, мистецтва, сфер громадської діяльності, […]...
- Загальні ознаки усного мовлення Тема 8. Особливості усного професійного спілкування План: 1. Загальні ознаки усного мовлення. 2. Характеристика видів усного професійного спілкування (прийом відвідувачів; телефонна розмова, телефонний етикет; ділові засідання, етика ділового спілкування). 3. Усне публічне мовлення. Жанри та види публічних виступів. Окремі зауваження до мови публічного виступу. 4. Орфоепічні та акцентологічні норми в усному спілкуванні. 5. Засоби милозвучності […]...
- Науковий стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Науковий стиль мови і мовлення Літературне мовлення наукового стилю в обох його формах (писемній та усній) у своєму типовому вияві суттєво відрізняється від усіх інших мовних стилів. Писемна форма – первинна, найбільш традиційна й показова для нього. З неї починається й сама літературність, нормативність кожної мови. Перші писемні фіксації мовлення становлять початок […]...
- Стиль мови і культура мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Стиль мови і культура мовлення Наявність стилів мови в сучасних літературних мовах, зокрема і в українській, є одним з найвагоміших показників їх високого розвитку, прогресу, повноцінного функціонування. Обсяг і багатство кожного стилю визначаються обсягом і станом розвитку тієї сфери життя, яку обслуговує мова в параметрах певного стилю з його своєрідними мовним засобами. […]...
- Стиль мови і стиль мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Стиль мови і стиль мовлення Терміни “стиль мови” і “стиль мовлення” синонімічні. Все ж у мовознавчій теорії і в мовленнєвій практиці їх потрібно розмежовувати. Стиль мови – різновид літературної мови; один із своєрідних способів використання літературної мови. Поняття “стиль мови” засвідчує високий рівень розвитку мовних засобів, їх багатство, уніфікацію, відпрацьовуваність, унормованість у […]...
- Епістолярний стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Епістолярний стиль мови і мовлення Цей стиль суттєво й своєрідно відрізняється від усіх інших стилів. Епістолярне мовлення має тільки писемну форму вияву, хоча тексти цього стилю (приватні листи, записки, щоденникові записи, мемуари і йод.) можуть бути прочитані і вголос. “Усна” форма епістолярного мовлення є тільки особливим відтворенням мовлення писемного. У мовленні в […]...
- Офіційно-діловий стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Офіційно-діловий стиль мови і мовлення За нинішніх умов суспільного життя в Україні офіційно-діловий стиль української літературної мови у найтиповішій для нього писемній формі представлений у розгалуженій системі сучасних документів: в оформленні автобіографій, актів, довідок, договорів, доповідей, записок, доручень, заяв, звітів, інструкцій, квитанцій, листів, наказів, посвідчень, постанов, правил, пояснювальних записок, протоколів, рапортів, розписок, […]...
- Конфесійний стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Конфесійний стиль мови і мовлення Мовлення в межах конфесійного (лат. confesio – визнання, сповідь) стилю, або конфесійне мовлення, обслуговує культово-професійні потреби священнослужителів – дияконів, священиків, єпископів, інших духовних осіб, а також (меншою мірою) парафіян, тих, хто вірить у Бога. Розумово-мовленнєву основу конфесійного стилю становить Біблія (грец. biblia – книги) – найпоширеніша у […]...
- Публіцистичний стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Публіцистичний стиль мови і мовлення Лінгвістично і в той час вичерпно осмислити публіцистичний стиль мови і мовлення непросто, бо лексично й граматично він неоднорідний. Цей стиль різножанровий, через що й розлогий стилістично, і водночас за багатьма визначальними ознаками помітно індивідуальний. Мовлення у виявах публіцистичного стилю – це мовлення засобів масової інформації: радіо, […]...
- Розмовно-побутовий стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Розмовно-побутовий стиль мови і мовлення Літературне мовлення в цьому стилі наймасовіше, найчастотніше, воно реалізується всіма верствами населення. Розмовно-побутове мовлення у своєму типовому вияві представлене своєрідними для цього стилю мовними особливостями – фонетико інтонаційними, лексичними, фразеологічними, морфологічними й синтаксичними. Цей стиль має усну (переважно) й писемну форми вияву, його характеризує широка варіативність (варіантність) […]...
- Стилістика експресивних різновидів мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Стилістика експресивних різновидів мовлення Мовлення людини – одна з визначальних складових її Я, тому природним є те, що кожен мовець намагається (свідомо чи інтуїтивно) висловлюватися стилістично – правильно і точно, образно, етично й естетично. Однак за багатьох життєво-мовленнєвих ситуацій мовлення буває спонтанним, наперед не продуманим, а тому й недосконалим. Мовлення в межах […]...
- Синтаксис усного й писемного ділового мовлення Тема 6. Синтаксичні особливості професійного мовлення 3. Синтаксис усного й писемного ділового мовлення Готуючи текст для публічного виступу, слід пам’ятати про суттєву різницю між писемним і усним його варіантами. Речення, значні за кількістю слів i ускладнені за будовою багатьма відокремленими обставинами, означеннями, вставними і вставленими конструкціями, цілком можливі в науковій статті, монографії та под., і […]...
- Художній стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Художній стиль мови і мовлення Художній стиль, як і всі інші мовні стилі, одночасно є і стилем мови (певним комплексом своєрідних стилетвірних засобів – тропеїчно, передусім метафорично, вживаних слів, синонімів, омонімів та ін.), і стилем мовлення, тобто писемним і усним використанням усіх стилетвірних засобів художнього стилю як особливої мовної комунікативної підсистеми. Художньо-літературний […]...
- Стилістика діалогів і монологів – Стилі і форми мови Стилістика української мови Стилістика діалогів і монологів Усне й писемне мовлення поділяється на мовлення діалогічне (діалоги) і мовлення монологічне (монологи). Діалог (грец. dialogos – розмова, бесіда) – форма усного й писемного мовлення; розмова між двома особами. Кожне окреме висловлювання мовця в діалозі (окреме речення чи кілька речень) називають реплікою. Кожна з реплік у діалозі звернена […]...
- Поняття про стилі мовлення – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Поняття про стилі мовлення Стиль мовний – це різновид літературної мови, який використовується в певному суспільному аспекті життя людей. Це і побутове спілкування, і офіційно-ділові відносини, і законотворча діяльність, і наукові праці, і публіцистична праця, і художня творчість тощо. У кожній з цих сфер життя суспільства […]...
- Усне й писемне мовлення Урок 4 Тема. Усне й писемне мовлення Мета: актуалізувати знання дітей про види мовлення, познайомити й вчити дотримуватись вимог щодо усного і писемного мовлення; виховувати бажання до збагачення свого мовлення засобами художньої літератури; розвивати мовлення учнів. Обладнання: картки зі словами. ХІД УРОКУ I. Перевірка домашнього завдання (вправа 12) – Прочитайте, які висловлювання про мову ви […]...
- Стилетвірні й нестилетвірні ознаки як лінгвальні основи стилю – Стилі і форми мови Стилістика української мови Стилетвірні й нестилетвірні ознаки як лінгвальні основи стилю Кожен мовний стиль формується із стилетвірних і нестилетвірних явищ, особливостей. Саме стилетвірними мовними одиницями один стиль мови відрізняється від усіх інших стилів. Такі засоби зосереджують у собі неповторну стильову своєрідність, сконцентровано виявляються в одному стилі, а в інших простежуються лише частково. Наприклад, слова і […]...
- Особливості писемного професійного мовлення Тема 1. Літературна мова як основа ділового та професійного спілкування. Стилістична диференціація української літературної мови 3. Особливості писемного професійного мовлення УСНЕ: – Первинне – Діалогічне (полілогічне), монологічне. – Розрахована на певних слухачів – співрозмовників. – Непідготовлена заздалегідь – Живе спілкування – Інтонація, міміка, жести – Імпровізація – Чітко індивідуалізоване мовлення – Емоційне й експресивне мовлення […]...
- Стилістика мови (мовлення) і культура мови (мовлення) – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика мови (мовлення) і культура мови (мовлення) Розуміння термінів “стилістика мови” і “стилістика мовлення” дає змогу зрозуміти сутність термінів “культура мови” і “культура мовлення”. Культура мови як навчальна дисципліна відрізняється від дисципліни стилістика загалом тільки тим, що навчальним курсом передбачено вивчення її (у вимірах окремого розділу) таких комунікативно-стилістичних властивостей зразкового з усіх […]...
- Стилі української мови – СТИЛІСТИКА СТИЛІСТИКА Стилі української мови Сучасна українська літературна мова обслуговує різні сфери суспільного життя, тобто є багатофункціональною. Це зумовлює її функціонально-стильове розмежування – поділ на функціональні стилі. Кожен стиль має свої властивості (мовні норми), які виділяють його серед інших стилів і найкраще відповідають меті спілкування. Функціональний стиль – різновид мови з властивими йому мовними засобами (лексичними, […]...
- Уявлення про усне й писемне мовлення. Культура мовлення Урок 13 Тема. Уявлення про усне й писемне мовлення. Культура мовлення Мета: розширити та поглибити знання дітей про мовлення, ознайомити з видами мовлення, їх особливостями, з правилами культури усного й писемного мовлення; розвивати спостережливість вміння порівнювати й робити висновки; виховувати культуру мовлення. Обладнання: малюнки із зображенням дітей, які розмовляють і пишуть. ХІД УРОКУ I. Організаційний […]...
- Контроль навичок усного мовлення II Семестр ПОВТОРЕННЯ УРОК 98 Тема. Контроль навичок усного мовлення Мета: – проконтролювати рівень набутих знань, умінь і навичок усного мовлення з вивчених протягом семестру тем; – проконтролювати учнівські вміння роботи зв’язне повідомлення за певною ситуацією, без попередньої підготовки підтримувати спілкування в межах вивченої тематики; – прищеплювати повагу до навчання, розвивати самостійне мислення. ХІД УРОКУ […]...
- Розмовний стиль – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Розмовний стиль Сфера використання – усне повсякденне спілкування у побуті, на виробництві. Основне призначення розмовного стилю – бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з’ясування побутових стосунків. У розмовному стилі відсутній попередній відбір мовного матеріалу. Вживаються разом із нейтральною лексикою стилістично знижені мовні засоби: фразеологізми, діалектизми, […]...
- Контроль навичок писемного мовлення за І семестр І семестр ТЕМА “МЕДИЦИНА. ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ” УРОК 44 Тема. Контроль навичок писемного мовлення за І семестр Мета: – перевірити навички писемного мовлення; – навчити учнів самостійного виконання завдань тестового характеру, правильного вибору комунікативних завдань; – виховувати позитивне ставлення до навчання; – розвивати мовну здогадку й логічність висловлювання. ХІД УРОКУ I. Організація класу. Привітання II. […]...
- Зв’язне мовлення. Стилі мовлення. Офіційно-діловий стиль. План роботи. Оголошення І СЕМЕСТР ІМЕННИК Урок № 17 Тема: Зв’язне мовлення. Стилі мовлення. Офіційно-діловий стиль. План роботи. Оголошення Мета: дати поняття про офіційно-діловий стиль, пояснити сферу його вживання, основні види (жанри), функції стилю (інформативну та волюнтативну), ознаки стилю (точність, доступність, лаконічність, конкретність, чіткість), мовні особливості; дати поняття про ділові папери, їхні види та призначення; формувати вміння складати […]...
- Основні розділи української мови як навчального предмета Українська мова Основні розділи української мови як навчального предмета Фонетика вивчає звуки мови і мовлення, наголос, склад. Графіка вивчає умовні знаки при передачі на письмі усного мовлення (букви, апостроф, знак наголосу, дефіс, крапка, знак питання, знак оклику, кома, тире, двокрапка, лапки, дужки). Орфографія – це система правил передачі звуків мови (слів і їх форм) на […]...
- Науковий стиль – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Науковий стиль Цей різновид літературної мови використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю – монолог. При складенні текстів наукового стилю завжди присутній попередній відбір мовних одиниць, стилістичних засобів. […]...
- Стилістика мови і стилістика мовлення – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика мови і стилістика мовлення Терміни “стилістика мови” і “стилістика мовлення” треба розмежовувати, як і терміни й відповідні їм реалії “мова” і “мовлення”. Наукові підвалини для розмежування цих лінгвальних явищ заклав відомий німецький лінгвіст, основоположник теорії загального мовознавства Вільгельм фон Гумбольдт (1769 -1835). Кожне мовлення, на його думку, суб’єктивне, але передусім – […]...
- Усне і писемне мовлення. Культура мовлення. (Вправи 8-11) Тема. Усне і писемне мовлення. Культура мовлення. (Вправи 8-11). Мета. Допомогти учням зрозуміти, то мова – це суспільне явище, яке має свій ріст і розвиток, людське середовище, що користується цією мовою; виховувати любов і повагу до слова. Обладнання: таблиця “Усне і писемне мовлення”, додаток 3. Хід уроку I. Організація класу. II. Актуалізація опорних знань учнів. […]...
- УРОК РОЗВИТКУ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ. СКЛАДАННЯ ЗАПИТАНЬ І ВІДПОВІДЕЙ НА ЗАДАНУ ТЕМУ Мета: вчити учнів складати запитання і відповіді, об’єднуючи їх однією темою; збагачувати лексичний словник; викликати бажання передавати свої враження влучними образними виразами; розвивати зв’язне мовлення, творче мислення, уяву, увагу, пам’ять, спостережливість; виховувати інтерес до вивчення української мови. Хід уроку ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ Уроки творчості, натхнення уроки, Добра і радості, і мудрості глибокої, Усі шляхи тернисті перейти […]...
- Розвиток зв’язного мовлення. Стилі мовлення ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ УРОК № 7 Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Стилі мовлення Мета: дати учням загальне уявлення про стилі мовлення, сферу вживання кожного з них; навчити визначати стилі мовлення, знаходити стилістичні помилки; прищеплювати любов до птахів, до тварин. Обладнання: підручник. ХІД УРОКУ I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ Перевірка домашньої вправи. II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ […]...
- Стилістика літературної мови і діалектне мовлення – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика літературної мови і діалектне мовлення Стилістика як лінгвістичне вчення про функціонування мови, всіх елементів її структури в повному обсязі стосується лише літературної мови, тобто мови унормованої, всенародної, за сучасних умов переважно національної, яка виявляється у всіх стилях, жанрах мови, в її усній і писемній формах. Діалектне мовлення, використання якого завжди обмежене […]...
- Контроль навичок писемного мовлення II Семестр ПОВТОРЕННЯ УРОК 97 Тема. Контроль навичок писемного мовлення Мета: – проконтролювати рівень сформованості граматичних навичок учнів під час виконання письмових тестових завдань; – виховувати позитивне ставлення до навчання, увагу, уміння чітко виконувати інструкції вчителя; – розвивати мовну здогадку й логічність граматичного висловлювання. ХІД УРОКУ I. Організація класу. Привітання II. Підготовка до іноземного мовлення […]...
- Доречність мовлення Стилістика української мови Доречність мовлення Однією з комунікативно-стилістичних якостей мовлення є доречність – абстрактний іменник до прикметника “доречний” (який відповідає обстановці): Євген Вікторович визнавав доречність подібних міркувань Преображенського (І. Ле). Доречність мовлення неодмінна ознака стилістично досконалого, довершеного, бездоганного за своїм змістом і структурою мовлення. Реалізовується вона годі, коли певні ресурси мови, її фонетичні, лексичні, фразеологічні […]...