Структура управління організацією

Related posts:

1. Управлінська структура Управлінська структура – сукупність окремих підрозділів організації (підприємства, компанії та ін.), відповідних органів управління ними і комплекс взаємозв’язків між суб’єктами управління окремими підрозділами. У межах У. с. виділяють органи управління безпосередніми виробничими процесами (окремими підрозділами, цехами, бригадами) й органи загального управління організації та її управлінських ланок (підрозділів, цехів та ін.). Гранична кількість об’єктів, якими можна […]...
2. Лінійно-функціональна структура управління Лінійно-функціональна структура управління – форма управління фірмою, корпорацією, яка передбачає поєднання лінійного і функціонального управління (передання спільних для кількох підрозділів функцій одному органу (підрозділу) або виконавцю), що дає змогу поєднувати централізацію і децентралізацію в управлінні. Управління здійснює рада директорів або вищих менеджерів, управлінські рішення розробляють висококваліфіковані фахівці відповідно до напрямів діяльності фірми, корпорації з урахуванням […]...
3. Організаційна структура управління Організаційна структура управління – внутрішня будова конкретної системи управління, що охоплює усі її елементи та існуючі між ними взаємозв’язки, взаємодії, стосунки. Головними елементами будь-якої системи управління є суб’єкт управління (керуючий суб’єкт), який приймає рішення, обов’язкові для виконання, та об’єкт управління (керований об’єкт), який зобов’язаний виконувати управлінські рішення. У державному управлінні керуючими суб’єктами, як правило, є […]...
4. Дивізіональна структура управління Дивізіональна структура управління (англ. devision – поділ, розподіл) – структура управління підприємством, фірмою, компанією, за якої відділи, наділені оперативною самостійністю, вступають у договірні відносини один з одним, отримують прибутки і здійснюють самофінансування, а вище керівництво приймає стратегічні рішення (ставить довготермінові цілі та планує заходи щодо їх реалізації – розширення масштабів виробництва, модернізація підприємства тощо). За […]...
5. Матрична структура управління Матрична структура управління – структура, сформована за функціональним принципом (система управління поділена на функціональні служби, за кожною з яких закріплено певні роботи чи проект) у поєднанні з лінійною та програмно-цільовою. їх вибір і поєднання залежать від типу виробництва, характеру технологічних операцій, поставленої мети і цілей. Так, для масового серійного виробництва більше підходять лінійні та функціональні […]...
6. Децентралізація управління Децентралізація управління – цілеспрямований процес організаційних змін на мікро – та макрорівнях, пов’язаний з переданням на нижчі ланки управління функцій вищих органів, зі зростанням частки нижчих ланок управління у виконанні окремих важливих функцій вищих ланок управління, а також функцій, які виконувались спільно різними ланками управління. Крім того, важливою ознакою Д. у. є зростання ролі економічних […]...
7. Лінійна структура управління Лінійна структура управління – централізована форма управління, за якої у багаторівневих системах управління всі функції управління (накази, розпорядження) здійснює вищестояща ланка (начальник, президент та ін.), а підлеглі виконують ці накази. Л. с. у. реалізується у взаємовідносинах між начальником і підлеглими за ієрархічною структурою згори донизу. Усі розпорядження надходять від одного начальника, а для керівника кожного […]...
8. Ієрархія організаційна Ієрархія організаційна – форма побудови держави, організацій та інших соціальних інститутів на основі централізації та підпорядкування (управління, контролю, примусу тощо) нижчих, але більших за своїм складом ланок вищими, менш численними. Форма вияву І. о. – залежність індивідів нижчих ланок соціально-економічної структури від індивідів вищих ланок (звідси – певною мірою соціально-економічна нерівність), а також обмеження свободи […]...
9. Мультидивізіональна структура компанії (М-структура) Мультидивізіональна структура компанії (М-структура) – структура, яка передбачає створення напівавтономних виробничих відділень зі статусом “центрів прибутку”, які розробляють власні бюджети, дотримуються принципів самоокупності й оцінюються за показником прибутку від використаних ресурсів. З цією метою окремі могутні корпорації створили генеральну дирекцію зі штатом вищих управляючих, радників і фінансистів, які ретельно оцінювали діяльність відділів, що розподіляли ресурси […]...
10. Управління конфліктами в колективі Управління конфліктами в колективі – комплекс методів, які власники і менеджери підприємств використовують для ефективного управління конфліктними ситуаціями та їх усунення. Вибір методів залежить від характеру конфліктів (функціональні сприяють підвищенню ефективності організації, поліпшенню відносин співробітництва і взаємодопомоги, дисфункціональні погіршують ці параметри) та їхніх типів. Так, міжособові конфлікти найчастіше пов’язані з прагненням керівників окремих підрозділів отримати […]...
11. Управління за цілями Управління за цілями – діяльність суб’єктів управління, спрямована на досягнення стратегічних цілей різних форм підприємств та організацій. Основними суб’єктами управлінської діяльності на великих підприємствах, фірмах та організаціях є менеджери різних ланок (див. Менеджер). Оскільки основною метою їх діяльності є постійне привласнення максимальних прибутків, то цій меті повинна підпорядковуватися низка похідних цілей – тривале економічне зростання, […]...
12. Управління постачальниками Управління постачальниками – планомірний і цілеспрямований вплив підрозділів підприємства, фірми, компанії, які відповідають за організацію ресурсного забезпечення, на сукупність постачальників, які виконують замовлення щодо постачання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів. До таких підрозділів належать служба маркетингу або матеріально-технічного забезпечення, планово-економічний відділ. На постачальників вони впливають шляхом застосування економічних, правових та адміністративних важелів. Серед економічних – передоплата, […]...
13. Класифікація основних організаційних структур (форм) управління банками Класифікація основних організаційних структур (форм) управління банками – виокремлення найважливіших організаційних структур залежно від їх значущості та використання в малих, середніх і великих банках. Найпоширенішою є лінійно-функціональна форма управління, для якої характерне використання двох підрозділів, причому працівники першого виконують основні функції та операції банку і мають безпосередній зв’язок з клієнтами, тоді як працівники другого підрозділу […]...
14. Виробнича структура підприємства Виробнича структура підприємства – сукупність виробничих підрозділів і ланок, їх розміри, співвідношення між ними за кількістю працівників, використовуваних виробничих фондів. В основі формування В. с. п. – одиничний поділ праці. До виробничих відносять підрозділи, в яких здійснюється основне виробництво, а також допоміжні й ті, що обслуговують основне виробництво. Основною ланкою організації процесу виробництва на підприємстві […]...
15. Моделі організаційних структур управління: лінійна та функціональна УРОК 28 Моделі організаційних структур управління: лінійна та функціональна Мета уроку: визначити сутність організаційної структури підприємства; охарактеризувати переваги лінійної та функціональної організаційних структур; розвивати вміння учнів працювати в команді, розподіляти обов’язки. Основні поняття: організаційна структура, тип організаційної структури, лінійна структура, функціональна структура, делегування, відповідальність. Тип уроку: вивчення й первинного закріплення нових знань. Хід уроку I. […]...
16. Управління якістю Управління якістю – комплекс стратегічних і тактичних заходів з організації бездефектної роботи усіх ланок виробничого процесу підприємства (фірми, компанії) і перевірки якості виробу під час його виготовлення. Основними етапами У. я. є: забезпечення підприємства сировиною і матеріалами, комплектуючими виробами; безпосередній процес виготовлення продукції; проведення випробувань у міру готовності окремих частин складного продукту, визначення його відповідності […]...
17. Організаційна структура компанії Організаційна структура компанії – оптимальне співвідношення рівнів управління і виконуваних підрозділами функцій, яке досягається передусім шляхом налагодження раціональних зв’язків між працівниками для досягнення спільних виробничих і соціальних цілей. О. с. к. органічно пов’язана з організаційною структурою управління, яка є системою розподілу функціональних прав і обов’язків, між органами управління та управлінським персоналом, а отже, механізмом реалізації […]...
18. Об’єкт управління Об’єкт управління – окремий компонент, елемент, підсистема та система, які сприймають управлінський вплив з боку органу управління (суб’єкта) або іншого елемента, підсистеми тощо. Суб’єкт управління є управлінською ланкою системи управління, яка здійснює цілеспрямований вплив на інші елементи даної системи. Такими суб’єктами на мікрорівні є капіталіст – власник, менеджери (менеджери вищої і середньої ланки також стають […]...
19. Укрморрічфлот має право – УПРАВЛІННЯ ВОДНИМ ТРАНСПОРТОМ Загальний курс транспорту РОЗДІЛ 3 УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТОМ В УКРАЇНІ 3.4. УПРАВЛІННЯ ВОДНИМ ТРАНСПОРТОМ Укрморрічфлот має право: – залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до їх компетенції; – здійснювати контроль, проводити перевірки та інспекції на підприємствах, в установах та організаціях з питань, що […]...
20. Системні складові державного управління Державне управління Системні складові державного управління як виду діяльності. До таких складових належать: цілі (місія, ієрархія цілей держави, стратегія розвитку держави, державна політика); функціональна структура (сукупність певних органів державної влади з їх функціями та завданнями); сукупність процесів (зміна стану держави, її розвиток, управління, комунікація, дослідження на державному рівні); засоби (державно-управлінські технології, наука державного управління, державна […]...
21. Система корпоративного управління Система корпоративного управління – комплекс заходів з боку керівництва акціонерної компанії, спрямованих на формування органів управління та реалізацію їхніх рішень у процесі управління акціонерною власністю цієї компанії, та відносини між її учасниками у межах чинного законодавства. Корпоративне управління здійснюють загальні збори акціонерів (як найвищий орган управління), наглядова рада, ревізійна комісія, власники контрольних пакетів акцій і […]...
22. Принципи розвитку системи управління персоналом Принципи розвитку системи управління персоналом – основні вихідні положення, правила та норми управління персоналом. До таких принципів належать: гнучкість (пристосованість системи управління до змінюваних цілей і завдань підприємств, фірм і компаній, а також до умов їх діяльності та зовнішнього середовища), наступність (наявність загальної організаційної основи для проведення робіт з формування системи управління працівниками на різних […]...
23. Процес управління Процес управління – цілеспрямований і активний процес взаємопов’язаних дій та активний вплив різних суб’єктів управління, спрямований на організовану діяльність у межах галузі, підприємства, фірми, компанії (мікрорівень) або на планомірно організований розвиток усього народногосподарського комплексу (макрорівень). П. у. в останньому випадку є синонімом господарського механізму. Основними елементами П. у. на мікрорівні є: 1) збирання, систематизація і […]...
24. Основні складові процесу управління: управління виробництвом, персоналом, фінансами, збутом. Функції управління підприємством: планування, організація, мотивація, контроль. Еволюція поглядів і сучасні надбання теорії управління УРОК 27 Основні складові процесу управління: управління виробництвом, персоналом, фінансами, збутом. Функції управління підприємством: планування, організація, мотивація, контроль. Еволюція поглядів і сучасні надбання теорії управління Мета уроку: охарактеризувати явище “управління” та його основні складові; розкрити зміст функцій управління; дослідити еволюцію поглядів на управління; розвивати вміння учнів висловлювати власні думки, аналізувати інформацію та робити висновки. Основні […]...
25. Закони розвитку організацій Закони розвитку організацій – внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між метою організації (передусім стратегічною) та умовами і засобами її досягнення; між оптимальним поєднанням централізму на рівні всієї організації та децентралізму (відносної самостійності) окремих підрозділів і ланок організації; між рівнем загальної ефективності діяльності організації та часткою зайнятих у процесі управління найманих працівників (чим більше їх […]...
26. Управління державне Управління державне – цілеспрямований регулятивний вплив держави на розвиток і функціонування суспільних процесів (в т. ч. окремих його підсистем – економіки, права, політики та ін.), а також на діяльність окремих індивідів, колективів, соціальних верств і груп. Таке управління здійснюється через систему державних органів та осіб, які виконують у них різноманітні функції та завдання держави з […]...
27. Управління витратами Управління витратами – процес розробки і реалізації стратегічних цілей підприємства, фірми, компанії щодо скорочення витрат усіх видів ресурсів з метою зміцнення їх конкурентоспроможності та привласнення максимальних прибутків. Основними елементами У. в. є комплексний аналіз сучасних витрат, планування їх зниження на середній та довготривалий періоди, реорганізація виробництва (у разі необхідності), створення нової системи стимулів для працівників, […]...
28. Організація управління Організація управління – процес створення досконалішої системи управління або запровадження прогресивних якісних і сутнісних змін у структуру і порядок функціонування та розвиток раніше створеної діючої системи управління з метою поліпшення якості організації та реалізації поставлених перед нею цілей. Основними вимогами до О. у. є: 1) визначення оптимальної кількості складових (підрозділів, служб, бригад тощо) залежно від […]...
29. Методи соціально-економічного управління Методи соціально-економічного управління – комплекс методів цілеспрямованого впливу на окремих працівників, групу і трудовий колектив з метою створення потужних і динамічних стимулів до ефективної праці і підвищення на цій основі життєвого рівня. Такий вплив на окремих працівників здійснюється: а) адміністративними методами (наказ, дотримання певних правил поведінки у трудовому колективі та ін.); б) економічними методами (створення […]...
30. Принципи управління Принципи управління – цілеспрямоване використання у практиці управління об’єктивних законів світу, які втілюються в основних правилах, нормах такого управління. Такими П. у. є: єдність політичного та економічного підходів у практиці господарської діяльності; гнучкість економічної політики залежно від внутрішніх і зовнішніх умов; залучення найманих працівників до активного управління на різних рівнях; диференційований підхід до різних об’єктів […]...
31. Структура економічних ризиків Структура економічних ризиків – наявність і групування ризиків, об’єктивно неминучих у діяльності підприємств, фірм і компаній. Основними видами економічних ризиків є: матеріально-технічні, постачальницько-збутові, виробничі, інвестиційні, кредитні, відсоткові, валютні, комерційні, політичні, економіко-правові, управлінські, маркетингові та ін. Матеріально-технічні – ризики, пов’язані з недостатнім або низьким рівнем матеріально-технічної бази підприємства, неможливістю забезпечення випуску високоякісної конкурентоспроможної продукції. Постачальницько-збутові – […]...
32. Напрями вдосконалення державного управління Державне управління Напрями вдосконалення державного управління. Визначені шляхи вдосконалення державного управління. Серед них: поліпшення державного і зміцнення взаємодій між керівниками й управління керованими компонентами системи державного управління, що передбачає Вдосконалення головним чином “дерева цілей” і функціональної структури державного управління; безперервний розвиток суспільної сутності державного управління за допомогою демократизації, розширення участі громадян у його процесах, становлення […]...
33. Види збитків Види збитків – елементи класифікації збитків. До них належать: 1) збитки від браку внаслідок постачання неякісних комплектуючих виробів і напівфабрикатів; 2) збитки від браку інших цехів і підрозділів підприємства, компанії; 3) збитки від браку через помилки в технічній документації; 4) збитки, пов’язані з порушенням правил експлуатації машин та устаткування; 5) збитки, пов’язані з використанням неякісних […]...
34. Управління трудовим колективом Управління трудовим колективом – комплекс методів, які власники і менеджери підприємств та організацій використовують з метою регулювання діяльності колективу (форм його організації, формування і розвитку мотивів до праці та взаємовідносин його окремих ланок та індивідів). Можливість У. т. к. грунтується на тому, що трудовий колектив – об’єднання людей на основі економічних (техніко-економічних, організаційно-економічних і соціально-економічних) […]...
35. Автотранспортні управління Міністерства транспорту – УПРАВЛІННЯ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ Загальний курс транспорту РОЗДІЛ 3 УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТОМ В УКРАЇНІ 3.3. УПРАВЛІННЯ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ Автотранспортні управління Міністерства транспорту Автотранспортні управління в Автономній Республіці Крим та областях є територіальними органами Мінтрансу і підпорядковані Державному департаменту автомобільного транспорту. (Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.98 № 1913. Управління у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента […]...
36. Суб’єкт управління Суб’єкт управління – необхідний елемент системи управління, який характеризується управлінським впливом, спрямованим на об’єкт управління. Основною ланкою соціальної системи управління є людина, яка виступає в кінцевому підсумку і в ролі керованого об’єкта, і в ролі керуючого суб’єкта. У системі державного управління С. у. виступають державні органи, що виконують функції управління, їхні підрозділи, посадові особи, органи […]...
37. Управління економічними ризиками Управління економічними ризиками – діяльність підприємства, організації чи установи, спрямована на подолання невизначеності альтернативного вибору, скорочення спричинених ризиком втрат. Оскільки економічні ризики об’єктивно неминучі, визначальною умовою управління ними є вміння передбачити і мінімізувати їх на основі знання загальних і конкретних причин ризику, його ступеня, головних обставин, за яких він виникає, альтернативних напрямів діяльності підприємства, зіставлення […]...
38. Регламентування Регламентування – організаційний метод управління, за допомогою якого встановлюють порядок роботи органів управління, підприємств, організацій та установ, підпорядковують його певним правилам, які фіксуються у регламенті. Тому регламент є комплексом правил, положень, що визначають порядок певного виду діяльності (наприклад, регламент акціонерної компанії). Водночас основним регламентом підприємства є його статут. Для ефективної роботи органів управління розробляють регламенти […]...
39. Структура та інфраструктура міжнародних економічних відносин Структура та інфраструктура міжнародних економічних відносин – сукупність основних елементів міжнародних економічних відносин, відповідних установ та організацій і системи взаємозв’язків, що формують спосіб взаємодії, внутрішню організацію міжнародних економічних відносин (МЕВ). Передусім виділяють міжнародні техніко-економічні відносини і міжнародні відносини економічної власності. Перші – відносини міжнародної спеціалізації, концентрації виробництва тощо, які формують матеріально-речову форму процесу інтернаціоналізації продуктивних […]...
40. Закони управління Закони управління – внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між суб’єктами та об’єктами управління, або між керуючою і керованою системами, внаслідок яких (зв’язків), втілених у меті управління та засобах її досягнення, відбуваються необхідні зміни об’єктів управління. Залежно від складності об’єктів управління, змінюється чисельність і структура керуючої системи, функції управлінців, форми управління та ін. Така залежність […]...