Теорії та концепції трансформації перехідної економіки – концепції про сутність і шляхи трансформації перехідної економіки, що розробляються представниками різних напрямів економічної теорії і на основі яких будуються певні моделі такої економіки. В період т. зв. перебудови в СРСР і в 90-х XX ст. сформувалися три основні концепції трансформування однієї соціально-економічної системи в іншу. Перша з них, яку розробляють представники неокласичного напряму (Д. Сакс, Я. Корнаї, М. Фрідмен, Дж. Стінглер та ін.), є монетаристською, передбачає орієнтацію
на абсолютне переважання приватної власності, механізм вільного ринкового саморегулювання економіки, монетаристські методи кредитно-грошового регулювання, зокрема, політику “дорогих грошей”, опори на іноземні інвестиції, на швидку лібералізацію цін і зовнішньої торгівлі (без раціонального поєднання з політикою протекціонізму), на скорочення соціальних витрат держави та значну соціальну диференціацію суспільства, акцентує передусім на досягненні фінансової стабілізації, дає загальні рекомендації країнам на різних етапах соціально-економічного прогресу та ін. Серед прибічників цього напряму виділяють
ортодоксальний варіант, згідно з яким сутність перехідного періоду зводиться до жорсткої кредитно-грошової політики, мінімізації дефіциту державного бюджету та стабілізації валютного курсу. На відміну від них прихильники іншого варіанта до перелічених заходів долучають політику доходів. А. Шляйфер антиісторично стверджує, що “приватизація має цілком очевидні переваги для економічної ефективності тому, що вона встановлює первісні права приватної власності”. Водночас стверджується, що невиконання будь-якої з цих умов деформує процес трансформації, а для зменшення ризиків від поступових реформ необхідна “шокова терапія”. Так відбувалися реформи в деяких латиноамериканських країнах, а також в Україні, Росії, Польщі (на початкових етапах). “Градуалістська” (англ. graduaі – поступовий) концепція трансформації провідну роль відводить стабілізації виробництва. При цьому її автори (Дж. Гелбрейт, В. Леонтьєв та ін.) усвідомлюють тривалість цього процесу і можливість лише за стабільного випуску економічних благ забезпечити необхідний обсяг внутрішніх інвестицій у народне господарство, змінити структуру сукупної пропозиції й попиту, створити умови для соціальної адаптації населення, що не передбачає скорочення соціальних витрат. Низький рівень рентабельності вважається доцільнішим порівняно зі зниженням обсягів виробництва. Ця концепція не передбачає тотальної приватизації та беззастережної лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, надає перевагу колективним цінностям. Найпослідовніше вона втілювалася в життя у Китаї. Серед “градуалістів” є “еволюційні” (які вважають за доцільне розвивати існуючі структури) та “помірні” (які схиляються до державного втручання в економіку). Найбільш послідовно ця концепція реформ реалізується в Китаї. Крім двох основних концепцій трансформації, виокремлюють інституціональний підхід, представники якого акцентують на необхідності інституціональних змін у суспільстві, спрямованих на еволюційні трансформаційні процеси у сфері права власності, у законодавстві, діяльності держави, громадських організацій, звичаях та ін. Водночас основні зміни окремі теоретики інституціоналізму (зокрема, представник нового інституціоналізму Д. Норт) вбачають у приватизації. Неокласична концепція перехідної економіки є антигуманною, оскільки грунтується на переважанні індивідуального егоїзму та індивідуальних цінностей, які панували в минулих століттях, значною мірою – на біологічному аспекті людини. її втілення в латиноамериканських країнах призвело по посилення злиденності, поляризації суспільства, сировинної орієнтації країн у зовнішньоекономічній діяльності. Градуалістська та інституціональна концепції реформ втілювалися в Угорщині, Чехії та деяких інших країнах. Країни СРСР, які не здійснювали реформи за рекомендаціями МВФ, стали на шлях швидкого економічного зростання. Марксистська економічна теорія акцентує на необхідності комплексної трансформації економічної системи, передусім відносин економічної власності і господарського механізму, а на цій основі – всієї системи суспільних відносин.
Loading...