Торгова політика

Related posts:

1. Зовнішньоторговельна політика Зовнішньоторговельна політика – діяльність держави, спрямована на стимулювання або обмеження експорту та імпорту товарів. Інструментами З. п. є митні тарифи, ліцензування (видача державного дозволу на вивіз – ввіз товарів), контингентування (встановлення експортних та імпортних квот або контингентів), пряме і непряме субсидіювання експорту тощо. Основними формами З. п. є державний протекціонізм і політика вільної торгівлі. Протекціонізм […]...
2. Міжнародна торгова палата Міжнародна торгова палата – міжнародна неурядова організація, яка об’єднує ділові копа та окремі фірми. Заснована у 1920 p., місце перебування – Париж. Її основні завдання – сприяння поліпшенню умов торгівлі між різними країнами та розв’язання міжнародних економічних проблем. В Україні з М. т. п. особливо пов’язана діяльність Торгово-промислової палати, яка організовує і розповсюджує довідники та […]...
3. Зовнішньоекономічна політика Політологічний словник Зовнішньоекономічна політика – політика, що здійснюється державою або відповідним колом держав у сфері економічних відносин з іншими країнами або їх об’єднаннями, спрямована на забезпечення найбільш сприятливих умов включення економіки країни до світогосподарських відносин. З. п. становить складний комплекс політико – економічних відносин в окремих сферах, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності: експорту та імпорту товарів, […]...
4. Політика підприємства збутова Політика підприємства збутова – комплекс дій керівництва підприємства, фірми, компанії, спрямованих на сортування, фасування, пакування, транспортування товарів, складування, зберігання, доробку (у разі необхідності), доставку до гуртових чи роздрібних покупців та ін. Операції зі збуту товарів здійснюють транспортні та складські організації, збутові лабораторії, центри інформації зі збуту, організації гуртової торгівлі й торгівлі на замовлення, товарні біржі, […]...
5. Обмеження міжнародної торгівлі: головні причини та наслідки. Урядова політика протекціонізму й лібералізму. Форми торгових обмежень УРОК 89 Обмеження міжнародної торгівлі: головні причини та наслідки. Урядова політика протекціонізму й лібералізму. Форми торгових обмежень Мета уроку: навчити учнів використовувати набуті теоретичні знання про форми обмеження міжнародної торгівлі для розв’язання задач, графічно інтерпретувати впливи різних факторів на попит і пропозицію; виховувати культуру спілкування. Основні поняття: торгові обмеження, протекціонізм, вільна торгівля, мито, квоти, ліцензії, […]...
6. Оптовий товарооборот Оптовий товарооборот – обсяг товарів, реалізованих одними організаціями іншим з метою наступного перепродажу чи переробки. За спрямованістю товарних ресурсів О. т. поділяють на оборот реалізації (продаж товарів організаціям роздрібної торгівлі та громадського харчування, а також поставку товарів позаринковим споживачам незалежно від місця їх перебування і на експорт), міжобласний О. т. (вивезення товарів за межі області […]...
7. Ринок непродовольчий (речовий) Ринок непродовольчий (речовий) – 1) складова ринку товарів широкого вжитку як сукупність об’єктів та суб’єктів комерційних відносин щодо виготовлення, обміну і споживання непродовольчих товарів. Р. н.(р.) охоплює складові інституціонального (оптового) і споживчого (роздрібного) ринків, що спеціалізуються на виробництві непродовольчих товарів індивідуального та колективного (невиробничого) призначення; 2) вид торговельно-обслуговуючого підприємства або фірми торгівлі на ринках. Р. […]...
8. Протекціонізм Протекціонізм – державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції та сприяння національним компаніям у проникненні на зовнішні ринки. П. здійснюється через встановлення високих митних тарифів на товари, що ввозяться з-за кордону; не тарифні обмеження, до яких належать кількісні (встановлення квот, добровільне обмеження експорту, ліцензування), валютні (регламентації операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими […]...
9. ФРИТРЕДЕРСТВО Історія економічних вчень СЛОВНИК ФРИТРЕДЕРСТВО (від англ. – “вільна торгівля”) – напрям в економічній теорії і політиці, що полягає у вимозі свободи торгівлі та невтручання держави в приватну підприємницьку діяльність. Зародилося у Великобританії в останній третині XVIII ст. і було пов’язане з промисловим переворотом, що розпочався....
10. Посередницькі зовнішньоторгові капіталістичні фірми Посередницькі зовнішньоторгові капіталістичні фірми – різноманітні торгові фірми і компанії, які за дорученнями виробників – експортерів товарів виконують функції посередників на міжнародних ринках. Торгове посередництво, через яке здійснюється значна частина зовнішньої торгівлі, включає послуги у пошуку закордонного контрагента, підготовці і реалізації торгової угоди, кредитування сторін і надання гарантій оплати товару покупцем, здійснення транспортних і страхових […]...
11. Оптова Оптова (гуртова) торгівля – торгівля великими партіями товарів і послуг, їх продаж ринковим посередникам, роздрібній торгівлі. Оптові фірми – торгові підприємства, фірми і компанії, які закуповують і перепродують товари іншим структурам за свої кошти і постачають її на внутрішній і зовнішній ринки. Великі оптові компанії є лідерами каналу розподілу, інколи самі мають власне виробництво і […]...
12. Компенсаційні угоди Компенсаційні угоди (від лат. compensatio – відшкодування) – зовнішньоторговельні угоди, за якими покупець товарів або послуг оплачує їх вартість поставками інших товарів або наданням послуг. К. у., як правило, є довгостроковими. При їх укладенні сторони обмінюються списками товарів, призначених для взаємних поставок. У переліку вказуються кількість і ціни товарів. При незбалансованості взаємних поставок передбачається, що […]...
13. Валюта Валюта (англ. currency – грошовий обіг, валюта) – грошова одиниця, яка використовується для вимірювання вартості товарів. Поняття “В.” вживається у трьох значеннях: 1) грошова одиниця країни (американський долар, японська єна, українська гривня та ін.) та її певний тип (золота, кредитно-паперова, срібна); 2) іноземна валюта, тобто грошові знаки іноземних країн, а також кредитні й платіжні засоби, […]...
14. Політика підприємства фінансова Політика підприємства фінансова – комплекс заходів, за допомогою яких формуються активи і структура капіталу, відбувається управління активами, інвестиціями та фінансовими ризиками, а також залучення фінансових ресурсів. Формування П. п. ф. має здебільшого багаторівневий характер. Наприклад, у межах політики формування фінансових ресурсів підприємства, фірми, компанії можуть розроблятися політика формування власних ресурсів і політика залучення кредитів. Своєю […]...
15. Політика зайнятості Політика зайнятості – комплекс заходів і важелів економічного, адміністративного та правового регулювання, спрямованих на забезпечення повної та ефективної зайнятості. До них належать: 1) стимулювання територіально-галузевої та професійно-кваліфікаційної мобільності робочої сили, поліпшення її якості відповідно до вимог науково-технічного прогресу; 2) запровадження таких форм системи соціального страхування, які передбачають надання субсидій безробітним для організації власної справи; 3) […]...
16. Політика валютна дисконтна Політика валютна дисконтна – регулювання центральним емісійним банком облікових (дисконтних) ставок, здійснюване з метою впливу на попит і пропозицію позикових капіталів, на курси обміну валюти, а також на стан платіжного балансу країни. Підвищення облікової ставки спрямоване на зменшення суми кредитів, що надаються центральним банком комерційним банкам, що впливає на скорочення грошової маси в обігу, збереження […]...
17. ПРОТЕКЦІОНІЗМ ПРОТЕКЦІОНІЗМ – економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції; метод державного заохочення національної промисловості, сільського господарства, торгівлі шляхом стимулювання експорту, обмеження імпорту фінансовими засобами, митом тощо....
18. Цінова політика підприємства Цінова політика підприємства – комплекс економічно виважених заходів встановлення цін на товари і послуги та способи їх регулювання залежно від зміни внутрішніх і зовнішніх умов з метою привласнення максимальних прибутків. Ц. п. п. залежить насамперед від типу та виду підприємств (великі, середні, дрібні, монополістичні, олігополістичні та ін.) та форм конкуренції з урахуванням зовнішніх факторів (наявність […]...
19. Нова економічна політика (неп) Нова економічна політика (неп) – економічна політика в СРСР 1921 – 1929, яка базувалася на широкому використанні товарно-грошових відносин, ринкових механізмів і стимулів і замінила політику воєнного комунізму. Центральною ланкою в розробці і здійсненні непу була заміна продрозкладки продподатком, який встановлювався на значно нижчому рівні, внаслідок чого селянські господарства могли розпоряджатися частиною продукції, що залишалася […]...
20. Політика підприємства амортизаційна Політика підприємства амортизаційна – раціональне управління амортизаційними відрахуваннями від використовуваних основних фондів і нематеріальних активів з метою реінвестування їх у виробництво та забезпечення розширеного відтворення. Основними передумовами виваженої П. п. а. є з’ясування складу і структури основних фондів підприємства, обсягів використовуваних активів, що підлягають амортизації, використання наукових методів оцінювання вартості цих активів, термінів використання їх […]...
21. Торговий прибуток Торговий прибуток – перетворена форма частини додаткової вартості, яку отримують підприємства торгівлі у процесі їх господарської діяльності при здійсненні функцій товарного обігу. Джерелом Т. п. є додатковий продукт, який складається з двох частин. Одна з них створюється у торгівлі (при виконанні операцій, які продовжують процес виробництва), друга частина виробляється у галузях матеріального виробництва і реалізується […]...
22. Ринкова символіка товару Ринкова символіка товару – сукупність елементів товарно-знакової символіки, за допомогою яких розрізняють однотипні товари, а також товари одного підприємства від товарів підприємств-конкурентів. Основними елементами ринкової символіки є товарний знак, торгова марка, ім’я фірми. Ім’я (назва) фірми (підприємства), компанії як юридичної особи, її організаційно-правової форми, а також відображення основного змісту її діяльності дають змогу упізнати цю […]...
23. Політика регіональна Політика регіональна – комплекс засобів і методів, які на основі планомірного і пропорційного розвитку регіонів, принципово нових підходів до розвитку продуктивних сил та ефективного використання місцевих ресурсів забезпечують істотне зростання життєвого рівня населення регіонів. До таких засобів належать економічні, організаційні, правові, адміністративні і регіональні в їх раціональному поєднанні. Складовими П. р. є науково обгрунтована соціально-економічна […]...
24. Митна політика Митна політика – комплекс заходів державного регулювання експортно-імпортних операцій шляхом зміни порядку та обсягів вилучення митних податків, тарифів і зборів. На нижчій стадії капіталізму і до середини XX ст. М. п. мала яскраво виражений протекціоністський характер, оскільки сприяла розвитку національної промисловості. Відтак домінувала тенденція до послаблення митних бар’єрів у зовнішній торгівлі. Протекціоністська М. п. виправдана […]...
25. Єдиний адміністративний документ Єдиний адміністративний документ – стандартна форма митної декларації, запроваджена 1988 у країнах ЄС. Використовується у взаємній торгівлі між цими державами і в торгівлі з асоційованими країнами та іншими державами світу. Є. а. д. містить інформацію про товари, спосіб їх транспортування, дані про тих, хто відправляє й отримує продукцію, сертифікацію товарів. Це означає, що держава бере […]...
26. Лібералізація у зовнішньоторговій політиці Лібералізація у зовнішньоторговій політиці – поступова відміна встановлених західними державами кількісних обмежень у зовнішній торгівлі. Широке використання демпінгу під час кризи 1929-1933 рр. знизило ефективність митних тарифів у захисті внутрішнього ринку, що зумовило контингування зовнішньої торгівлі, посилення ролі ліцензійної системи в обмеженні імпорту іноземних товарів і послуг. Після другої світової війни у зовнішній торгівлі широко […]...
27. Державна політика на валютному ринку Фінансовий ринок ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ 2 ТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ 2.4. Державна політика на валютному ринку Регулювання відносин суб’єктів на валютному ринку відбувається згідно Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, який було прийнято 19 лютого 1993 р. Цим Декретом встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено права […]...
28. Структурна політика Структурна політика – довготермінова стратегічна мета, обгрунтування відповідної програми структурної перебудови і вибір пріоритетних напрямів розвитку народного господарства та комплекс заходів з боку держави та наднаціональних органів щодо їх реалізації. Структурна перебудова економіки України передбачає: 1) всебічну інвентаризацію підприємств та їхніх господарських зв’язків для виявлення нераціональних (з огляду на транспортні витрати, якість комплектуючих виробів та […]...
29. Поняття “політика”. Політика і влада. Політична система Розділ VII. ПОЛІТИЧНІ ЗАСАДИ ЛЮДСЬКОГО ІСНУВАННЯ Уроки 44-45 . Поняття “політика”. Політика і влада. Політична система Мета: сформулювати поняття “політика”, “влада”; актуалізувати знання учнів щодо політичної системи суспільства та її структури; розкрити взаємодію політики й влади; виховувати розуміння взаємодії політиків і представників владних структур, свідоме ставлення до політичних процесів у сучасному українському суспільстві. Тип уроку: […]...
30. Торговельна політика Торговельна політика – політика держави щодо регулювання (стимулювання або обмеження) експорту та імпорту товарів і послуг. Т. п. є складовою зовнішньоекономічної політики держави і реалізується шляхом використання економічних, правових і адміністративних важелів. До економічних важелів належать використання кредитів, податків, надання субсидій, гарантій тощо; до правових – удосконалення чинного або прийняття нового законодавства у цій сфері; […]...
31. Інвестиційна політика Інвестиційна політика – комплекс урядових рішень, які визначають основні напрямки використання капітальних вкладень в економіку, різні її сфери та галузі. І. п. визначається станом економіки, основними завданнями народного господарства у виробництві, науково-технічному і соціальному розвитку країни. Для України найближчими цілями І. п. є збільшення обсягу капіталовкладень з метою прискореного виходу з економічної кризи. На перспективу […]...
32. Політика відсоткова Політика відсоткова – теорія і практика державного і наддержавного регулювання ціни кредитів зміною облікової відсоткової ставки. Зміною облікової ставки центральний банк впливає на кредитні ресурси комерційних банків. Зокрема, від співвідношення облікової та комерційної ставок значною мірою залежать загальні масштаби ринку позичкових капіталів і грошового обігу. З метою стимулювання інвестицій, що позитивно впливає на економічне зростання, […]...
33. Акредитив товарний (документарний) Акредитив товарний (документарний) – акредитив для розрахунків між продавцем і покупцем у внутрішній і зовнішній торгівлі, згідно з умовами якого банк зобов’язується виплатити відповідно до інструкцій покупця певну суму продавцеві після пред’явлення товаророзпорядчих документів. У зовнішній торгівлі покупець дає доручення банку, який його обслуговує, відкрити А. т., в якому зазначаються назва та адреса постачальника, сума […]...
34. Політика промислова Політика промислова – комплекс заходів і важелів держави і наддержавних органів, спрямованих на інтенсивний інноваційний розвиток промисловості країни (в т. ч. у межах регіональних економічних утворень) відповідно до стратегії соціально-економічного прогресу суспільства. П. п. передбачає наукове обгрунтування самої концепції, вироблення стратегічної мети (нею має стати технічне переоснащення господарства країни новітньою технікою і технологією, входження до […]...
35. Товаропросування Товаропросування – рух товарів від підприємств-виробників до кінцевих споживачів, що забезпечується комплексом організаційно-економічних заходів і передбачає продовження процесу виробництва у сфері торгівлі. Початково Т. здійснюється виробниками матеріальних благ під час передання товарів торговельним або посередницьким підприємствам, відтак цими підприємствами (гуртової, гуртово-роздрібної та роздрібної торгівлі та ін.), а також суб’єктами інфраструктури товарного ринку (товарними біржами, страховими […]...
36. Політика інноваційна Політика інноваційна – комплекс заходів і важелів держави та наддержавних органів, спрямованих на створення сприятливих умов для інноваційної діяльності, в тому числі формування інноваційних ідей і проектів, конструювання науково-дослідних зразків нововведень, їх освоєння і просування на ринок. П. і. – складова науково-технічної політики держави; її елементами с обгрунтування концепції П. і., стратегічної мети, принципів і […]...
37. Контракт зовнішньоторговельний Контракт зовнішньоторговельний – докладно розроблений суб’єктами зовнішньої торгівлі економічний і правовий документ, який регламентує організаційно-технічні, економічні та адміністративно – управлінські відносини під час здійснення купівлі-продажу товарів і послуг на зовнішньому ринку. У К. з. зазначають; підприємства, фірми, компанії або організації, які здійснюють купівлю – продаж товарів чи послуг; предмет контракту із зазначенням типу договору і […]...
38. Дилерство Фінансовий ринок СЛОВНИК ФІНАНСОВИХ ТЕРМІНІВ Дилерство – операції з купівлі і /або продажу цінних паперів, які здійснюються маклерськими (брокерськими) фірмами й окремими дилерами за власний рахунок і на власний ризик....
39. Дивідендна політика БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УКРАЇНІ: ОСНОВИ ТА ПРАКТИКА В УКРАЇНІ Розділ ХІІІ ПОЛІТИКА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ПОДАТКОВИХ ВІДНОСИН 13.7. Дивідендна політика Суттєву роль у розширенні діяльності підприємства відіграє дивідендна політика. Оптимально визначена дивідендна політика сприяє економічному зростанню підприємства за рахунок збільшення власного капіталу як за рахунок приросту нерозподіленого прибутку, так і за рахунок залучення нових інвесторів. […]...
40. Політика наукова Політика наукова – економіко – організаційна та адміністративно-правова діяльність держави і наддержавних органів, спрямована на репродукування та комплексне використання знань у всіх сферах і галузях національної економіки та регіональних утворень (передусім у межах ЄС). П. н. орієнтована на випереджувальний та інтенсивний розвиток науки в системі “наука – техніка – виробництво” і комплексну інтеграцію цих елементів, […]...