Товаропросування

Related posts:

1. Витрати обігу Витрати обігу – витрати, пов’язані з підготовкою до реалізації та купівлею-продажем товарів у гуртовій, роздрібній торгівлі та в громадському харчуванні. В. о складаються з витрат на оплату живої праці працівників, зайнятих у сфері обігу, і матеріальних витрат у сфері обігу (амортизація основних засобів, втрати товарів, використання пакувальних матеріалів тощо). Рівень В. о. – це відношення […]...
2. Ринок регіональний Ринок регіональний – сукупність економічних відносин (в т. ч. техніко-економічних, організаційно-економічних та відносин економічної власності) між різними економічними суб’єктами з приводу організації купівлі-продажу товарів і послуг у сфері обміну в межах певних територій відповідно до вимог специфічних форм закону товарного виробництва і грошового обміну. Основними функціями P. p. є: перетворення продуктів окремих підприємств на товар […]...
3. Оптовий товарооборот Оптовий товарооборот – обсяг товарів, реалізованих одними організаціями іншим з метою наступного перепродажу чи переробки. За спрямованістю товарних ресурсів О. т. поділяють на оборот реалізації (продаж товарів організаціям роздрібної торгівлі та громадського харчування, а також поставку товарів позаринковим споживачам незалежно від місця їх перебування і на експорт), міжобласний О. т. (вивезення товарів за межі області […]...
4. Логістика торговельна Логістика торговельна – розділ науки логістики, який вивчає закономірності та шляхи оптимізації комплексного планування, організації та управління фізичним рухом товарів у сфері обігу та комерційного посередництва з метою мінімізації витрат та економії часу. Повніше сутність Л. т. розкривається у таких основних функціях: 1) планування та організація закупівель товарів від виробників або гуртових продавців та їх […]...
5. Постачання товарів Постачання товарів – комплекс організаційно-економічних заходів, спрямованих на своєчасне забезпечення товарною масою організацій торгівлі та відносини економічної власності, які при цьому виникають. Організаційно-економічні заходи передбачають організацію переддоговірної та договірної роботи щодо товарів, які постачальник реалізує гуртовому покупцеві; реалізацію договірних зобов’язань сторін щодо постачання товарів. Найпоширенішою формою організаційно-правового документа є договір П. т., в якому обумовлюються […]...
6. Торговельні витрати Торговельні витрати – витрати торговельних підприємств і організацій на доробку, транспортування, зберігання та реалізацію товарів і послуг, які у вартісній формі ще називають витратами обігу. Основними елементами Т. в. є витрати на оплату робочої сили (в т. ч. праці) у сфері торгівлі; матеріальні витрати (амортизація, закупівля палива, господарських матеріалів тощо); транспортні витрати; витрати на рекламу […]...
7. Процес торгово-технологічний Процес торгово-технологічний – сукупність взаємопов’язаних, послідовно виконуваних операцій, способів і засобів завершення процесів виробництва у сфері обміну, переміщення товарів з місць виробництва у райони споживання та їх продажу. Метою цього процесу є забезпечення збереження споживчих властивостей товарів, їх товарного вигляду, доведення до кінцевих споживачів товарів у широкому асортименті з оптимальними витратами праці та часу за […]...
8. Дрібнотоварне виробництво Дрібнотоварне виробництво – виробництво товарів і послуг на малих підприємствах, які не належать до приватної трудової власності, а отже, не використовують найманої робочої сили, а отриманий дохід витрачають здебільшого на індивідуальне споживання, До дрібнотоварних виробників належать дрібні фермери, ремісники, власники малих підприємств у сфері послуг, роздрібної торгівлі та ін. На сільське господарство, сферу послуг і […]...
9. Експортний контроль Експортний контроль – система організаційно-правових та економічних заходів по обмеженню, забороні та контролю за експортом тих або інших товарів. Одним з інструментів Е. к. є ліцензування експорту. Е. к. використовується як засіб впливу на експортну політику, функції Е. к., як правило, покладаються на спеціальні державні органи. Е. к. підлягають стратегічні товари при торгівлі розвинутих країн […]...
10. Форми і методи товаропостачання Форми і методи товаропостачання – форми просторового існування роздрібної торгівлі та методи її забезпечення. Такими формами є транзитна (передбачає завезення товарів в роздрібну торговельну мережу, минаючи склади гуртових баз) і складська (постачання товарів у магазини зі складів гуртових баз). Основними методами товаропостачання є централізований (здійснюється самими постачальниками або транспортними підприємствами на замовлення магазинів) і децентралізований […]...
11. Початковий капітал Початковий капітал – сума грошей, цінних паперів, матеріально-речових цінностей, необхідних підприємцю для відкриття власної справи, створення підприємства з виробництва товарів, послуг. П. к. неоднаковий в різних країнах, в окремих сферах і галузях і в різні періоди. У США середній обсяг П. к. на початку 90-х сягав 20 тис. дол., в Канаді – 12,5 тис. дол. […]...
12. Реалізація продукції Реалізація продукції – продаж товарів споживачам і отримання коштів за них на розрахунковий рахунок підприємства-постачальника. З точки зору процесу кругообороту капіталу Р. п. включає купівлю засобів виробництва та інших ресурсів для виробництва товарів і їх продаж кінцевим споживачам. У політекономічному аспекті Р. п. означає, з одного боку, можливість для населення задовольнити особисті потреби, а для […]...
13. Ринок вільний Ринок вільний – ринок, на якому відбувається торгівля товарами і послугами багатьох незалежних товаровиробників, жоден з яких не виробляє більшу частину продукції й неспроможний внаслідок цього впливати на рівень цін, а ціноутворення здійснюється через механізм вільної конкуренції, взаємодію не регульованого попиту і пропозиції. Частка виготовленої кожним товаровиробником продукції є такою, що навіть об’єднання трьох-п’яти товаровиробників […]...
14. Економіка торгівлі Економіка торгівлі – сукупність економічних відносин, які об’єктивно формуються і розвиваються в процесі підготовки до реалізації товарів та послуг і визначають ефективність праці, використання різних ресурсів і засобів обслуговування, а також економічних законів, які управляють цими процесами. Ці відносини поділяються на техніко – економічні, організаційно-економічні та відносини економічної власності. Техніко-економічні відносини в торгівлі, як і […]...
15. ЮНКТАД ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі і розвитку) – орган Генеральної Асамблеї ООН, метою діяльності якого є сприяння розвитку міжнародної торгівлі, вдосконалення міжнародних економічних відносин. Ця мета конкретизується у виконанні таких трьох основних завдань: 1) забезпечення рівноправного, взаємовигідного, всебічного співробітництва між країнами, а на цій основі – стабільного миру; 2) вироблення рекомендацій, принципів, організаційно-правових умов і […]...
16. Власність на засоби виробництва Власність на засоби виробництва – привласнення різними суб’єктами власності (індивідом, юридичною особою, державою та ін.) засобів виробництва в усіх сферах суспільного відтворення та виробничі відносини, які при цьому виникають. У безпосередньому виробництві В. на з. в. за капіталізму здійснюється в процесі праці й виражається в таких категоріях, як вартість, постійний капітал, основний капітал, технологічне підкорення […]...
17. Міжвідомча комісія з питань антидемпінгових Міжвідомча комісія з питань антидемпінгових Розслідувань щодо експорту товарів походженням з України (далі – МК) – спеціальний міжвідомчий орган, створений відповідно до Указу Президента України від 23.VIII. 1994 з метою реалізації принципів Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), запобігання застосуванню іноземними державами та їх економічними угрупованнями антидемпінгових заходів до товарів, вироблених в Україні, та […]...
18. Самостійність господарська Самостійність господарська – свобода дій суб’єктів господарювання в усіх сферах суспільного відтворення залежно від типів власності, форм і методів державного регулювання економіки, чинного законодавства та ін. Зокрема у сфері безпосереднього виробництва С. г. недержавних підприємств виражається у виробленні ними власної стратегії і тактики виробництва, прийнятті плану виробництва, свободі наймати потрібну кількість працівників та ін.; у […]...
19. Оптова торгівля Оптова торгівля – форма організації товарного обігу, що забезпечує економічні зв’язки між підприємствами і здійснює доставку товарів роздрібній торгівлі. З цією метою відбувається концентрація і зберігання товарних запасів, комплектування торгового асортименту, вивчення попиту тощо. Основними видами О. т. є торгівля засобами виробництва товарами народного споживання та сільськогосподарською продукцією. За адміністративно-командної системи торгівля засобами виробництва була […]...
20. Принципи організації Принципи організації – основні, вихідні правила визначення процесу організації та його вдосконалення. До П. о. належать: 1) комплексне врахування конкретних умов процесу виробництва товарів і надання послуг; 2) чітке обгрунтування стратегічної мети; 3) розробка похідних від такої мети цілей і завдань; 4) підпорядкування організаційно-правових форм підприємств, фірм і компаній стратегічній меті та похідним від неї […]...
21. Система управління якістю Система управління якістю – комплекс заходів у межах економічної системи на мікрорівні, спрямованих на поліпшення якості товарів і послуг з урахуванням платоспроможності споживачів. їх якість – це найважливіший критерій зростання ефективності діяльності підприємства, фірми та компанії за сучасних умов. У межах продуктивних сил якість товарів і послуг залежить передусім від якості робочої сили, засобів і […]...
22. Закон інтернаціоналізації виробництва Закон інтернаціоналізації виробництва – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між процесом переростання економічним способом виробництва меж національних країн, з одного боку, і поступовим формуванням і розвитком процесу поєднання особистих і речових факторів виробництва, взаємодії людини з природою й створення необхідних матеріальних і духовних благ, відтворення самої людини на інтернаціональному рівні – […]...
23. Політика промислова Політика промислова – комплекс заходів і важелів держави і наддержавних органів, спрямованих на інтенсивний інноваційний розвиток промисловості країни (в т. ч. у межах регіональних економічних утворень) відповідно до стратегії соціально-економічного прогресу суспільства. П. п. передбачає наукове обгрунтування самої концепції, вироблення стратегічної мети (нею має стати технічне переоснащення господарства країни новітньою технікою і технологією, входження до […]...
24. Валютна дипломатія Валютна дипломатія – складова частина дипломатичної діяльності, яка полягає у вивченні ринків товарів, світової кон’юнктури, цін, веденні економічних переговорів, налагодженні зв’язків з діловими колами та фірмами, участі у міжнародних конференціях і нарадах з економічних питань. В. д. використовує дипломатичні методи та цілі у валютній сфері, що полегшує умови торгівлі, надання позики тощо. У більшості розвинених […]...
25. Торговий прибуток Торговий прибуток – перетворена форма частини додаткової вартості, яку отримують підприємства торгівлі у процесі їх господарської діяльності при здійсненні функцій товарного обігу. Джерелом Т. п. є додатковий продукт, який складається з двох частин. Одна з них створюється у торгівлі (при виконанні операцій, які продовжують процес виробництва), друга частина виробляється у галузях матеріального виробництва і реалізується […]...
26. Фонди обігу Фонди обігу – кошти торговельних, постачальницьких і збутових організацій, а також частина коштів промислових підприємств, використовуваних у сфері обігу, Ф. о. становлять частину оборотних засобів підприємств, які обслуговують процес руху товарів через сферу товарного обігу до споживача. Інша частина оборотних коштів обслуговує стадію виробництва і у Ф. о. не входить. Ф. о. складаються із грошових […]...
27. Капітал промисловий Капітал промисловий – сукупність економічних відносин між капіталістами-підприємцями і найманими працівниками у сфері безпосереднього виробництва та частково обігу щодо виробництва, реалізації та привласнення вартості товарів і послуг, передусім втіленої в них додаткової вартості. Категорію “К. п.” вперше обгрунтував К. Маркс. Оскільки складовими економічних відносин є техніко – економічні, організаційно-економічні та відносини економічної власності, то розвиток […]...
28. Матеріальні резерви Матеріальні резерви – обсяги матеріальних цінностей (запасів засобів виробництва і предметів споживання), що використовуються за особливих, не передбачених планами обставин. М. р. класифікують за: 1) місцем їх створення, наприклад, у сфері безпосереднього виробництва – компанії, підприємства, цехи тощо; у сфері обміну – бази, склади, засоби транспортування; 2) за формою вияву – наявні (резерви, витрати на […]...
29. Структура та інфраструктура міжнародних економічних відносин Структура та інфраструктура міжнародних економічних відносин – сукупність основних елементів міжнародних економічних відносин, відповідних установ та організацій і системи взаємозв’язків, що формують спосіб взаємодії, внутрішню організацію міжнародних економічних відносин (МЕВ). Передусім виділяють міжнародні техніко-економічні відносини і міжнародні відносини економічної власності. Перші – відносини міжнародної спеціалізації, концентрації виробництва тощо, які формують матеріально-речову форму процесу інтернаціоналізації продуктивних […]...
30. Мережа гуртова (оптова) Мережа гуртова (оптова) – сукупність гуртових торговельних підприємств, які функціонують на гуртовому товарному ринку з метою забезпечення товаропросування та привласнення прибутків. Основними об’єктами М. г. є гуртові бази, гуртові склади, дрібногуртові структури, гуртово-роздрібні фірми, дистриб’ютори. Розрізняють торгово-закупівельні, закупівельно-збутові, перевалочні, торгові та інші гуртово-торговельні бази, які є провідними суб’єктами на гуртовому товарному ринку і виконують низку […]...