Головна ⇒ 📌Рослинництво ⇒ УЩІЛЬНЕНІ ПОСІВИ КОРМОВИХ КУЛЬТУР – ПРОМІЖНІ КУЛЬТУРИ

УЩІЛЬНЕНІ ПОСІВИ КОРМОВИХ КУЛЬТУР – ПРОМІЖНІ КУЛЬТУРИ

ПРОМІЖНІ КУЛЬТУРИ

10.3. УЩІЛЬНЕНІ ПОСІВИ КОРМОВИХ КУЛЬТУР

Ущільненими називаються сумісні посіви двох або більше культур. Ущільнені посіви кормових культур давно використовують у практиці польового кормовиробництва. Численними дослідженнями доведено, що ущільнені сумісні посіви кормових одно – і багаторічних культур у 1,5- 2 рази збільшують загальний збір зеленої маси і протеїну з одиниці площі. Це пояснюється тим, що збільшується фотосинтетична поверхня ущільнених посівів, у яких листковий апарат рослин розміщений у різних ярусах.

В ущільнених посівах поліпшуються живлення рослин і використання ними поживних речовин, створюється сприятливіший мікроклімат, завдяки чому рослини краще використовують тепло, світло, вологу грунту та інші біотичні фактори.

Ущільнені посіви менше пошкоджуються шкідниками, хворобами, пригнічуються бур’янами. За різних погодних умов такі посіви урожайніші, а зелена маса з них ніжніша, поживніша, соковитіша.

У сумісних посівах вирощується два і більше видів кормових культур, які висівають одночасно або в різні строки. Найціннішими є ущільнені бобово-злакові посіви. У разі забезпечення рослин вологою

і поживними речовинами культури в ущільнених посівах добре ростуть і мають високу врожайність. Бобові культури мають глибокопроникні стрижневі корені й засвоюють важкорозчинні сполуки фосфору, кальцію з глибших шарів грунту. Крім того, бобові культури за допомогою бульбочкових бактерій та кореневих виділень поліпшують азотне живлення рослин. Підвищується якість урожаю ущільнених посівів. Бобово-злакові сумішки, вирощені в ущільнених посівах, за вмістом протеїну перевищують злакові культури на 2-5%, а вміст клітковини у них значно менший. Одночасно зі збільшенням вмісту протеїну в компонентах ущільнених посівів з бобовими збільшується вміст амінокислот, зокрема лізину.

Найпоширеніші вико-вівсяні, вико-ячмінні сумішки. На Поліссі та в західних районах Лісостепу доцільно висівати ячменю та вівса до 2 млн зерен, гороху 1,2-1,5 млн/га. Норма висіву такої сумішки 180-220 кг/га. У Передкарпатті висівають 2 млн зерен вівса, вики – 1,2-1,5 млн, або 180-200 кг/га.

На піщаних грунтах Полісся перспективні ущільнені посіви вівса з кормовим горохом (пелюшкою), люпином, сераделою, кормовими бобами та іншими бобовими культурами. Висівають зернобобові сумішки звичайним рядковим способом з нормою висіву ярих зернових (вівса чи ячменю), 1,2-2,1 млн, зернобобових – 0,8-1,2 млн на 1 га схожих насінин. В умовах центральних районів доцільно висівати 1,5 млн на 1 га злакового та 0,8-1 млн на 1 га бобового компонентів.

У районах вирощування кукурудзи перспективні сумісні посіви її з соєю, сорго, кормовими бобами, амарантом багряним.

У південних районах високопродуктивні ущільнені посіви соняшнику з бобовими чи кукурудзи з соєю. В лісостеповій зоні посіви кормових культур ущільнюють чиною, горохом, викою озимою і ярою. В степовій зоні в ущільнених посівах висівають сою, горох, чину, нут разом із ячменем, суданською травою, соняшником, могаром, кукурудзою. На осушених торфових грунтах перспективні вівсяно-люпинові, ріпаково-соняшникові сумішки, а також сумішки кукурудзи з кормовими бобами. Широко впроваджують у кормовиробництво капустяні культури (перко, озимий і ярий ріпак, гірчицю білу, суріпицю озиму, редьку олійну) та їх сумішки зі злаковими компонентами (тритикале, озимим житом, вівсом, кукурудзою) разом із соняшником у зонах, де їх вирощують.

У західному регіоні України, а також у Білорусі та країнах Балтії поширені ущільнені посіви кукурудзи з кормовими бобами. Цінним компонентом для кукурудзи є білий люпин як високоросла, врожайна культура.

Останнім часом вирощують соняшник з кормовими бобами в ущільнених посівах. Його висівають також з бобовими і капустяними для збільшення в зеленій масі протеїну – з озимим ріпаком і суріпицею, гірчицею білою, олійною редькою.

У Нечорноземній зоні Росії, на супіщаних грунтах Полісся України і Білорусі значно поширені ущільнені посіви вівса з кормовим жовтим люпином. Якість і врожайність сумішки вища, ніж чистих посівів вівса. Це пояснюється тим, що на кислих грунтах люпин краще засвоює фосфор, а овес більше засвоює азот, тому на легких грунтах вівсяно-люпинова сумішка дуже продуктивна. До повної норми висіву люпину підсівають не більше половини норми вівса. Досить продуктивними є вико-тритикальні сумішки, які рано навесні дають соковитий, багатий на протеїн, вітаміни і каротин корм.

У господарствах висівають багатокомпонентні сумішки однорічних кормових культур. Перевага їх перед бобово-злаковими сумішками полягає у вищій стабільній продуктивності, збалансованості кормів за вмістом перетравного протеїну та складом амінокислот, вітамінів, макро – і мікроелементів, можливості подовження періоду їх використання в зеленому конвеєрі. Багатокомпонентні сумішки на 25-30% збільшують вихід кормових одиниць і на 30-50% перетравного протеїну. Висівають їх у ранньовесняних, післяукісних та пожнивних посівах.

Інститут кормів УААН у лісостеповій зоні рекомендує використовувати для ранньовесняних посівів таку сумішку, млн схожих насінин на 1 га: овес (2) + вика (0,5) + горох (0,5) + кормові боби (0,2) + озимий ріпак (2) або редька олійна (1,5). У пізньовесняних посівах високі врожаї забезпечує така сумішка: кукурудза (0,25) + люпин білий (0,3) + овес (2,5) + соняшник (0,2); у пожнивних – овес (2) + кормові боби (0,3) + редька олійна (1,5).

У господарствах Перемишлянського району Львівської області на дер – ново-підзолистих грунтах у весняних посівах висівають овес (90), люпин (100), горох (100) і яру вику (60 кг/га); на силос – овес (90), люпин (100), горох (100), яру вику (40), соняшник (5).

Дефіцит білка в кормах спричинює перевитрату кормів на одиницю тваринницької продукції на 20-30% і є однією з основних перешкод для підвищення продуктивності тваринництва. Для розв’язання цієї проблеми велике значення мають зернові бобові культури.

Крім того, насіння деяких зернобобових культур містить значну кількість жиру, наприклад у сої – 16-27%, білого люпину – до 10%. Це також збільшує кормову цінність рослин.

Уміст незамінних амінокислот у білку зернових бобових культур у 1,5- З рази більший, ніж у білку злакових культур. Наприклад, в 1 кг сої вміст лізину у 6 разів більший, ніж в 1 кг пшениці. Насіння деяких зернобобових культур, наприклад сої, використовують для виготовлення кондитерських виробів, консервів, харчових і кормових концентратів. Олія сої має харчове і технічне значення (для виробництва казеїну, клею, пластмас).

ТАБЛИЦЯ. ОРІЄНТОВНІ ЗРОШУВАЛЬНІ НОРМИ ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ КОРМОВИХ КУЛЬТУР, М3/ГА

Культура	Лісостеп	Степ
Північний	Центральний	Південний
Люцерна, конюшина
(під покривом ячменю)	0-1500	0-1500	300-1500	0-1800
Люцерна, конюшина
(після збирання ячменю
На зерно)	–	600-1800	600-3000	1200-3000
Кукурудза
(основні посіви)	600-3000	1200-3000	600-4200	1700-4200
Буряк кормовий	600-3000	1200-3000	1200-4200	1800-5400
Злаково-бобові сумішки
На зелений корм
(післяжнивні)	–	–	–	–

Для формування високого врожаю кормовими культурами використовується велика кількість води. Наприклад, на створення 1 кг сухої маси рослини використовують 250-300, а в посушливих районах – 500-600 кг води. Інститутом зрошуваного землеробства УААН розроблені орієнтовні норми зрошення кормових культур в окремих грунтово-кліматичних зонах (табл. ).

Вологозарядкові поливи проводять восени для глибокого промочування грунту (1,5-2 м). При цьому запаси вологи використовуються рослинами протягом вегетації.

За допомогою передпосівних поливів створюється оптимальна вологість грунту на глибині загортання насіння. В разі потреби їх проводять перед сівбою озимих або навесні перед висіванням кукурудзи та інших культур. Норма поливу становить 400-600 м /га води.

Вегетаційними поливами регулюють водний режим грунту під час вегетації рослин. їх строки і норми залежать від вологості грунту, погодних умов та розвитку рослин.