Узагальнювальна практична робота. Елементи паркового мистецтва
УРОК 35
Тема. Узагальнювальна практична робота. Елементи паркового мистецтва
Мета: перевірити рівень знань учнів із теми “Людина і художнє довкілля”; оформити квітник за допомогою розсади; розвивати вміння працювати з садово-городнім інвентарем; виховувати почуття колективізму, повагу до товаришів.
Обладнання: садово-городній інвентар: граблі, лопата, сапа; розсада.
ХІД УРОКУ
I. Організація учнів класу
II. Повідомлення теми і мети уроку
– Сьогодні на уроці ми перевіримо рівень знань із теми “Людина і художнє
III. Робота над темою уроку
1. Тестові завдання.
1) Художня вишивка – це:
А) вишивання кольоровими нитками на полотні різних орнаментів;
Б) дрібний ремонт одягу;
В) шов “уперед голку”.
2) Оздоблення деревини – це:
А) розпис, різьба, столярство;
Б) різьба, випалювання, вишивка;
В) різьба, розпис, випалювання;
3) Які матеріали використаємо під час лозоплетіння?
А) Шило, прутики лози, дощечка;
Б) клей, ножиці, шило;
В) папір, клей, ножиці.
4)
А) Призма, конус, куб;
Б) куля, призма, куб;
В) куля, циліндр, конус.
2. Колективна перевірка тестових завдань
3. Практична робота
1) Повторення правил техніки безпеки під час роботи з садово-городнім інвентарем.
– Інвентар розміщуй тільки у відведеному місці.
– Під час відпочинку складай так, щоб не поранитися: граблі клади зубцями до землі, сапи і лопати – гострою частиною до землі, поряд став відро та по – ливалку.
2) Об’єднання учнів класу у групи.
I група готує ділянку для висаджування розсади (перекопує, подрібнює великі грудки землі граблями, вирівнює ділянку);
II група робить борозенки і висаджує розсаду.
IV. Підсумок уроку
– Молодці, діти! Сьогодні ви старанно попрацювали, і наш квітник має гарний і привабливий вигляд.
Але ви ще повинні запам’ятати народну приказку: “Вчасно бур’яни не виполеш – потім не вибереш”.
– Як ви розумієте зміст цієї приказки?
І щоб наша ділянка милувала око наше та всіх оточуючих, ми її постійно будемо доглядати: поливати, підживлювати, виполювати бур’яни.
Інформація для вчителя
ЗНАЙОМСЯ: ПРОФЕСІЇ ДАВНІ Й НОВІ
ЛІКАР
Амосов Н. Книга о счастье и несчастьях: Дневник с воспоминаниями и отступлениями /Худож. Г. Бойко, И. Шалито. – М.: Мол. гвардия, 1986. – 287 с.: ил.
Амосов Н. Книга о счастье и несчастьях: Дневник с воспоминаниями и отступлениями / Худож. Г. Бойко, И. Шалито. – М.: Мол. гвардия, 1990. – 239 с.: ил.
Автор обох книг – Микола Михайлович Амосов – знаний в усьому світі хірург, учений, людина незвичайно широких інтересів і знань, сміливий лікар-новатор. У медицину він прийшов, закінчивши одночасно медичний та індустріальний інститути, незадовго до початку Великої Вітчизняної війни. Усю війну був хірургом польового госпіталю. А потім завідував відділом біологічної кібернетики в Інституті кібернетики АН УРСР, був директором Київського інституту серцево-судинної хірургії, писав книги. Одна із них – щоденник “Книга о счастье и несчастьях”, який вийшов двома книгами. Це незвичайно щира сповідь хірурга, який майже за 50 років напруженої праці зробив приблизно сім тисяч операцій (окрім зроблених в роки війни), урятував тисячі людських життів. “Хирурги скажут: вся наша профессия – творчество…
В то же время сердечная хирургия держит человека в постоянном напряжении, она способна полностью занять его ум и чувства, не оставляя времени и сил на другое. Так происходит и со мной, когда оперирую каждый день. Источник чувств, побуждающий к напряжению, находится вне меня, а не внутри…
Всю свою сознательную жизнь я искал длительных циклов, дальних целей, деятельности, когда стимулы лежат во мне самом, а не во внешнем мире. Это хобби виражалось в занятиях теорией медицины, потом – кибернетикой… Но так и не смог отрешиться от хирургии”,- зізнається М. М. Амосов.
Волковая В. Врач // Энциклопедия для детей. Доп. том. Выбор профессии. – М.,2003. – С. 148-149.
Мар’янін О. Хірург // Мар’янін О. Робота є робота: Розповіді про всякі професії / Пер. з рос. Л. Письменної. – К., 1985.- С. 80-82.
Юсков В. Н. Профессия – медработник. – Ростов н/Д: Феникс, 1999. – 319 с.
ЛЬОТЧИК
Маркуша А. М. Человек летающий. – М.: Транспорт, 1988. – 207 с.: ил. – (Науч.-попул. б-ка школьника).
Анатолій Маркуша – письменник і льотчик – розповідає у своїй книжці про нестримний потяг людини літати, про долю багатьох авіаційних відкриттів, про розвиток авіаційної техніки і “ремесле летчика, этой лучшей на свете профессии”.
Посилаючись на энциклопедичний словник, автор нагадує, що “…понятие пилот-летчик пришло к нам из французского языка. Прежде, когда люди еще не летали, слово пилот означало лоцман – человек у руля, тот, кто знает самый верный путь…”. Анатолій Маркуша підкреслює, що “…полет – это прежде всего работа! Летать надо не только хотеть, но непременно уметь… Давно уже заведено: когда летчик не в полете, он учится… покорять все новые и новые вершины познания и соответственно сдавать зачеты по материальной части самолетов и двигателей, теории полета, навигации, метеорологии, радиотехнике, специальному оборудованию, действиям в особых условиях, радиосвязи, иностранному языку… Летчики все без исключения – вечные студенти “. А ще вони романтики і, без сумніву, люди сміливі і відважні, “…за исключением очень немногих случайных, так сказать, заблудившихся в авиации людей, летающий народ объединяли страсть к познанию, святая вера в значительность дела, которому они служат, и фантастическая убежденность, что единственное их призвание в жизни – летать!”.
Сикорский И. Н. Сто одна профессия пилота. – М.: Транспорт, 1991. – 199 с.: фотоил. – (Кем быть?).
У книжці описується повсякденна робота пілотів цивільної авіації, без участі яких сьогодні немислимий розвиток багатьох галузей народного господарства.
Пілоти освоюють різні, часто незвичайні спеціальності. “Вчера ато бнли метеополеты “за погодой” для более точного выбора маршрутов судов, наблюдения за движением в горах селевых потоков, лавин. Сегодня пилоты поднимают в воздух летающие больницы и лазерные лаборатории. Ученые, полярники, режиссеры кино, строители и многие другие специалисты считают воздушное судно рабочим местом, а пилотов полноправными членами экспедиций”.
Автор книги запрошує “пролетіти” над лісовими пожежами, льодами Антарктиди, четвертим аварійним блоком Чорнобильської атомної електростанції, ознайомитися з новою авіаційною технікою, дізнатися, на яких машинах будуть літати пілоти малої авіації найближчим часом, і чим займаються працівники конструкторських бюро.
МИСЛИВСТВОЗНАВЕЦЬ
Мар’янін О. М. Робота є робота: Розповіді про всякі професії / Пер. з рос. Л. Письменної. – К., 1985. – С. 9-17.
Мисливствознавець має дві можливості проявити себе: або в науці, або на практиці в мисливському господарстві. “Але і для того, і для іншого потрібні пристрасть, бажання, зацікавленість”,- зауважує автор розповіді.
Людське суспільство, розвиваючись, порушило рівновагу в природі. “І зараз сталося так, що одні представники тваринного світу опинилися на межі зникнення, тоді як інші – в сприятливих умовах і почали швидко-швидко розмножуватись. Але ж усе в природі нерозривно зв’язане…”. Фахівці цього профілю повинні не лише охороняти, а й розумно регулювати чисельність тварин. Коли йдеться про диких тварин, регуляція здійснюється методом полювання.
Праця мисливствознавця потребує не тільки наукових знань, а й неабияких фізичних сил і витривалості: “Я довго працював у такій організації, де доводилося бувати по вісім місяців у тайзі. Належало діставатися в місця, де мінімум років п’ять не ступала нога людини. З помічником та двома провідниками ми ставили там собі хижку й жили. І отак – дванадцять років! Вісім місяців у тайзі, три місяці опрацьовуєш матеріал, місяць відпустки і – знову в тайгу”.
МОДЕЛЬЄР
Бердник Т. О. Как стать модельєром / Худож. М. Пыльцин. – Ростов н/Д: Феникс, 2000. – 283 с.: ил.
Професія модельєра лідирує серед пов’язаних із модою професій. “В наши дни модельер говорит не только о том, что будет модно в следующем сезоне… – он берет на себя более важную и ответственную миссию. Миссию воспитателя нового, всесторонне развитого человека… Художник-модельер становится проповедником культуры…”. Отже, однозначно визначити коло завдань цього фахівця неможливо – надзвичайно широкий їх діапазон. Професія модельєра має кілька спеціальностей: художник-модельєр, або дизайнер моди (одягу), модельєр-конструктор і художник-стиліст.
Автор книжки дає характеристики цим спеціальностям та розповідає про здібності, необхідні для того, щоб стати справжнім фахівцем. Багато сторінок видання присвячено історії формування та розвитку професії модельєра, творчій біографії найяскравіших її представників.
СТОЛЯР
Сапожников Л. А. Многоуважаемый стол // Сапожников Л. А. Семь больших спасибо. – К., 1986. – С. 135-157.
“Маленькая загадка: как назвали человека, который делает стулья, столи, шкафн, сундуки, двери, оконнне рами и тому подобное? Стульник? Сундучник? Дверник? Нет, столяр!”. І не випадково, адже стіл – місце для хліба, святе місце. Так повелося з давнини.
Автор розповідає, як зароджувалася ця професія, як удосконалювалася майстерність столяра, як виникали нові види меблів, змінювалися різні стилі і сировина: дуб поступився місце горіху, якого з часом витіснило червоне дерево. Меблі стали розкішними і дорогими, зручнішими і практичнішими.
Разом з автором ви побуваєте на фабриці з виготовлення та ремонту меблів. Ви дізнаєтесь, як безликі пиломатеріали з дерева (дошки, бруски) перетворюються на красиві меблі, послухаєте розповідь столяра про дерево – основний матеріал для створення меблів, про те, що його потрібно любити, а столяреві слід бути уважним і кмітливим.
ХУДОЖНИК
Панов В. Профессия – иллюстратор // Юный художник. – 2001. – № 1.- С. 40-43.
“Художник книги – режиссер спектакля, который развертывается перед читателями. У художника имеется сценарий, текст, который служит основой его работы, изменить его он не может. Только в точном соответствии авторского текста и иллюстраций может родиться достойное произведение. И не должно смущать, что работа художника в книге – вторична, ведь его задача сделать зримими образи автора, убедительно и интересно передать среду и собития”.
Автор статті, заслужений художник Росії, розповідає про важливі складові професії художника книги, не володіючи якими він не може досягти вершин цього мистецтва. Художник-ілюстратор повинен точно знати функції всіх елементів книги, авторські характеристики героїв, епоху і соціальне середовище, в якому вони живуть, володіти мистецтвом композиції і малюнка. Обов’язкова умова для художника книги – уміння малювати пером. “Полиграфия нуждается в штрихових рисунках, которые, являясь по форме однородными со шрифтом, гармонично смотрятся в книге, если они не превращаются в черную кляксу”.
ШВАЧКА
Гоцуляк А. Т. Дарим людям радость / Лит. запись Ю. И. Ростиянова; Фото Б. М. Рибакова. – Одесса: Маяк, 1988. – 103 с.: фотоил. – (“Твоя будущая профессия”).
Автор цієї книжки – новатор виробництва – з гордістю розповідає про свою професію швачки, про досягнення вершин майстерності та своїх наставників. “Мы не только делаем людей красивее, швеи – проводники культуры, имеют самое прямое отношение к моде, ее развитию, воспитывают вкус, помогают людям совершенствовать свою индивидуальность”. Але для цього потрібно досконало володіти своєю професією. “Как известно, ассортимент мужской, женской и детской одежды довольно широкий, и швея должна, как говорится, все зто знать на зубок, а также множество деталей и конструкций всевозможннх изделий. У нее должно быть четкое представление о том, как устроены швейные машины. Очень важно в совершенстве владеть технологией изготовления одежды, чтобы не допускать брака… Очень важно знать и строение человеческого тела…
Пожалуй, одним из самих главных качеств является отличное владение приемами выполнения машинных работ, а их не так уж мало – около 200 видов”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...