Виробничі об’єднання
Виробничі об’єднання – добровільні об’єднання підприємств на основі договору або статуту, створені з метою досягнення кращих показників у виробничій і комерційній діяльності, повнішого використання виробничого потенціалу, застосування досягнень науки і техніки, впровадження передових технологій і т. ін. Підприємства, що входять до складу В. о., зберігають права юридичної особи. В. о. створюються за технологічними, галузевими, територіальними, комерційними та ін. ознаками. Законодавство України визначає такі основні форми /типи/ В. о.: асоціації – договірні об’єднання, створені з метою координації господарської діяльності, що не мають повноважень втручатися у внутрігосподарську діяльність учасників; корпорації – договірні об’єднання з передачею підприємством окремих управлінських повноважень В. о.; консорціуми – тимчасові статутні об’єднання підприємств і банківських структур; концерни – статутні об’єднання підприємств на основі повної фінансової залежності від одного з них або групи.
Related posts:
- Виробничо-територіальні, або територіально-виробничі, зв’язки (ВТЗ) Виробничо-територіальні, або територіально-виробничі, зв’язки (ВТЗ) – структурні зв’язки, які встановлюються між підприємствами та їх групами, галузями виробництва, територіально-виробничими комплексами економічних районів та їх таксономічних територіально-виробничих одиниць (центрів, вузлів, агломерацій, зон) тощо в процесі їх функціонування. Формування ВТЗ починається на рівні виробничих підприємств (зв’язки щодо постачання паливом, сировиною тощо, з обслуговування виробництва машинами, устаткуванням, щодо вивезення […]...
- Аналіз господарської діяльності Аналіз господарської діяльності (анализ хозяйственной деятельности) – комплексне вивчення результатів практичної роботи підприємств (фірм) за певний період, оцінка ефективності діяльності з метою виявлення резервів та визначення шляхів діяльності й надання необхідної інформації та оперативного керівництва різними ланками діяльності, одержання передбачених бізнес-планом показників. Найважливішими для аналізу господарської діяльності є статті активу балансу – основний капітал і […]...
- Виробничі фонди Виробничі фонди – сукупність засобів і предметів праці, необхідних для ведення виробництва, виражена у грошовій формі. Залежно від способів перенесення вартості на продукт В. ф. поділяються на основні і оборотні. Основні В. ф. /засоби праці/ використовуються тривалий час і переносять свою вартість на продукт частинами, в міру фізичного зношування, у вигляді амортизаційних відрахувань. Оборотні В. […]...
- Виробничі фонди сільського господарства Виробничі фонди сільського господарства – засоби виробництва, виражені у грошовій формі, які використовуються в сільському господарстві. Залежно від сфери використання основні виробничі фонди поділяються на фонди сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. До перших належать засоби виробництва, які безпосередньо використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції. За своїм матеріально-речовим складом В. ф. с. г. – це сільськогосподарські машини (трактори, […]...
- Типи підприємств Типи підприємств – класифікація підприємств залежно від основних типів власності, кількості зайнятих та інших критеріїв. Виділяють приватні, колективні, державні (за демократичної влади вони стають суспільними), наддержавні (в т. ч, транснаціональні) і змішані Т. п. За критерієм кількості зайнятих – малі, середні та великі підприємства. Залежно від сфери діяльності – промислові, торговельні, наукові, банківські та ін. […]...
- Виробничі фонди промисловості Виробничі фонди промисловості – сукупність основних і оборотних фондів, необхідних для ведення промислового виробництва і виражених у вартісній формі. Речові засоби праці (будівлі, споруди, машини, устаткування, вимірювальні та регулювальні прилади тощо) є матеріально-технічною базою промисловості й складовою її виробничого потенціалу. Основні фонди промисловості 1990 становили 153 млрд. крб, 2000 – 267 млрд. грн., 2003 – […]...
- Основні виробничі фонди Основні виробничі фонди – частка виробничих фондів, яка використовується більше одного виробничого циклу і в кожному циклі частково переносить свою вартість на новостворений продукт. Це – будівлі, устаткування, машини тощо. Серед О. в. ф. виділяють активну і пасивну частини. До першої відносяться устаткування й машин, до другої – будівлі, споруди, трубопроводи тощо. Чим більша питома […]...
- Організаційні форми колективних підприємств: виробничі, збутові, споживчі кооперативи, кредитні спілки. Організаційні форми підприємств державної власності УРОК 5 Організаційні форми колективних підприємств: виробничі, збутові, споживчі кооперативи, кредитні спілки. Організаційні форми підприємств державної власності Мета уроку: охарактеризувати різні організаційні форми колективних та державних підприємств; розвивати пізнавальний інтерес, творчу активність і вміння учнів логічно викладати свої думки; навчити застосовувати набуті знання в конкретних життєвих ситуаціях; розвивати економічне мислення, пам’ять, увагу. Основні поняття: кооператив, […]...
- ВИРОБНИЧІ РЕСУРСИ (ФАКТОРИ) УРОК № 6. ВИРОБНИЧІ РЕСУРСИ (ФАКТОРИ) Мета уроку: з’ясувати, які існують фактори виробництва та їхні основні характеристики; продовжити формувати логічність і послідовність у викладенні думки, уміння самостійно опрацьовувати матеріал та працювати в групах; розвивати економічне мислення; виховувати допитливість і самостійність. Основні поняття: земля, праця, капітал, здатність до підприємництва, інформація. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу. […]...
- Виробничі відносини Виробничі відносини – відносини між людьми, які виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг. У цій категорії поняття “відносини” запозичене з філософії, а його зміст розкрив ще Арістотель передусім через властивості, завдяки яким відбувається взаємодія предметів та явищ між собою. Так, працівник, позбавлений засобів виробництва, лише у відношенні до […]...
- Право господарське Право господарське – система юридичних норм і правил, що регулюють господарські відносини між різними суб’єктами господарювання в усіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, обміні, розподілі та споживанні). П. г. охоплює трудове, фінансове, адміністративне, екологічне, торговельне, патентне та інші права. Основними суб’єктами господарських відносин є юридичні та фізичні особи, державні органи управління, держава загалом та інші […]...
- Грошовий контроль Грошовий контроль – форма державного та банківського контролю за діяльністю підприємств, які працюють на господарському /комерційному/ розрахунку. Держава здійснює контроль шляхом встановлення таких стабільних економічних нормативів, як розподіл прибутку, темпи зростання середньої заробітної плати, амортизаційні відрахування і т. ін. За невиконання цих нормативів або договірних зобов’язань на підприємства накладаються економічні санкції. Г. к. з боку […]...
- Державна кадрова політика Державне управління Державна кадрова політика. Один із пріоритетних напрямів діяльності держави з координації заходів, що проводяться з метою розвитку і вдосконалення трудового потенціалу країни. Д. к. п. передбачає визначення сукупності соціально-економічних і політичних завдань, вирішення яких здійснюється на правовій основі переважно у трьох напрямах: 1) у системі державних підприємств, установ, організацій; 2) у системах державної […]...
- Самостійність підприємств Самостійність підприємств – важливий принцип господарського розрахунку, що означає свободу підприємств різних типів і форм власності у різних сферах економіки щодо вибору виду господарської діяльності, суб’єктів техніко-економічних відносин (спеціалізації, кооперації та ін.), встановлення цін на виготовлену продукцію, розпорядження чистим прибутком тощо. С. п. є важливою складовою самостійності господарської (див. Самостійність господарська). У сфері правових відносин […]...
- Вертикальна інтеграція Вертикальна інтеграція – об’єднання в єдиний технологічний процес усіх або основних ланок виробництва та обороту промислової та сільськогосподарської продукції внаслідок усуспільнення виробництва, концентрації, кооперації та суспільного поділу праці. Між групами спеціалізованих або комбінованих підприємств налагоджуються стійкі виробничі зв’язки, на основі яких формуються великі виробничі комплекси (об’єднання), пов’язані між собою технологічно, організаційно та юридично. Підприємства, що […]...
- Посада Посада – первинна одиниця державних органів, визначена структурою і штатним розписом підприємств, установ, організацій різних форм власності, на яку покладено встановлене нормативними актами (положеннями про структурні підрозділи, посади, посадовими інструкціями та ін.) коло службових повноважень. Це багатогранна категорія, яка включає соціальний, правовий та організаційний аспекти. Соціальна сутність П. виявляється в зумовлені характеру, обсягу і меж […]...
- Менеджмент інноваційний Менеджмент інноваційний – система стратегічного управління інноваційними процесами з метою вивчення основних напрямів науково-технічної та виробничої діяльності й обгрунтування комплексу заходів щодо реалізації інноваційної стратегії. Основними об’єктами М. і. на мікрорівні є розробка та упровадження нової продукції, розвиток і модернізація виробництва та продукції, що випускається, поступове зняття з виробництва продукції, яка не користується попитом у […]...
- Фінанси підприємств Фінанси підприємств – відносини економічної власності між суб’єктами господарювання та всередині підприємств з приводу формування, розподілу і використання фінансових ресурсів (доходів і фондів) у процесі їх (підприємств) діяльності у всіх сферах суспільного відтворення. Речовим змістом цих відносин є найліквідніша і найдинамічніша форма власності – гроші. Такі відносини економічної власності у межах підприємств формуються і розвиваються […]...
- Державне замовлення Державне управління Державне замовлення. Засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб’єктів господарської діяльності усіх форм власності....
- Правовий статус морського порту Загальний курс транспорту РОЗДІЛ 6 ВОДНИЙ ТРАНСПОРТ 6.6. ПОРТИ УКРАЇНИ Правовий статус морського порту Морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території і акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту. Перелік морських портів України, відкритих для заходження іноземних суден, визначається Кабінетом […]...
- Структура управління організацією Структура управління організацією – комплекс відносин самостійних підрозділів підприємства, фірми, компанії та окремих ланок всередині них, які, функціонуючи, утворюють єдину інтегративну цілісність, а отже, підпорядкованість. З точки зору суб’єктних відносин С. у. о. відображає підпорядкованість окремих посад, зайнятих кожним працівником, та його взаємовідносини з іншими працівниками свого чи інших структурних підрозділів. Сутність С. у. о. […]...
- Кореспонденція рахунків по обліку запасів БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ЧАСТИНА 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК Розділ 2. Облік виробничих запасів 2.3. Облік наявності і руху виробничих запасів 2.3.6. Кореспонденція рахунків по обліку запасів Типова кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку виробничих запасів наведена у табл. 2.2. Таблиця 2.2. Кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку Виробничих запасів № П/п Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки Дебет Кредит […]...
- Реінжиніринг Реінжиніринг – 1) якісне оздоровлення підприємств, фірм, компаній шляхом істотного поліпшення інжинірингу (див. Інжиніринг); 2) радикальне переосмислення і докорінна перебудова та оновлення господарських процесів з метою досягнення швидких істотних зрушень у господарській діяльності підприємств, фірм і компаній, що передбачає відмову від застарілих способів організації й управління ними. Основними принципами P. є: орієнтація на процес; творче […]...
- Трансфертне ціноутворення Трансфертне ціноутворення – процес формування та зміни рівнів трансфертних цін у межах ТНК, концернів та інших структур. Таке ціноутворення здійснюється на основі ринкової ціни (коли ціни одного структурного підрозділу підприємства встановлюються на рівні ціни аналогічної продукції на зовнішньому ринку), здебільшого для підприємств з децентралізованою організаційною структурою, а отже, значною внутрішньою автономією підрозділів, які фінансово можуть […]...
- Класифікація виробничих фондів Класифікація виробничих фондів – поділ виробничих фондів на групи за певними ознаками залежно від їх призначення. Виробничі фонди проходять три основні стадії кругообігу, набуваючи грошової, продуктивної й товарної форм. Згідно з цим виробничі фонди поділяють на продуктивні й обігові. Відповідно до характеру, перенесення вартості на новостворений продукт, розрізняють основні та оборотні виробничі фонди (див. Виробничі […]...
- ЮНКТАД ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі і розвитку) – орган Генеральної Асамблеї ООН, метою діяльності якого є сприяння розвитку міжнародної торгівлі, вдосконалення міжнародних економічних відносин. Ця мета конкретизується у виконанні таких трьох основних завдань: 1) забезпечення рівноправного, взаємовигідного, всебічного співробітництва між країнами, а на цій основі – стабільного миру; 2) вироблення рекомендацій, принципів, організаційно-правових умов і […]...
- Стадії організаційного розвитку Грейнера Стадії організаційного розвитку Грейнера – виокремлення основних стадій залежно від організаційних структур, механізмів координації та важелів управління з урахуванням різної ефективності на кожній з них. До таких стадій належать: 1) креативна (початкова стадія підприємницької діяльності, що характеризується низькою віддачею і великими витратами); 2) спрямована (стабільне зростання за функціональної структури управління, системи стимулів та ін.); 3) […]...
- Закон зростання дохідності Закон зростання дохідності – закон, згідно з яким кожна наступна одиниця витрат забезпечує більший приріст продукції. Сформульований англійським економістом і статистиком К. Кларком. Він вважав, що З. з. д. діє лише у вторинному секторі економіки (в обробній промисловості). Первинний сектор (добування і використання природних ресурсів), на його думку, розвивається відповідно до вимог закону спадної дохідності, […]...
- Програма діяльності Кабінету Міністрів України Державне управління Програма діяльності Кабінету Міністрів України. Документ, який містить концептуальне викладення стратегії діяльності, засобів та строків виконання завдань Кабінету Міністрів України на період його повноважень. До П. д. К. М. У. додаються структура виконавчої влади та інформація про членів Кабінету Міністрів України. Новосформований Кабінет Міністрів України не пізніш як у місячний термін після набуття […]...
- Аудиторська діяльність Аудиторська діяльність – проведення незалежними аудиторами та фірмами перевірок публічної фінансової звітності, обліку господарських операцій та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання та надання їм аудиторських послуг. Ці послуги надаються у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, складання бізнес-планів, фінансових прогнозів, прогнозування майбутнього стану підприємства, аналізу фінансово-господарської діяльності тощо....
- Менеджмент міжнародний Менеджмент міжнародний – комплекс регулятивних рішень і дій, які базуються на застосуванні наукових принципів менеджменту в управлінні ТНК. Внаслідок специфічної діяльності в ТНК існують особливості, діють нові підходи до всіх складових функцій менеджменту: планування, організації, координації, мотивації, контролю та реалізації власності. Зокрема, у процесі планування доводиться приділяти увагу діяльності численних закордонних філіалів, зарубіжних науково-дослідних центрів, […]...
- Делегування повноважень Делегування повноважень – передача повноважень на здійснення певної діяльності (дій) одного суб’єкта управлінських відносин (органу, службової особи) іншому, яке супроводжується переважно тимчасовою зміною компетенції відповідних суб’єктів управлінських відносин. Д. п. відбувається у формі адміністративного доручення і є однією з адміністративно-правових форм забезпечення оперативності та підвищення ефективності управління. Д. п. має на меті посилити гнучкість управління […]...
- Аналіз діяльності підприємства Аналіз діяльності підприємства (анализ деятельности предприятия) – проводиться власними економічно-фінансовими структурними підрозділами організацій, підприємств, фірм або з зазначенням консалтингових організацій, аудиторських фірм з метою оцінки фінансового стану, результатів господарської діяльності за певний період (звітний рік, півріччя, квартал). Здійснюється шляхом вивчення даних оперативної статистики за поточний рік чи порівняння з минулим роком з використанням господарсько-фінансових показників […]...
- Прогнозування у системі експортного маркетингу Прогнозування у системі експортного маркетингу – один із завершальних етапів комплексного вивчення зовнішніх ринків (міжнародного маркетингу); стратегічне планування, змістом якого є оцінка можливих змін кон’юнктури зовнішніх ринків збуту (зокрема, прогнози попиту), обсягів та якості реалізованої продукції та інших параметрів внутрішньо – та зовнішньоекономічної діяльності підприємств-експортерів. Результати такого прогнозування – основа для розробки поточних, середньо – […]...
- Нагляд за діяльністю банків Нагляд за діяльністю банків – заходи, за допомогою яких вищестоящі органи забезпечують стабільність і законність дій банків та ефективну організацію їх роботи (у т. ч. філіалів). Розрізняють наддержавний нагляд (здійснюється міжнародними кредитно-фінансовими організаціями та наднаціональними органами з метою координації грошово-кредитної, фінансової та валютної політики); державний нагляд (здійснюється центральним банком та міністерством фінансів, а також міжвідомчими […]...
- Господарські товариства Господарські товариства – підприємства, організації і установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Г. т. створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повного товариства, командитного товариства. Г. т. є юридичними особами. Акціонерне товариство, товариство з обмеженою […]...
- Спільні підприємства Спільні підприємства – підприємства, об’єднання, інші організаційні, господарські одиниці, створені на основі вкладення капіталу двох або кількох суб’єктів світового господарства. С. п. є формою розвитку інтеграційних процесів у світовому господарстві. Створюються для спільного виробництва, збуту продукції, проведення науково-дослідних робіт, будівництва, технічних консультацій, технічного сервісу, надання транспортних, фінансових, страхових послуг, обслуговування у сфері побуту. Здійснюють господарську […]...
- Держава федеративна Держава федеративна – форма державного устрою, за якої територія держави має у своєму складі федеративні одиниці з ознаками обмеженої державності. Водночас до складу Д. ф. можуть входити автономні та унітарні утворення з правом самоуправління, але з обмеженою державністю. Складові частини Д. ф., своєю чергою, мають адміністративно-територіальні одиниці з відповідними владними повноваженнями, тому державний суверенітет центральних […]...
- Правила конкуренції Правила конкуренції – узгоджені міжнародними організаціями норми, які передбачають недопущення панування гігантських підприємств (фірм, компаній) на ринку і зловживання ними своїм становищем, а також відповідні норми контролю. Узгоджують такі норми ООН і ОЕСР (Організація економічного співробітництва і розвитку), ГАТТ/СОТ, ЄС. В окремих із цих організацій (наприклад, ООН) П. к. (зокрема, кодекс поведінки ТНК) мають рекомендаційний […]...
- Решетилівські статті 1709 р Решетилівські статті 1709 р.- договірні умови самоврядування Лівобережної України. Складалися з 14 пунктів (“просительних статей”), з якими 17.VII.1709 гетьман І. Скоропадський звернувся в Решетилівці до Петра І, і відповідей царського уряду. Царський уряд 31.VII.1709 підтвердив феодальні привілеї козацької старшини, водночас закріпив право царських урядовців втручатися у справи місцевого управління. Було заборонено звільняти наказних гетьманів під […]...