ВОЛОДІННЯ СОЦІАЛЬНЕ
Соціологія короткий енциклопедичний словник
ВОЛОДІННЯ СОЦІАЛЬНЕ – спосіб взаємодії соціального суб’єкта із соціальною реальністю, який полягає у підпорядкуванні останньої (або певних її фрагментів) його волі, меті, діяльності. Міра цього підпорядкування визначає міру владарювання, панування суб’єкта над соціальними обставинами (речами, людьми, процесами, явищами, відносинами і т. д.,)і: від простого їх використання (як засобів) до визначення їх долі, способу існування тощо. У свою чергу міра панування соціального суб’єкта над
Як і все в суспільстві, В. с. нерівномірно розподіляється та концентрується в ньому, набуваючи ієрархічної структури залежно від місця даного суб’єкта в системі статусновладних взаємозв’язків суспільства. Більш високий статус передбачає більший масштаб B. c., а отже, і більшу міру владарювання суб’єкта над обставинами, більш високий його авторитет та більшу соціальну могутність. Наймогутнішим суб’єктом B. c. виступає держава, а в державі – бюрократія як особлива корпорація професійних управлінців. Якщо держава володіє суспільством, своєю країною (а трапляється, що навіть світом, окремими його геополіт. регіонами), то державою безпосередньо володіє бюрократія Нижче в ієрархії соціальної могутності стоять суб’єкти, котрі за мірою й масштабом володіння менш значимі (менш могутніші) Це соціальні ін-ти, відомства, великі соціальні групи (класи), організації та їх різноманітні об’єднання. Найближчі щаблі ієрархії B. c. займають суб’єкти, котрі володіють лише своїм тілом та елементарними життєвими обставинами.
Форм та способів B. c. надзвичайно багато і їх можна класифікувати за різними критеріями: суб’єкт, об’єкт, міра, сфера, масштаб, засіб, характер володіння. Якщо взяти до уваги цю сукупність критеріїв, то можна виокремити володіння виробниче і позавиробниче, духовне і фіз., екон. і моральне, повне і часткове, правове і не правове, бережливе і марнотратне, приватне і сусп., колективне й індивідуальне, заг. держ. і відомче, родинне й особисте, абсолютне й відносне і т. д. Формами діяльності, завдяки яким відкриваються об’єктивні шляхи до В. с., є пращі, привласнення, успадкування, грабіжництво, одержавлення, роздержавлення, обман і т. д. Саме соціальна діяльність зумовлює і відтворює численні типи B. c., акумулюючи їх у своїх результатах, які обов’язково комусь належать, служать, підпорядковуються або над кимось тяжіють, когось підпорядковують, ставлять у залежність тощо. Більше того, процеси В. с. є невід’ємними компонентами соціальної діяльності.
Категорія B. c. – одна з фундаментальних у соціології, вона ще чекає на своїх розробників, оскільки її зміст, функції, логічні зв’язки в категоріальному апараті цієї науки досліджені недостатньо.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...