Закони розвитку людини економічної

Related posts:

1. Закони розвитку людини соціальної Закони розвитку людини соціальної – внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між всебічно розвиненою людиною економічною і соціальними відносинами, передусім у передових країнах світу, внаслідок взаємодії яких відбувається трансформація людини економічної в соціальну – систему соціальних відносин, тобто людину – політика (шляхом активної участі в політичних партіях, громадських організаціях та ін.), працівника нового типу, людину […]...
2. Закони розвитку людини Закони розвитку людини – внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між потребами та інтересами людини, з одного боку, й їх задоволенням у процесі створення матеріальних і нематеріальних благ та їх споживання, з іншого, внаслідок яких (зв’язків) упродовж існування людської цивілізації в соціально-біо – логічній сутності людини поступово відносно посилюється соціальна сторона і формується всебічно розвинена […]...
3. Закони розвитку економічної організації Закони розвитку економічної організації – закони, які виражають внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між елементами організації та властивими їм (зв’язкам) суперечностями, що є рушійними силами її (організації) розвитку. До них належать: 1) закон синергії, згідно з яким економічний потенціал організації зростає внаслідок взаємодії її елементів (а також компонентів кожного з елементів), в процесі якої […]...
4. Відтворення економічної власності Відтворення економічної власності – постійно повторюваний процес функціонування і розвитку різноманітних типів та форм власності у їх взаємодії (взаємопроникненні, взаємопереходах, взаємозапереченні) відповідно до властивих їм законів, що супроводжується виокремленням типу і форми власності, яка домінує. В сучасних умовах розширене В. е. в. у розвинених країнах світу може, по-перше, здійснюватися лише тоді, коли збагачена новітніми рисами […]...
5. Закони привласнення Закони привласнення – внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки, які виникають під час взаємодії людини з природою у процесі праці та створення економічних благ, а також між людьми з приводу привласнення таких благ в усіх сферах суспільного відтворення. До З. п. належать уся сукупність економічних законів і передусім закони розвитку продуктивних сил та відносин економічної […]...
6. Закони розвитку ринку робочої сили Закони розвитку ринку робочої сили (в т. ч. ринку праці) – внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між прогресом речових факторів виробництва і техніко – економічних відносин, з одного боку, й відносним скороченням попиту на робочу силу передусім у сфері матеріального виробництва та посиленням державного і наддержавного регулювання даного ринку. До таких законів відносять: 1) […]...
7. Стихійний характер економічного розвитку Стихійний характер економічного розвитку – розвиток економічної системи, що базується на переважанні індивідуального типу (а отже, відповідних форм приватної власності) невеликих за масштабами підприємств, механізму вільної ринкової конкуренції (а отже, стихійного коливання попиту і пропозиції, стихійного переливання капіталу між галузями тощо), відсутності широкомасштабного державного регулювання, внаслідок чого економічні закони набувають стихійного характеру функціонування. Оскільки такі […]...
8. Структура економічного розвитку Структура економічного розвитку – комплекс внутрішньо необхідних і стійких зв’язків між метасистемами, підсистемами та елементами економічної системи, які (зв’язки) як закони визначають її розвиток, управляють ними, спрямовують діяльність підсистем і їхніх складових у певному напрямі, а отже, управляють виробництвом, обміном, розподілом і споживанням матеріальних благ і послуг. С. е. р. визначають передусім як комплекс відповідних […]...
9. Моделі людини економічної Моделі людини економічної – сукупність ідей, концепцій, положень і методологічних засад, які обгрунтовують представники різних напрямів, течій та шкіл світової економічної думки стосовно сутності людини у процесі розвитку світової цивілізації. Простежуючи концепцію людини у політичній економії, французький економіст Р. Барр виділяє три основні підходи: 1) механічний, за якого закони політичної економії повною мірою порівнювались із […]...
10. Політико – економічна природа людини Політико – економічна природа людини – сукупність відносин економічної власності між різними суб’єктами з приводу формування і розвитку всіх сутнісних сил людини і передусім робочої сили та її раціонального використання у всіх сферах суспільного відтворення. Такими суб’єктами є сім’я, школа, підприємства, фірми, компанії, держава, наддержавні органи, а сукупність відносин економічної власності, що утворюється при цьому, […]...
11. Закони розвитку організацій Закони розвитку організацій – внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між метою організації (передусім стратегічною) та умовами і засобами її досягнення; між оптимальним поєднанням централізму на рівні всієї організації та децентралізму (відносної самостійності) окремих підрозділів і ланок організації; між рівнем загальної ефективності діяльності організації та часткою зайнятих у процесі управління найманих працівників (чим більше їх […]...
12. Закони соціальні – внутрішньо необхідні Закони соціальні – внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між продуктивними силами та елементами системи суспільних відносин (економічних, соціальних, правових, політичних та ін.). Розрізняють передусім три основні типи З. е.: 1) всезагальні; 2) загальні; 3) специфічні, або стадійні. До першого належать закони, які діють в усіх суспільно-економічних формаціях і охоплюють усі елементи (підсистеми) суспільних відносин […]...
13. Предмет економічної теорії Предмет економічної теорії – система економічних відносин у взаємодії з розвитком продуктивних сил в усіх сферах суспільного відтворення, а також пізнання законів і закономірностей такої взаємодії, цілісність і організованість якої забезпечується господарським механізмом. Основні підсистеми економічних відносин: техніко-економічні, організаційно-економічні, відносини економічної власності (в т. ч. товарно-грошові відносини). Основними підсистемами, які виникають внаслідок взаємодії окремих елементів […]...
14. Структура політекономічної категорії Структура політекономічної категорії – комплекс закономірних зв’язків і відносин між суспільною формою і речовим змістом економічної категорії, а також між окремими елементами цих підсистем і всередині кожної з них, які теоретично виражають розвиток відносин економічної власності в їх діалектичній взаємодії з прогресом продуктивних сил. Політекономічна категорія є ядром економічної категорії, що випливає з відмінностей між […]...
15. Закон прискореного розвитку економічних систем Закон прискореного розвитку економічних систем – внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між зростанням потреб людини, прогресом технологічного способу виробництва та еволюцією типів і форм економічної власності, внаслідок дії яких (зв’язків) скорочується період існування менш розвинених економічних систем і прискорюється їх трансформація у розвиненіші економічні системи. Людське суспільство виникло більш як 3 млн. років тому […]...
16. Закони народонаселення Закони народонаселення – закони, які виражають внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між демографічними та соціальними (в т. ч. економічними) процесами і властивими їм протилежними сторонами суперечностей, які (зв’язки) впливають на відтворення населення. Розрізняють всезагальні (діють в усіх суспільно-економічних формаціях), загальні (діють у декількох формаціях), специфічні (діють в окремій формації) та етапно-стадійні (діють на окремих […]...
17. Показники економічної безпеки Показники економічної безпеки – кількісно-якісна характеристика внутрішньої безпеки країни в межах національної економічної системи. Так, у межах продуктивних сил ними є: загальноосвітній, професійний, культурний рівні людини – працівника, умови її праці, рівень економічного мислення, задоволення потреб, професійна мобільність – щодо основної продуктивної сили; ступінь фізичного та морального зношування техніки, рівень упровадження нових ресурсо – та […]...
18. Система продуктивних сил Система продуктивних сил – сукупність підсистем, елементів і компонентів продуктивних сил, що формуються і розвиваються за взаємодії людини з природою, поступове підпорядкування у процесі історичного розвитку основній продуктивній силі (людині) інших елементів цієї системи і (як наслідок) перетворення її (системи) на цілісність з властивими їй законами, суперечностями, новим синергічним ефектом. Крім того, цілісність С. п. […]...
19. Самоорганізація економічної системи Самоорганізація економічної системи – цілеспрямований рух економічної системи у результаті розвитку її внутрішніх суперечностей, взаємодії з навколишнім середовищем через перебудову зв’язків, які існують між підсистемами, їх елементами й компонентами і формування нових та виникнення на цій основі досконалішої економічної структури. С. е. с. більш складної організації здійснюється також на основі успадкування здебільшого позитивних аспектів попередніх […]...
20. Система відносин економічної власності Система відносин економічної власності – сукупність різноманітних типів і форм власності, які формуються і розвиваються в усіх сферах суспільного відтворення, і поступове підпорядкування в процесі історичного розвитку відносинам власності на засоби виробництва інших об’єктів власності, внаслідок чого, а також завдяки раціональному використанню господарського механізму, ця система перетворюється на єдину цілісність з притаманними їй законами, суперечностями, […]...
21. Плюралізм економічної системи Плюралізм економічної системи – існування і взаємодія різних технологічних способів виробництва, організаційно-економічних відносин, типів і форм економічної власності та господарських механізмів у межах національної економічної системи. Так, у країнах з високим і середнім рівнями розвитку економічна система базується на поєднанні трьох типів технологічного способу виробництва; у країнах із середнім рівнем розвитку переважає технологічний спосіб виробництва, […]...
22. Характер праці Характер праці – найважливіші ознаки соціально-економічної сутності праці, що розглядається з боку відносин власності, передусім власності на засоби виробництва. Х. п. теоретично виражається насамперед в таких економічних категоріях, як відчуження праці, асоційована праця, примусова праця, безпосередньо суспільна праця та ін., а формами Х. п. є інтенсивність праці, тривалість робочого дня, розподіл прибутків. Основними формами примусової […]...
23. Роль економічної науки в житті суспільства та окремої людини РОЗДІЛ І Вступ до економічної теорії Тема 1.1. Що і для чого вивчає економічна наука, її місце серед інших наук 3. Роль економічної науки в житті суспільства та окремої людини Розглянемо, яке значення має економічна теорія в житті суспільства взагалі та окремої людини зокрема. Для цього скористаємося схемами (див. схеми 1.1.2 і 1.1.3). Схема 1.1.2 […]...
24. Стратегія економічного розвитку Стратегія економічного розвитку – довготермінова економічна політика, в якій конкретизується стратегічна мета діяльності уряду, спрямована на розширене відтворення цілісної економічної системи за змінюваності внутрішніх і зовнішніх умов. Основними структурними елементами С. е. р. є, по-перше, здійснення довготермінової економічної політики у сфері промисловості (промислова політика), аграрній сфері (аграрна політика), у сфері зовнішньоекономічної діяльності (зовнішньоекономічна політика), у […]...
25. Людина економічна Людина економічна (homo economicus) – сукупність економічних потреб, інтересів, цілей індивіда, органічне поєднання в ньому рис працівника і власника. Структуру таких потреб слід розглядати відповідно до структури суспільного способу виробництва. Тому економічна сутність людини розкривається в суперечливій єдності людини-працівника як основного елемента системи продуктивних сил і людини – власника як суб’єкта економічних відносин, передусім відносин […]...
26. Типи економічних зв’язків Типи економічних зв’язків – основні типи зв’язків у межах національної економічної системи, які виділяють залежно від структури цієї системи. До них належать: 1) техніко-природничі зв’язки і відносини, які відображають ставлення людини до природи в процесі праці, перетворення речовини природи відповідно до потреб та інтересів людини; 2) техніко-економічні зв’язки, що характеризують взаємодію речових факторів виробництва між […]...
27. Механізм забезпечення економічної безпеки країни Механізм забезпечення економічної безпеки країни – сукупність інституційних та організаційних структур і комплекс використовуваних ними форм й методів з метою послаблення й усунення внутрішніх і зовнішніх загроз існуванню країни в економічній сфері. Важливими передумовами дії М. з. е. б. к. є обгрунтування стратегії й тактики забезпечення економічної безпеки, виділення найважливіших індикаторів (показників) безпеки, групування їх […]...
28. Збагачення праці Збагачення праці – якісно нова форма організації праці, яка передбачає зростання зацікавленості людини – працівника у збагаченні змісту самого процесу праці (див. Зміст праці). З. п. передбачає відмову від принципів тейлоризму (роздрібнення операцій і жорсткої регламентації рухів кожного працівника тощо), виконання кожним робітником дедалі більшої кількості операцій, вибір різних варіантів виконання робіт, посилення його самостійності, […]...
29. Стійкість економічної системи Стійкість економічної системи – здатність економічної системи загалом та її окремих підсистем (продуктивних сил, економічної власності, господарського механізму та ін.) до розширеного відтворення в інтересах переважної більшості населення окремої країни, попри зміни зовнішнього середовища. Найбільше С. е. с. залежить від типів і форм економічної власності та господарського механізму, за допомогою якого здійснюється від’ємний зворотний зв’язок […]...
30. Критерії класифікації економічної власності Критерії класифікації економічної власності – головні ознаки виокремлення типів, форм і видів власності залежно від їх співвідношення між собою, значення в соціально-економічній структурі суспільства, суб’єктно-об’єктних відносин. Основними К. к. е. в. є: 1) суб’єкти власності; 2) об’єкти власності; 3) сфери суспільного відтворення; 4) інтегральний критерій, який враховує перші три критерії або поєднує суб’єктно-об’єктний підхід та […]...