Частка як службова частина мови
Тема: Частка як службова частина мови
Мета: дати поняття про частку як службову частину мови, формувати вміння впізнавати частки у реченнях, визначати їх морфологічні ознаки; виховувати повагу до фольклору, любов до природи; розвивати увагу, логічне мислення,
Пам’ять.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання : підручник.
І. Підготовка до сприймання нового матеріалу.
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.
І ІІ. Вивчення нового матеріалу.
* Робота з підручником. Виконання вправи 440. Опрацювання
І V. Виконання вправ на закріплення вивченого.
* Прочитати речення. Вказати частки. З’ясувати роль кожної в реченні.
Нехай мені пісня голосно заплаче, нехай у могилах будить сон козачий. (В. Самійленко.) Наша дума, наша пісня не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, слава України! (Т. Шевченко.) Аби ж то воля! Вітер віяв той би, що з-попід сонця. (М. Самійленко.) Чи вдячний нащадок згадає той час, як всі ми вставали з неволі? (Г. Чупринка.) Тільки щастя набитого черева зрозуміти мені не дано. (В. Раєвський.) Життя росте лишень з любові, лишень краса людей навчає жить! (Д. Павличко.)
* Робота біля дошки. Записати речення, підкреслити в кожному члени речення. Вказати частки. Спираючись на таблицю “Частка” (с. 156), охарактеризувати кожну з часток (усно).
І. Ні, такої ще зими не стрічали ми. (П. Тичина.) Небо смугастилося досхочу, але хоч дощем не пригощало. (В. Пузій.) Хотів би я злетіти в небеса. (Д. Павличко.) Нехай це сонечко посвітить. (Л. Костенко.) Насували хмари шапку аж до віч. (О. Лукашенко.)
И б ще гудзиків! Пошила б баба кожуха, та вовна заважає. Хоч сотнею доріг утікай, а від долі не втечеш. Невже ж був квас, як не було нас? Хай буде хата з лободи, а в чужую не веди.
Народна творчість.
* Розподільний диктант. Формотворчі, заперечні й модальні частки записати в три колонки.
Навіть, саме, хай, якраз, би, не, ось, нехай, авжеж, ані, б, лишень, ні.
* Пояснювальний диктант. У записаних реченнях визначити частки. Вказати формотворчі, заперечні й модальні.
І. Хай грає хуртовина! Багато бур зазнала Україна, та не схилилася і не схилитись їй! (М. Вороний.) Хай гарячий вітер України нашу буйну волю обвіва. (А. Малишко.) Поезії не творять і не пишуть! Поезію, як силу, віддають! (О. Довгий.) Невже нам повік не збороти словечка, нікчемні слова? (П. Перебийніс.) Хіба моїх не треба слів палких? (М. Рильський.) Якщо не можеш бути вічно юним, то змолоду не будь старим бодай! (Д. Павличко.) А що б я був і що б зробити зміг без цих людей, без цих ясних доріг? (А. Малишко.)
ІІ. Хай не криють хмари темні, зорі, вас. (М. Вороний.) Навіть в муках є надії сила, навіть в смутку б’ється щастя птах. (А. Малишко.) О краю мій! Чи можна не любить твоїх просторів, верб твоїх розлогих? (М. Рильський.) Пірнуло сонце вже за гори. (Т. Осьмачка.) Лиш місяць аж дзвенів сріблом. (П. Тичина.) Нехай же співає діброва! (П. Перебийніс.) То не вогнем палає кущ калини, то на вітрах душа моя горить. (М. Гурець.) Тож не суди погоду строго! Хай парасолі, хай плащі, аби у травні йшли дощі! (Л. Дмитерко.) А перший пролісок аж білий до нестями. (А. Малишко.) Лишається прозора і ясна лиш океанів мудра глибина. (Л. Забашта.) Гадюки ж бо діють підспудно. (П. Тичина.)
* Диктант із коментуванням.
Україно, я тебе покличу лиш ім’ям єдиним, лиш ім’ям. (А. Малишко.) Скажи, Кавказе, чи не від крові почервоніли гори вікові? Чи не отут карався Прометей за той вогонь, що викрав для людей? Ось ця гора, а ось і виступ цей, до нього був прикутий Прометей. (В. Швець.) Гнобителю й злій ненажері у тьмі люд тримати б, у млі. (П. Тичина.) Чи не дурю себе я знову своїм
Химерним добрим словом? (Т. Шевченко.) Адже нема, товариство, без імені зла! (Б. Олійник.) Тож не забудь, що гірше не бува, аніж докору людського слова. (О. Довгий.) Нехай золою стане все старе і порохом розвіється по світу. (П. Перебийніс.)
* Прочитати. Якими частинами мови є виділені слова? Свою думку обгрунтувати.
Уже не грають хвилі волошкові, уже на зиму хилиться комиш. І тільки ти, калинонько любові, на березі пустельному стоїш. (В. Павловський.) “Уже” вужем вплелося у життя і вірші. І хай собі! “Уже” від “ще” не гірше. “Уже” в собі багато береже. Бо що те “ще”? Воно ніщо, вважай. А “вже” – ото врожай! (І. Жиленко.)
V. Під биття підсумків уроку.
VІ. Домашнє завдання. П. 17, вправа 443 (ІІ).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...