Екологія – охорона природи БУРИТИЗАЛЬ, миритизаль – пальмовник із видів роду Mauritia.

Екологія – охорона природи ПИЛ – 1) в атмосфері – сукупність завислих у повітрі дрібних (10 2- 10 4 см) твердих часточок, здатних, на відміну від диму, осідати за відсутності вітру. Джерела П.: вивітрювання

Екологія – охорона природи СЕЗОН (ПЕРІОД) ВЕГЕТАЦІЇ – те саме, що й Період вегетаційний.

Екологія – охорона природи НАЦІОНАЛЬНИЙ ОХОРОННИЙ ПРОСТІР – сукупність природних та природно-історичних територій, що охороняються законом.

Екологія – охорона природи ВІОЛЕНТИ – види, найбільш здатні до утворення угруповань або укорінення в них. Інтенсивно розвиваються, захоплюючи територію, закріплюють її за собою. Пригнічують суперника переважаючою енергією життєдіяльності та повнотою використання умов середовища.

Екологія – охорона природи ЗОНИ ПУСТЕЛЬ – зони фізико-географічні, що утворюються в умовах посушливого та жаркого клімату з переважанням пустельних ландшафтів.

Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ГРУНТОВОГО ПОКРИВУ – певні форми зміни елементарних грунтових ареалів у просторі, що характеризуються різними ген. зв’язками між собою і створюють певне різноманіття госп. властивостей грунтів. Загалом С. г. п.

Екологія – охорона природи ГІПОЛІМНІОН – холодний (здебільшого до +4 °С), збіднений на кисень шар води в озері або ін. водоймі, який лежить нижче зони помітної зміни т-ри води протягом року.

Екологія – охорона природи ГОЛАРКТИКА – одна з флористичних і зоогеогр. ділянок суходолу; займає більшу частину Пн. півкулі.

Екологія – охорона природи ПЛАНУВАННЯ ЛАНДШАФТНЕ – комплекс заходів щодо збереження та розвитку в процесі госп. будівництва цінних властивостей геогр. середовища.

Екологія – охорона природи ЗЕМЛІ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ – категорія земель у межах сільських населених пунктів, селищ міського типу, міст. 3. н. п. підпорядковані міським, селищним або сільським радам нар. депутатів. Порядок встановлення і зміни

Екологія – охорона природи НОЗОГЕОГРАФІЯ – розділ мед. географи, що вивчає закономірності поширення окремих хвороб і патологічних станів людини в різних геогр. зонах. Основним завданням Н. є визначення сукупності зовн. чинників, які зумовлюють виникнення

Екологія – охорона природи АНТРОПОСФЕРА – частина біосфери, яку становить сукупність усіх людей земної кулі.

Екологія – охорона природи ГАЗИ ДИМОВІ – гази, що утворюються під час спалювання мін. або рослинного палива. Містять значну кількість шкідливих речовин, у т. ч. і радіо-акт. елементів, тому їх слід піддавати очищенню. Внаслідок

Екологія – охорона природи ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ – система заходів з освоєння, використання, відновлення, перетворення та охорони прир. середовища і прир. ресурсів. П. – частина заг. проблеми взаємодії природи та суспільства. Розрізняють галузеві види П. –

Екологія – охорона природи ПАРКАН ЖИВИЙ – смуга густих чагарників або низькорослих дерев, нерідко колючих, призначена для огородження певної ділянки території. Особливий випадок П. ж. – широка (300-500 м) смуга дуже густих ліс. насаджень,

Екологія – охорона природи АНІЗОФІЛІЯ – явище утворення різних за розміром листків на верхній і нижній частинах горизонтальних пагонів. Листки верхньої частини таких пагонів менші, ніж нижньої. А. трапляється в деяких мохів, плаунів, властива

Екологія – охорона природи ПРОДУКТ ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ – статистичний показник, який застосовують у багатьох країнах та міжнар. організаціях; є сукупною вартістю кінцевих товарів і послуг, виражених у ринкових цінах. Витрати на охорону природи в

Екологія – охорона природи СКРИНІНГ – 1) біол. або хім. оцінка і контроль потенційно шкідливих ефектів, що можуть бути спричинені пром. відходами; 2) відбір та аналіз з метою моніторингу комплексних проб відходів та викидів

Екологія – охорона природи ГІДРОФІЛІЯ – перехресне запилення деяких водяних рослин за допомогою води. Спостерігається у деяких рослин із зануреними у воду квітками (кушир, різуха). Іноді Г. називають пристосованість рослин до життя у водному

Екологія – охорона природи ІМУНІТЕТ (ТВАРИН І ЛЮДИНИ) – несприйнятливість живих організмів до збудників інфекц. хвороб та впливу деяких чужорідних речовин (отрут). Зумовлюється сукупністю успадкованих і набутих біол. особливостей та механізмів організму, які здатні

Екологія – охорона природи СТІК ЗАБРУДНЕНИЙ – стічні води, що містять домішки забрудників у кількостях, які перевищують ГДК.

Екологія – охорона природи РОСЛИННИЙ СВІТ – сукупність усіх рослинних організмів на певній території або на земній кулі в цілому, що становлять флору й рослинність.

Екологія – охорона природи ЧИННИК ЕКОЛОГІЧНИЙ – будь-які умови середовища, на які живе відповідає реакціями пристосування (за межами пристосовних особливостей лежать летальні чинники). Класифікація екологічних чинників: За часом: – еволюційний; – історичний; – чинний

Екологія – охорона природи ДОЩІ КИСЛОТНІ – рідкі атм. опади, підкислені розчиненими у них оксидами сірки, азоту, хлороводню тощо. У свою чергу, кислотні опади підкислюють водойми та грунт, що призводить до загибелі риби та

Екологія – охорона природи ТЕРМОКАРСТ – процес просідання грунту, утворення западин, улоговин тощо внаслідок танення багаторічно-мерзлих грунтів і гір. порід, що містять лід.

Екологія – охорона природи ХІРАЛЬНІСТЬ, кіральність – здатність речовини повертати площину поляризації світла вліво або вправо. Див. також Чистота хіральна, Закон хіральної чистоти.

Екологія – охорона природи БАКТЕРІОПЛАНКТОН – сукупність популяцій мікроорганізмів, що входять до складу планктону.

Екологія – охорона природи ПНЕВМОКОНІОЗ(И) – проф. захворювання, зумовлені тривалим вдиханням різноманітного пилу, поширене серед працівників гірничорудної, вуглевидобувної, металургійної та машинобудівної галузей, працівників, зайнятих на виробництві будматеріалів, переробці с.-г. продукції. Хвороба характеризується розвитком у

Екологія – охорона природи ГІДАТОХОР(И) – рослини, що мають пристосування для поширення плодів і насіння за допомогою води.

Екологія – охорона природи СВІТІННЯ МОРЯ – явище, зумовлене наявністю в поверхневих шарах води організмів, здатних до біолюмінесценцїї.

Екологія – охорона природи ВИНИЩЕННЯ – зникнення групи особин (популяції, виду) в результаті безпосереднього переслідування або надмірного використання (промисел тварин, збирання дикоростучих рослин), а також навмисного прямого чи опосередкованого впливу на них через середовище

Екологія – охорона природи ЗАКОН ПРИСКОРЕННЯ ЕВОЛЮЦІЇ – швидкість формоутворення з плином геол. часу збільшується, а середня тривалість існування видів всередині більшої за розміром систематичної категорії зменшується; або: більш високоорганізовані форми існують протягом коротшого

Екологія – охорона природи ЕКЗОТ – рослина або тварина, ввезена з ін. країн у геогр. зони, де її раніше не було. У нашій країні вирощують багато рослин і розводять багато тварин, які належать до

Екологія – охорона природи БІОАКУСТИКА – галузь біології, що вивчає голоси і звукове спілкування тварин. Тісно пов’язана з екологією, етологією, морфологією тварин та фізіологією органів, що виробляють і сприймають звукові сигнали, а також акустикою.

Екологія – охорона природи ТРОФНІСТЬ – абсолютне і відносне багатство екотопів на поживні речовини, яке визначається характером грунтів, гір. порід і відкладів, вмістом розчинних солей, доступних рослинам.

Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА – розділ екології, що досліджує різні прир. системи упродовж періоду впливу на них людини.

Екологія – охорона природи ГОМОЛОГІЯ – подібність органів за планом будови та походженням у різних тварин і рослин. Органи, яким властива Г., називають гомологічними. Різновиди Г. – гомономія і гомотипія.

Екологія – охорона природи ГЕОТРОПІЗМ – здатність органів рослин набувати певного положення в просторі, що зумовлено нерівномірним ростом їх під дією сили гравітації.

Екологія – охорона природи ДІБРОВА – 1) високостовбурний мезофільний листопадний дубовий ліс; 2) ліс із переважанням дуба на родючих грунтах.

Екологія – охорона природи КОЛООБІГ ВОДИ, вологообіг – безперервний циклічний процес, що включає випадання атм. опадів, поверхневий і підземний стоки, інфільтрацію, випаровування, перенесення водяної пари в атмосфері, її конденсування і повторне випадання опадів. У

Екологія – охорона природи ДИСФОТОСФЕРА – те саме, що й дисфотна зона океану, але в класифікації підрозділу біосфери.

Екологія – охорона природи МОРА – вологий тропічний ліс із переважанням Mora excelsa у Пд. Америці.

Екологія – охорона природи МЕЛІОРАЦІЯ – цілеспрямована зміна властивостей прир.-терит. комплексів з метою оптим. використання прир. потенціалу земель, вод, клімату, рельєфу та рослинності. Розрізняють земельну, водну, хім., рекультиваційну та ін. види М.

Екологія – охорона природи ПОТРЕБА ЕКОЛОГІЧНА – заг. сума вимог організму, популяції чи виду до прир. середовища існування, яке включає всі компоненти, що утворюють середовище, живлення, взаємовідносини з іншими організмами того самого та ін.

Екологія – охорона природи АБІСОПЕЛІТИ – всі види осадових відкладів, що утворюються на глибині понад 2000 м.

Екологія – охорона природи ДЕСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ (біол.) – зменшення або усунення чутливості організму людини чи тварин до Повторного введення хім. (переважно білкових) речовин, що спричинюють виникнення алергічного стану.

Екологія – охорона природи ШУМ ІНФОРМАЦІЙНИЙ – зайва, дублююча інформація, яка не несе смислового навантаження. Становить значну частину наук, повідомлень, особливо в період становлення тієї чи ін. наук, дисципліни, зокрема екології.

Екологія – охорона природи ОЦІНКА ЗЕМЕЛЬ – визначення продуктивності земель на основі оцінки чинників їхньої родючості за спец, методиками та шкалами.

Екологія – охорона природи СПАЛЮВАННЯ ВІДХОДІВ – спалювання горючих побут, та пром. відходів з метою добування енергії або зменшення їх об’ємів для захоронення.