Джерела і система географічних знань
ВСТУП
§ 3. Джерела і система географічних знань
Джерела географічних знань. Географія послуговується найрізноманітнішими джерелами знань. Це перелік складників, які несуть географічну інформацію, допомагають створити цілісне уявлення про географічні об’єкти і явища, ознайомлюють з особливостями природи Землі, з населенням і господарством, їхньою територіальною організацією (мал. 3).
Мал. 3 Основні джерела географічних знань
Система географічних знань. Географічна освіта передбачає знання
Теоретичні знання є найскладнішою і найрозвинутішою формою наукових знань (закони, закономірності, класифікація, типологія тощо). Це достовірні знання, система логічних понять і уявлень про загальні, сутнісні й необхідні внутрішні зв’язки певної предметної галузі знань. Теоретичні знання складаються з різних фактів, понять, термінів, теорій, гіпотез (мал. 4). Наприклад, географи послуговуються гіпотезою про походження Землі, теорією літосферних плит, теорією походження материків, використовують такі терміни, як “карст”, “озеро”, “трудові ресурси”, “національний дохід” та ін.
Географічне пізнання починається з констатації фактів. Факт – це знання чи результат, достовірність яких доведена. Це судження, яке фіксує події, що відбуваються об’єктивно, незалежно від свідомості. Поява в географії нових фактів є поштовхом до розвитку географічної теорії. Нині як факт ми сприймаємо розміри Землі, стан клімату, розселення народів світу, сучасну ситуацію на політичній карті світу тощо.
У здобутті географічної освіти важливе значення має уява. Це здатність людини створювати в думках, у свідомості нові образи на основі попереднього досвіду. Завдяки уяві ми можемо відтворити чуттєво-наочний образ раніше сприйнятих географічних об’єктів чи явищ дійсності. Так, ми можемо уявити контури фізичної карти півкуль, політичної карти світу або сходження лавин, виверження вулкана тощо.
Поняття відображають загальні істотні властивості предметів і явищ об’єктивної дійсності, загальні взаємозв’язки між ними у вигляді цілісної сукупності ознак. Утворення понять – складний процес, у якому застосовують порівняння, аналіз і синтез, абстрагування, ідеалізацію, узагальнення і висновки. Ознаки, що характеризують поняття, становлять його зміст. Наприклад, поняття “картографічні проекції” тлумачиться як “математичні способи зображення всієї поверхні Землі або будь-якої її частини на площині”. Ми розуміємо, що в об’єктивній дійсності карти існують як витвір людини, проте без математичних способів неможливо зобразити всю поверхню Землі на невеличкому за розмірами аркуші паперу, тому, щоб виготовити карту, використовують масштаб, генералізацію, математичне проектування тощо.
Науковці створюють теоретичні концепції – системи поглядів, об’єднаних певною основною науковою ідеєю. Концепція є основоположною ідеєю теорії. Загальний її задум викладений у конструктивно прийнятній для практики формі. Прикладом можуть бути такі концепції: єдності системи географічних наук, системного підходу в географії тощо. Панівну на певний час концепцію називають парадигмою. Прикладом таких концепцій (парадигм) можуть бути синергетична (вчення про самоорганізацію і нелінійний розвиток відкритих систем) у ландшафтознавстві та геоморфології; інвайронментології (вчення про навколишнє природне середовище і людину в ньому) у фізичній географії; стійкого розвитку в суспільній географії тощо.
Мал. 4. Структура теоретичних знань
Гіпотеза є формою ймовірного наукового знання, що грунтується на припущенні про суть речей і явищ або причини, які їх зумовлюють. Ядром теоретичного знання є науковий закон, що відображає загальні, істотні й необхідні для предметної сфери знання, об’єктивні процеси і зв’язки між явищами дійсності. Географія послуговується законами руху Землі, зміни пір року та доби, всесвітнього тяжіння, збереження енергії, природної зональності тощо. З категорією закону тісно пов’язана категорія закономірності, яка виражає сукупну дію багатьох спеціальних законів, тобто відображає цілу систему загальних, стійких і необхідних зв’язків, кожний з яких є окремим законом. Закономірностями в географії є розподіл на земній поверхні температури повітря, кількості опадів, зміна температури з висотою, цілісність географічної оболонки, колообіг речовин і енергії, ритмічність, широтна зональність і висотна поясність тощо.
Крім теоретичних знань, кожній людині потрібні знання про способи діяльності, адже діяльність – це один зі способів буття людини в світі, її здатність вносити в реальну дійсність певні зміни. Основними компонентами діяльності є суб’єкт з його потребами, мета, на яку спрямовується діяльність, засоби реалізації мети і результат діяльності (продукт). Здобуття географічної освіти неможливе без уміння інтегрувати географічні знання. Інтеграція знань – це виявлення однотипних закономірностей в елементах змісту навчання і встановлення їхньої системної цілісності. Географія – наука інтегрована. Вона поєднує і використовує знання з багатьох природничих і гуманітарних наук, тісно переплітаючись з ними, утворює міжпредметні зв’язки і взаємозалежності. Так, географія вивчає взаємопов’язані глобальні й локальні проблеми на Землі (екологічні, демографічні, інформаційні), які потребують інтегративних підходів. Соціокультурні знання в географії містять інформацію щодо досвіду людини в усіх сферах життєдіяльності, щодо особливостей господарства і культури, характерних для народу, який проживає в певних природно-географічних умовах і перебуває на певному соціально – економічному рівні розвитку.
У сучасній географічній науці простежуються такі тенденції розвитку:
– вплив на географію інших наук, які відтворюють етапи її суспільного розвитку – гуманізацію, соціологізацію, екологізацію, інформатизацію;
– активний розвиток методології, теоретичної бази і практичного їх застосування;
– переважання інтересів географії на різних просторово-часових рівнях – глобальному, регіональному, локальному.
Нині географія – одна з наук, що бере на себе відповідальність за вирішення проблем, пов’язаних зі взаємодією людини і природи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...