Головна ⇒ 📌Довідник з економіки ⇒ Економічна суть інфляції і формування системи управління інфляційними процесами

Економічна суть інфляції і формування системи управління інфляційними процесами

Регіональна економіка

Глава I

ПОНЯТТЯ І СКЛАДОВІ ЕКОНОМІКИ ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ

3. Економічна суть інфляції і формування системи управління інфляційними процесами

У функції засобу обігу гроші виступають не як самостійне втілення товарної вартості, а як посередник при обміні товарів. Тому, коли держава вдається до додаткового випуску грошей в обіг без врахування їх достатності для обслуговування товарного і платіжного обороту, то процес обігу стихійно реагує на такий надмірний випуск і знецінює їх. Таким чином, інфляція –

це переповнення каналів обігу надмірними паперовими грошима, яке призводить до їх знецінення.

Суспільного значення інфляція набула ще в XIX ст. Раніше вона виникала переважно в чеканці неповноцінних монет через їх вагу і якість металу, з якого виготовлялись гроші, або при випуску в обіг мідних монет замість срібних без зміни їх вартості. Така інфляція призводила до знецінення грошей і зниження грошових доходів та довіри до грошей, після чого проводились конкретні заходи щодо скорочення випуску в обіг монет та їх часткового вилучення і зниження їх номінальної вартості. Заміна металевих грошей на паперові становища

не змінила.

Характерною ознакою інфляції є різке зростання грошової маси при такому ж різкому зниженні виробництва товарної маси. Дедалі більша емісія грошової маси необхідна для покриття бюджетного дефіциту, бо на відміну від податків таке замасковане вилучення коштів у населення обгрунтовується необхідністю підтримки установ охорони здоров’я, освіти і культури. Подібне вилучення коштів у населення нарівні з податками є, як правило, безповоротним.

Зниження товарного виробництва викликає дедалі більше зростання цін, бюджетний дефіцит і знецінення грошових знаків, а це потребує додаткових емісій грошових мас, що, в свою чергу, ще більше активізує інфляційні процеси.

Для підтвердження сказаного проаналізуємо хоча б грошові доходи і видатки населення Сумської області за період 1960-1991 pp.

Наведені дані свідчать про різке зниження купівельної спроможності карбованця і зростання інфляційних процесів. Якщо в 1960 р. на 1 крб. заощаджень населення області мало змогу купити товарів на 1 крб. 53 коп., то в 1991 р. – вже тільки на 7 коп.

Таким чином, інфляційні процеси закономірно призводять до економічної кризи. Не можна повірити в те, що органи влади і управління протягом десятків років не помічали інфляційних тенденцій, аж поки вони не переросли в економічну кризу і гіперінфляцію. За цих умов вартість товару стає нижчою за ціну, оскільки ціна товару безупинно зростає і відривається від вартості. На наш погляд, класичною формулою рівноваги товарної і грошової мас є

VT – С = Vr – О,

Де VT – товарна маса; С – ціна; Vr – грошова маса; О – оборотність.

Зауважимо, що ця формула не є альтернативою закону грошового обігу, вона ілюструє лише інфляційний процес, який наступає в разі перевищення обігу грошової маси над товарною, що, до речі, спостерігається й сьогодні.

У суперечності з законами розвитку товарного виробництва перебували й кредитні відносини, які формувались як державні вольові позаекономічні методи впливу на грошовий обіг і кредит. Волюнтаризм при видачі кредитів призводив до осідання великих обсягів грошей у незакінченому будівництві, кількість об’єктів якого з кожним роком збільшувалась. Заморожувалися мільярди карбованців не лише у будівництві, а й невстановленому обладнанні, що разом з іншими факторами й

Таблиця 1. Грошові доходи і видатки населення

Рік	Грошові доходи, млн.. крб.	Видатки на закупівлю товарів, млн крб.	Заощадження грошей у населення, млн.. крб.	Залишок товарів на складах, млн.. крб.	Залишок товарів на 1 крб. збережень
Всього	В Ощад касах	Загальних	В ощадкасах
1960	388,0	325,4	62,6	2,8	95,9	1,53 крб.	34,25 крб.
1985	2005,7	1370,6	299,6	123,6	92,7	30 коп.	75 коп.
1990	2862,0	1553,8	439,9	318,1	200,6	46,2 коп.	63 коп.
1991	5286,8	3508,5	4771,3	862,8	325,0	0,7 коп.	37 коп.

Спричинило інфляцію. Великий вплив на посилення інфляції та економічної кризи справили безгосподарність, марнотратство, Понаднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей, зруйнування процесів руху грошових і кредитних ресурсів та матеріальних цінностей, що призвело до перенасичення обігу платіжними коштами і дефіциту бюджету.

Отже, рух грошей справляє значний вплив на кредит, а їх нераціональне використання при зниженні рівня виробництва спричиняє інфляцію.

Інфляція не виникає раптово. Це досить тривалий процес, і виявляється він не відразу, а через деякий час, оскільки інфляційний процес завуальовується тим, що населення спочатку не відчуває надмірності грошей в обігу і продовжує їх нагромаджувати і заощаджувати. Так, за період з 1960 р. (базовий) по 1985 р. грошові доходи населення зросли у 5,2 раза, видатки на купівлю товарів – в 4,2 раза, а заощадження в Ощадбанках – більш ніж у 44 рази. Отже, частина населення, відчуваючи процеси знецінення грошової маси, вдалася до заощаджень у державних кредитних установах, сподіваючись на їх захист з боку держави. Характерно, що при зростанні грошових доходів населення у 5,2 раза товарів на складах ставало все менше й менше, оскільки люди почали інтенсивно вкладати свої заощадження в товари, що збільшило грошову масу в обігу і посилювало інфляційний процес.

Уже практично на 1960 – 1985 pp. припадав початок інфляції, у період з 1985 по 1990 р. відбувався її повільний розвиток. У 1991 р. грошові доходи населення зросли вже в 1,8 раза, видатки на закупівлю товарів – більш ніж у 2,3 раза, а заощадження – в 10,9 раза, з яких тільки п’ята частина зберігалася на рахунках ощадкас. Купівельна спроможність карбованця різко знижувалась, зростали ціни, розквітала спекуляція за рахунок перепродажу товарів через посередників. Недовіра до грошової одиниці примусила вдаватися до бартерних операцій.

Інфляція не тільки призводить до зубожіння населення, а й руйнує економіку країни, яка за рахунок нерівномірного зростання цін, а також за рахунок відволікання коштів у невиробничу сферу (спекулятивну торгівлю) веде ще до більшого зубожіння широких верств населення та скорочення реального платоспроможного попиту на товари першої необхідності. Таким чином, інфляція є причиною зубожіння широких верств населення, неконтрольованого різкого зростання цін, порушення зв’язку між виробництвом і торгівлею і як наслідок – різкого зниження, а згодом і розвалу виробництва, неконтрольованої спекуляції в торгівлі та повного розладнання грошової системи. Найбільшим негативним наслідком інфляції є те, що вона зупиняє процес відтворення як у сфері виробництва, так і в обігу, призводить до повного розвалу фінансів держави, спричиняє тяжкі економічні і соціальні потрясіння, які спостерігаються сьогодні і в Україні.

Слід пам’ятати, що інфляція в Україні виникла не через перевиробництво товарів, а від голоду на них. Можна простежити ці процеси на прикладі виходу Росії з економічної кризи і інфляції у 1913 – 1922 роках. Так, 1913 р. був стабільним для Росії щодо розвитку економіки і грошового обігу. Перша світова війна призвела до розвалу економіки, знецінення грошей і додаткового їх випуску в обіг, наслідком чого й була інфляція. Вже до 1917 р. купівельна спроможність рубля знизилась у сім разів, що значно погіршило грошовий обіг, викликало зубожіння населення і розлад у промисловості.

Грошова маса в обігу, яка на початку 1914 р. оцінювалась у 2,3 млрд. крб., збільшилась до 1920 р. більш як у 450 разів. Така велика емісія в умовах повного розвалу економіки, різкого скорочення виробництва спричинила повне знецінення карбованця. Отже, необхідно було якимось чином стабілізувати економіку і грошові знаки.

Нова економічна політика влила сили в економіку, стабілізувала її і підштовхнула до поступального руху вперед. Проведена в 1921 – 1922 pp. деномінація (зміна вартості грошових знаків для стабілізації валюти) у співвідношенні 1 млн. до 1 крб. дала можливість у 1922 – 1923 pp. провести грошову реформу. В обіг почали випускатися червінці, які й стали твердою валютою.

Сьогодні ми переживаємо ситуацію подібну до ситуації тих років, але ще з гіршими наслідками. І вихід бачиться не в суцільній приватизації, а у поступальному рухові до ринкової економіки. Доцільно віддати у приватну власність все виробництво товарів, залишивши основні засоби виробництва у володінні держави. В міру розвитку і насичення ринку товарами можна буде просуватися вперед, бо без стабілізації економіки зупинити інфляційні процеси неможливо.

Економічна криза, яку переживає сьогодні Україна, породила цілу низку проблем, пов’язаних з виходом з цієї складної ситуації. Можна йти різними шляхами, спираючись на світовий досвід. Адже складну ситуацію переживала й Німеччина після другої світової війни, і Сполучені Штати Америки у період великої депресії. Досвід цих держав дає підставу для аналізу ситуації, яка склалася в Україні, і вибору оптимального шляху до приборкання інфляційних процесів і досягнення стабілізації економіки.

Німеччина почата процес стабілізації, як, до речі, й Україна, з конверсії: тоді її економіка мала воєнну орієнтацію. Для цього необхідні були інвестиції, які Німеччина одержала за рахунок кредитів США. Другим напрямком було проведення в 1948 р. грошової реформи, яка виконала стабілізуючу роль. Грошова реформа, по-перше, припинила обіг на території Німеччини іноземної валюти, оскільки грошова одиниця (марки) тоді ще не була конвертованою, а тому й не могла обмінюватися на інші валюти. Цей захід поширювався і на підприємства. По-друге, введення жорсткого контролю над імпортом і експортом продукції дало можливість спрямувати кошти на розвиток промисловості товарів народного споживання.

Проведення грошової реформи було досить жорстоким по відношенню до населення Німеччини. Стара марка обмінювалася за курсом 10 до 1, а всі люди без винятку мали на руках тільки по 40 марок, решта заощаджень йшли на особисті рахунки у банках, які були закриті до видачі. Проведені заходи дали змогу дуже швидко скоротити обсяг грошової маси і таким чином вплинути на скорочення інфляції. Стимулом до праці був обмін заробітної плати і пенсій за курсом 1 до 1. Дослідження показують, що вжиті заходи дали змогу Німеччині уже через вісім років повністю приборкати інфляцію і відновити фінансово-кредитну систему. За обсягом економічного виробництва Німеччина займає сьогодні одне з чільних місць у світовій економіці.

Посилення у першій половині 1996 р. стабілізаційних процесів в економіці, зокрема значне зниження темпів інфляції, суттєве призупинення спаду виробництва, стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют, зростання доходів населення, створили належні умови для запровадження гривні, яка згідно з Конституцією України, є грошовою одиницею держави. У найкоротший час цю норму Конституції України було повністю реалізовано. Грошова реформа в Україні стала надзвичайною подією в державі, в результаті якої було створено один з невід’ємних атрибутів державності – національні гроші.